1.5 Аналіз і планування трудових показників на підприємстві

Діяльність ПП “ТернопільКомСервіс» оцінюється системою техніко-економічних показників. Одним з розділів цієї системи є показники по праці і заробітній платі, або трудові показники.

Під системою трудових показників розуміють сукупність якісних і кількісних вимірників ступеня ефективності застосування живої праці в процесі виробництва.

До основних трудових показників належать: трудомісткість виробництва продукції (виробничі програми підприємства), продуктивність праці (середньомісячний, середньорічний виробіток на одного робітника або працівника), чисельність персоналу (середньомісячна, середньорічна), за категоріями і структурними підрозділами, середня зарплата, середній фонд робочого часу на одного спускового робітника, загальний фонд робочого часу, тривалість робочого дня, тижня, місяця, кількість відпрацьованих днів в загальному по структурних підрозділах і на одного працівника.[7, 240]

До числа основних показників діяльності підприємства і його структурних підрозділів належить трудомісткість продукції. Це показник продуктивності конкретної праці, який виражає величину затрат живої праці (робочого часу) на виробництво продукції в натуральному виразі.

Продуктивність праці виражається обсягом продукції, яка створюється за одиницю часу, або кількістю робочого часу, який витрачається працівниками на виробництво одиниці продукції. В першому випадку продуктивність праці вимірюється виробітком продукції за одиницю часу, в другому –– трудомісткістю одиниці продукції.

Показники трудомісткості і виробітку продукції є різним виразом суті продуктивності праці. Співвідношення цих показників можна виразити формулами: [5, 535]

Де В – виробіток продукції за одиницю часу; П – кількість виробленої продукції; - час, який витрачено на виробництво всієї продукції; Т – трудомісткість одиниці продукції.

Зростання виробітку продукції визначається відношенням його рівнів у звітному і базовому періодах.

Можна визначити індекс зростання виробітку: [6, 268]

Показник трудомісткості дозволяє встановити пряму залежність між обсягом виробництва і трудовими витратами, об’єктивніше враховувати рівень трудових затрат та їх економію.

Показник трудомісткості широко використовується в планово-економічній роботі для планування виробничих потужностей за видами продукції, структурними підрозділами та по підприємству в цілому, для розрахунків плану виробництва продукції, обсягів незавершеного виробництва, потреб в устаткуванні, робочій силі, фонді заробітної плати, аналізу рівня і динаміки продуктивності праці, обґрунтування ефективності технічних та організаційних заходів, вирішення ряду питань, пов’язаних з ціноутворенням, фінансами підприємства, тощо.

Для планування виробництва і організації праці необхідно вести облік трудомісткості по підприємству в цілому, окремих виробництвах, цехах, дільницях, бригадах; за видами технологічних процесів, професіями і розрядами робітників.

Первинними документами для ведення обліку трудомісткості є технологічні карти, технологічні маршрути, нормувальні карти, відомості норм часу і розцінок, норми обслуговування і продуктивності устаткування, чисельності працівників, штатний розклад, плани виробництва продукції, повідомлення про конструктивні і технологічні зміни, акти впровадження організаційно-технічних заходів.

Трудомісткість управління виробництвом включає затрати праці керівників, спеціалістів, службовців, молодшого обслуговуючого персоналу і охорони. До основних завдань аналізу стану праці на підприємстві належать:

• Оцінка забезпеченістю робочої сили ;

• Вивчення стану і складу трудових ресурсів (див. додаток 3);

• Оцінка рівня продуктивності праці (див. таблиця 6.1); [10]

• Оцінка рівня використання робочого часу;

• Вивчення впливу факторів праці на обсяг виробництва продукції;

• Вироблення рішень щодо мобілізації резервів праці на підприємстві.