Головним критерієм відмінності оперативного лізингу від фінансового лізингу стало визначення моменту та умов відокремлення прав та ризиків володіння майном від права власності на це майно. Ці саме критерії практично дублюються або дуже подібні і в податковому законодавстві країн.

Крім поділу лізингу на оперативний та фінансовий можливі і інші класифікації лізингу

Класифікаційні ознаки	Види лізингу
Форма організації угоди	Прямий, зворотній, непрямий, левередж-лізинг
Обсяг обслуговування	Чистий (нетто), повний («мокрий»)
Предмет лізингу	Лізинг рухомого майна, лізинг нерухомого майна
Сфера ринку	Внутрішній, зовнішній (міжнародний)
Умови амортизації	З неповною амортизацією, з повною амортизацією
За обсягом угоди	Дрібний, середній, великий

При прямому лізингу виробник або власник певного майна одночасно є його лізингодавцем. В такому випадку має місце двохстороння угода. Слід зазначити, що в світі це переважно угоди оперативного лізингу. Майно, яке є власністю лізингодавця, надається в лізинг неодноразово.

Зворотній лізинг – юридична особа (майбутній лізингоодержувач) має обладнання, але потребує оборотних коштів для ведення свого бізнесу. В такому випадку ця особа пропонує лізинговій компаній купити в неї обладнання та надає його в лізинг цій юридичній особі. У юридичної особи з'являються грошові кошти, та, як правило, договір лізингу укладається таким чином, що після закінчення строку його дії особа має право викупити обладнання і тим самим повертає собі право власності.

Левередж-лізинг, або лізинг з додатковим залученням фінансових ресурсів. В світовій практиці це найбільш складний різновид лізингу, оскільки пов'язаний з багатоканальним фінансуванням та використовується для реалізації лише значних проектів. Лізингодавець при придбанні обладнання виплачує постачальнику із своїх коштів не всю суму, а тільки його частину. Решту коштів він залучає від декількох кредиторів.  Позичальник-лізингодавець не відповідає перед кредиторами за повернення позики, оскільки вона погашається за рахунок лізингових платежів. Тому, як правило, лізингодавець не тільки заставляє на користь кредиторів майно, яке є предметом лізингу, але й уступає їм права на отримання частини лізингових платежів в рахунок погашення позики. Левередж-лізинг в свою чергу поділяється на роздільний (при якому відбувається об'єднання декількох кредиторів для фінансування лізингового проекту) та груповий (коли в якості лізингодавця виступає група учасників).

Залежно від обсягу обслуговування майна, що передається в користування лізингоодержувачу, лізинг поділяється на чистий та "мокрий" лізинг. Чистий лізинг - це відносини, при яких все обслуговування предмету лізингу бере на себе лізингоодержувач. В такому випадку витрати по обслуговуванню предмету лізингу не включаються в лізингові платежі.

"Мокрий" лізинг передбачає обов'язкове технічне обслуговування лізингодавцем предмету лізингу, його ремонт, страхування тощо.

За сферою ринку виділяються внутрішній та міжнародний лізинг. До договорів міжнародного лізингу відносяться договори, лізингодавець та лізингоодержувач яких знаходяться в різних державах. В даному випадку не має значення місцезнаходження постачальника предмету лізингу.

2. Предмет та суб’єкти лізингових відносин.

Предметом договору лізингу (предмет лізингу) може бути неспоживна річ, визначена індивідуальними ознаками та зарахована відповідно до законодавства до основних фондів. Так, предметом (об’єктом) лізингу є різне рухоме (машини, обладнання, транспортні засоби, обчислювальна й інша техніка) і нерухоме (будинки, споруди, система телекомунікацій та ін.) майно.

Не можуть бути предметом лізингу земельні ділянки та інші природні об'єкти, єдині майнові комплекси підприємств та їх відокремлені структурні підрозділи (філії, цехи, дільниці).

Суб’єктами лізингу є:

• лізингодавець – юридична особа, яка передає право володіння і користування предметом лізингу лізингоодержувачу;

• лізингоодержувач – фізична або юридична особа, яка отримує право володіння та користування предметом лізингу від лізингодавця;

• продавець (постачальник) – фізична або юридична особа, в якої лізингодавець набуває річ, що надалі буде передана як предмет лізингу лізингоодержувачу;

• інші юридичні або фізичні особи, які є сторонами багатостороннього договору лізингу.

Як лізингодавець (орендодавець) може виступати спеціалізована лізингова організація (фірма). Лізингові організації можуть бути дочірніми товариствами банків. Лізингоодержувачем (орендатором, користувачем) можуть бути всі суб’єкти господарювання. Як продавець (постачальник, виробник) виступають підприємства, організації та інші суб’єкти господарювання, що здійснюють виробництво або реалізацію товарно-матеріальних цінностей.

Лізингодавець

Лізингодавець має право:

1) інвестувати на придбання предмета лізингу як власні, так і залучені та позичкові кошти;

2) здійснювати перевірки дотримання лізингоодержувачем умов користування предметом лізингу та його утримання;

3) відмовитися від договору лізингу у випадках, передбачених договором лізингу або законом;

4) вимагати розірвання договору та повернення предмета лізингу у передбачених законом та договором випадках;

5) стягувати з лізингоодержувача прострочену заборгованість у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса;

6) вимагати від лізингоодержувача відшкодування збитків відповідно до закону та договору;

7) вимагати повернення предмета лізингу та виконання грошових зобов'язань за договором сублізингу безпосередньо йому в разі невиконання чи прострочення виконання грошових зобов'язань лізингоодержувачем за договором лізингу.

Лізингодавець зобов'язаний:

1) у передбачені договором строки надати лізингоодержувачу предмет лізингу у стані, що відповідає його призначенню та умовам договору;

2) попередити лізингоодержувача про відомі йому особливі властивості та недоліки предмета лізингу, що можуть становити небезпеку для життя, здоров'я, майна лізингоодержувача чи інших осіб або призводити до пошкодження самого предмета лізингу під час користування ним;

3) відповідно до умов договору своєчасно та у повному обсязі виконувати зобов'язання щодо утримання предмета лізингу;

4) відшкодовувати лізингоодержувачу витрати на поліпшення предмета лізингу, на його утримання або усунення недоліків у порядку та випадках, передбачених законом та/або договором;

5) прийняти предмет лізингу в разі дострокового розірвання договору лізингу або в разі закінчення строку користування предметом лізингу.