1. Антипчук ю.П. Анатомия и физиология ребенка. – к. Вища школа.

2. Самусев Р.П., Семин Ю.М. Анатомия человека. – М. Медицина, 1999.

ТЕКСТ ЛЕКЦІЇ

До органів сечовиділення відносяться нирки, сечоводи, сечовий міхур і сечовивідний канал.

Нирки- це орган, у якому відбувається утворення сечі; інші сечові органи необхідні для виведення сечи. Вони мають трубчасту або порожню будову. Основна функція сечових органів - виведення з організму продуктів обміну речовин, участь у регулюванні змісту води в організмі й підтримка цим сталості його внутрішнього середовища.

Нирки

Нирки – парний орган. Вони розташовані з боків хребта на рівні 12-го грудного - 2-го поперекового хребців (права трохи нижче, а ліва вище) і прилягають до задньої стінки черевної порожнини. На кожній нирці, що має бобовидну форму, розрізняють передню й задню поверхні, верхній і нижній кінці, латеральний і медіальний краї. На медіальному, увігнутому краї, звернуному до хребта, перебувають ворота нирки. У воротах лежать: ниркова артерія, ниркова вена, лімфатичні судини, лімфатичні вузли і нерви Нирка вкрита оболонками, які сприяють її фіксації. Безпосередньо до речовини нирки прилягає фіброзна оболонка. Зовні від неї розташована жирова капсула, оточена попереду й позаду фасцією нирки. Крім того, попереду нирка вкрита очеревиною. Фіксації нирок сприяють також кровоносні судини, що входять у нирку й виходять із неї, і внутрішньочеревний тиск.

У нирці розрізняють коркову речовину товщиною 5-7 мм розташовану з периферії, і мозкову речовину, що складається з 7-12 пірамідок, звернених основою до коркової речовини, а верхівкою - у ниркову пазуху. Коркова речовина, занурюється між пірамідками мозкової речовини і утворює ниркові стовпи.

Структурно-функціональною одиницею нирки є нефрон - система канальців нирки, що беруть участь в утворенні сечі. Довжина одного нефрону коливається від 18 до 50 мм, а загальна довжина їх становить 100 км. У кожній нирці нараховують понад 1 млн. нефронів. Нефрон складається з капсули й потрійної трубочки: проксимального відділу канальця (каналець першого порядку), петлі нефрону й дистального відділу канальця (кручений каналець другого порядку), що переходить у збірну трубочку. Капсула - початкова частина нефрона, розташована в корковій речовині нирки, має форму двостінної чаші. Вона щільно охоплює капіляри клубочка нирки, утворюючи так зване ниркове тільце. Таким чином, один кінець нефрона починається нирковою капсулою, а другий кінець упадає у збірну трубочку. Найбільш активною частиною нефрону є проксимальний його відділ.

Здатність нирки до сечоутворення, у результаті якого виводяться з організму продукти обміну речовин, пов'язана з особливістю її кровообігу.

Через нирки дорослої людини за одну годину проходить більше 40 літрів крові, а за добу близько 1000 літрів. Кровоносна система нирки починається нирковою артерією, що входить у ворота нирки й розпадається на більше дрібні артерії, що проходять між пірамідами нирки до коркової речовини. Від кожного нефрону (ниркова капсула) відходить артерія.

У чаші ниркової капсули судина, розгалужується на артеріальні капіляри й утворює клубочок нирки. Тісний контакт судин клубочка з його капсулою, підвищують тиск усередині капілярів клубочка створюють умови для утворення сечі. Сеча утворюється із плазми крові. По мірі протікання крові по судинах клубочка усередину капсули переходять майже всі складні компоненти, крім білків і формених елементів, утворюючи так називану первинну сечу. За добу її виробляється близько 100 літрів. При проходженні первинної сили через канальці у кров всмоктуються вода, деякої солі, цукор, у результаті чого утворюється остаточна сеча. Кількість остаточної сечи всього 1,0-1,5 літра. Вона має більше високу концентрацію, чим первинна сеча. Наприклад, у ній в 70 разів більше сечовини й у 40 разів більше аміаку. Таким чином, у тільцях нирки утворюється первинна сеча, а в канальцях нефрону - остаточна сеча, що через збірні трубочки які проходять у корковому, а потім мозковій речовині нирки, стікає до отворів на верхівці піраміди спочатку в малі чашечки, потім у більші й, нарешті, у ниркову балію, продовженням якої є сечовід. Малих чашечок 7-10, вони оточують сосочки ниркових пірамід. Великих чашечок 2-3, а ниркових балій одна. Всі ці утворення розташовуються в пазусі нирки і вкриті жировою тканиною.

Сечоводи

Сечоводи - порожні трубки, що з'єднують ниркову лоханку із сечовим міхуром. Як і нирки, вони лежать на задній стінці черевної порожнини за очеревиною. У сечоводі виділяють черевну, тазову й пухирцеві частини. Остання розташована в товщі сечового міхура.

Стінка сечоводу має слизову, м'язову й сполучнотканинну оболонку. Сеча по сечоводу просувається завдяки перистальтичному скороченню гладкої м'язової тканини його стінки.

Сечовий міхур

Сечовий міхур - це порожній орган, куди безупинно порціями стікає сеча із сечоводів. Він розташований у малому тазі, за симфізом. Крім двох отворів сечоводів у міхурі є третє - внутрішній отвір сечівника, через яке періодично спорожняється міхур. Стінка його має три оболонки: слизову (з підслизовою основою), м'язову й сполучнотканинну. У міру наповнення міхура, ємність якого рівняється приблизно 0,5 літра, стінка його розтягується, а складки слизової оболонки розправляються. Скорочення гладкої м'язової тканини при відкритому отворі в сечівник сприяє спорожнюванню сечового міхура.

Статеві органи

У процесі еволюції організм пристосувався до відновлення подібного собі потомства. Цьому сприяли два види спеціальних статевих залоз. Особливість залоз полягає в тім, що в кожній з них стали розвиватися статеві клітини, злиття яких обумовлювало початок розвитку нового, подібного батьківським, організму. Пристосування організму до розмноження за допомогою статевих залоз привело й до формування шляхів які слугують для виведення із залоз дозрілих статевих клітин.

Функціональні, функціонально-структурні й генетичні особливості цих статевих органів є приводом диференціації їх на чоловічі й жіночі.

Запитання для самоперевірки:

1. Наведіть загальну характеристику органів сечовиділення

2. Поясніть будова нирки.

3. Який механізм сечоутворення у людини?

Лекція № Анатомо-фізіологічні особливості серцево-судинної системи

План лекції

1. Загальна характеристика серцево-судинної системи людини

2. Будова серця. Властивості серцевого м’яза. Робота серця.

3.Кровоносні судини, особливості їх будови. Рух крові по судинах.

4. Вікові особливості серцево-судинної системи організму.

Ключові слова: серцево-судинна система, серце, судини, міокард, епікард, ендокард, вени, артерії, капіляри.

Література