2.2. Дослідження і нормування шуму на робочих місцях
2.2.1 Виміру шуму на робочих місцях
Методика виміру шуму залежить від двох факторів:
– характеристики робочого місця (постійне чи місце зона обслуговування);
– характеристики шуму по тимчасових характеристиках (постійний чи непостійний шум).
Для оцінки параметрів шуму на постійних робочих місцях виробничих приміщень виміри виробляються в крапках, що відповідають установленим постійним місцям. Якщо робочі місця не постійні, то виміру варто робити в декількох крапках так, щоб охопити можливо велику частину робочої зони. Кількість вимірів у кожній крапці виміру – не менш трьох. Для оцінки шумового режиму у виробничих приміщеннях випливає кількість і розташування крапок виміру приймати:
а) для приміщень з однотипним технологічним устаткуванням – не менш чим на трьох постійних робочих чи місцях на трьох відповідних ділянках робочої зони при непостійних робочих місцях;
б) для приміщень із груповим розміщенням однотипного технологічного устаткування – на постійному чи місці відповідному ділянці робочої зони, у центрі кожної групи устаткування;
в) для приміщень зі змішаним розміщенням різнотипного технологічного устаткування – не менш чим на трьох постійних робочих чи місцях відповідно на трьох ділянках робочої зони для кожного типу устаткування;
г) для приміщень з поодиноко працюючим технологічним устаткуванням – на постійному робочому чи місці відповідно в робочій зоні цього устаткування. Виміру виконують за ГОСТ 12.1.050-86 ССБТ.
Застосовують різне устаткування для виміру постійних і непостійних шумів.
Постійний шум – це шум, рівні якого в часі змінюються не більше ніж на 5 дБ за восьмигодинний робітничий день. Непостійний шум – це шум, рівні якого в часі змінюються не менш чим на 5 дБ за восьмигодинний робітничий день.
Для вимірів шуму варто застосовувати шумоміри 1-го чи другого класу з октавними (1/3 октавними) електричними фільтрами. Апаратура, використовувана для вимірів, повинна мати діючі свідчення про державну перевірку.
Для виміру постійного шуму використовують шумоміри типу ИШВ-1, ВШВ-003, ШВК-1 2209 і ін.
Для виміру непостійних шумів застосовують спеціальні інтегруючі шумоміри ШИН-01, 2222, 2226 і ін.
При цьому інтегруючих шумомір вимірює еквівалентний (по енергії) рівень звуку, виражений у дБА й чинящіх такий же вплив на слуховий апарат, як і постійний шум.
Визначення шуму на робочих місцях роблять з метою установлення фактичних його рівнів і порівняння їхній з вимогами стандарту, виявлення робочих місць і зон з підвищеним рівнем шуму і визначення величини його перевищення, а також одержання вихідних даних для розробки заходів щодо поліпшення умов праці й оцінки ефективності даних заходів. Методика вимірів параметрів шуму у виробничих приміщеннях регламентована ГОСТ 12.1.050-86.
Основними показниками, що характеризують шумову обстановку на робочих місцях, є: рівні звукового тиску на середньогеометричних частотах октавних смуг (дБ); рівні звуку (дБА); еквівалентні рівні звуку (дБА).
Вимірювальна система ИШВ-1 (вимірник шуму і вібрації) працює за принципом перетворення звукових коливань досліджуваних джерел у пропорційні їм електричні сигнали. Як перетворювач використовується капсуль мікрофонний конденсаторний М-101, сигнали якого потім підсилюються і виміряються за допомогою приладу вимірювального ПІ-6. ПІ-6 складається з підсилювальної частини, октавних фільтрів, за допомогою яких пропускає в досліджуваному шумі складові його спектра у визначеній смузі частот і блоку мережного харчування. Октавні фільтри вимірювального приладу мають середньогеометричні частоти 16, 31,5; 63; 125; 250; 500; 1000; 2000; 4000; 8000 Гц.
На передній частині панелі ПІ-6 (рис. 2.1) для приєднання предпідсилювача мікрофонного ПМ-4 і кабелів подовжувальних мається гніздо «Вхід» 1, а для приєднання що аналізує і контролює апаратури (самопис, магнітофон) гніздо «Вихід» 11. У гніздо «Калібр» – 10 приєднується предпідсилювач мікрофонний при проведенні електричного калібрування приладу. Перемикач «Дільник I» 6 призначений для ослаблення вхідних сигналів від 90 до 30 дБ ступінями по 10 дБ. Перемикач «Рід виміру» 7 з положеннями «A», «B», «C», «Лин», «Фільтри» служить для комутації фільтрів «A», «B», «C», «Лин», а також октавних фільтрів: у положенні «Лин» виробляється вимір у смузі частот від 10 до 10000 Гц. Перемикач «Дільник II» 8 служить для ослаблення сигналу від 40 дБ до 0 ступінями по 10 дБ. Перемикач «Рід роботи» 9 призначений для відключення приладу, контролю харчування, роботи приладу на тимчасових характеристиках «швидко» і «повільно». Перемикач «частота Hz» з положеннями від 16 до 8000 Гц
Рис 2.1 – Прилад вимірювальний ПІ-6
Рис. 2.2 – Схема лабораторної установки для виміру шуму
1 – джерело шуму; 2 – мікрофон; 3 – предпідсилювач мікрофонний; 4 – прилад вимірювальний ПІ-6; 5 – шумомір; 6 – октанові фільтри; 7 – блок мережного харчування
призначений для з'єднання октавних фільтрів зі середньогеометричними частотами від 16 до 8000 Гц. Фільтри A, B, C (див. «Рід вимірів» 7) формують частотні характеристики, близькі до характеристик чутливості юшка людини, відповідно при рівнях голосності 40, 70, 90 тло.
При вимірі мікрофон розташовують на висоті 1,5 м над рівнем чи підлоги робочої площадки (якщо робота виконується коштуючи) чи на висоті голови людини, що піддається впливу шуму (якщо робота виконується сидячи). Мікрофон повинний бути спрямований убік джерела шуму і вилучений не менш, ніж на 0,5 м від людини, що робить виміру (рис. 2.2).