2.Дослідження і нормування складу повітряного середовища виробничих приміщень і рівня шуму на робочих місцях

2.1. Дослідження і нормування складу повітря

Для виміру змісту шкідливих речовин застосовують фізико-хімічні методи дослідження. Так, для виміру змісту O₂, N₂, CO₂, і т.д. використовують хімічні методи дослідження, кількості пилу – фізичні методи.

Тому що основною шкідливістю на підприємствах чорної металургії і теплоенергетики є пил, то розберемо вимір запилення.

2.1.1 Вимір запилення повітря

Основним методом визначення кількості пилу в повітрі є ваговий метод. Сутність методу полягає в тім, що визначений обсяг досліджуваного запиленого повітря аспирується (протягається) через попередньо зважений паперовий фільтр і по різниці маси фільтра до і після відбору проби, віднесеної до обсягу протягненого повітря, судять про кількість пилу в повітрі

, (2.1)

де C_k – концентрація пилу в повітрі, мг/м³;

G – маса пилу, що осіла на фільтрі, мг;

m₂, m₁ – маса фільтра відповідно до і після добору проби, мг;

V₀ – обсяг профільтрованого повітря, приведений до нормальних умов (температура t₀ = 20С и барометричний тиск B₀ = 760133,332 Па), м³;

Обсяг V₀ (у кубічних метрах) може бути знайдений по формулі

, (2.2)

де В – обмірюваний барометричний тиск, Па

t – температура повітря в місці добору проби пилу, C;

V_t – обсяг профільтрованого повітря при реальних умовах дослідження (температура t і барометричний тиск B).

Обсяг V_t (у кубічних метрах) може бути підрахований по формулі

, (2.3)

де L – об'ємна швидкість профвідбору, л/хв;

T – час профвідбору, хв.

Якщо значення V_t з формули (2.3) підставити у формулу (2.2), а потім отримане співвідношення підставити у формулу (2.1), то остаточно концентрація пилу в повітрі (у міліграмах на кубічний метр) можна визначити в такий спосіб:

. (2.4)

Проби повітря відбирають у зоні подиху в безпосередній близькості до місця роботи. Для оцінки поширення шкідливих речовин по цеху проби повітря відбирають у нейтральних крапках, тобто на відстані 3–5 м від місць їхнього утворення. У період добору проб повітря обов'язково реєструються: температура повітря, час і тривалість добору, швидкість протягання повітря, вид виконуваної операції. Для добору проб повітря з метою його дослідження на запилення використовують в основному аспираційний метод.

2.1.2 Нормування змісту шкідливих речовин у повітрі робочої зони

Хімічний склад повітря нормують по змісту кисню (O₂), азоту (N₂), вуглекислого газу (CO₂), інертних газів, пилу й інших шкідливих речовин (CO, пари кислот, лугів, окисли азоту, сірки й ін.).

Звичайно нормують склад O₂, N₂, CO₂, у % по обсязі повітря (кисню в повітрі повинне бути 19,5–20 %, азоту – 78 %, вуглекислого газу – 0,03–0,04 %).

Основною кількісною характеристикою домішок атмосфери в робочій зоні є їхня концентрація в одиниця об'єму повітря при нормальних атмосферних умовах у міліграмах на кубічний метр (мг/м³).

Зміст пилу і шкідливих речовин нормують за ГОСТ 12.1.005–88 (таблиця 2.1), де приведені гранично-припустимі концентрації (ГПК) шкідливих речовин у повітрі робочої зони в мг/м³, клас небезпеки й особливості дії цих речовин на організм людини (фиброгенного, гостронаправленого, канцерогенного, алергійного й ін. дії).

Обмірюване значення змісту шкідливих речовин повинне бути не вище ГПК. Відповідно до ГОСТ 12.1.007–76 гранично припустимі концентрації (ГПК) шкідливих речовин у повітрі робочої зони формулюються як «Концентрації, що при щоденній (крім вихідних днів) роботі протягом 8 ч чи при іншій тривалості, на більш 40 ч у тиждень, протягом усього робочого стажу не можуть викликати чи захворювань відхилень у стані здоров'я, що виявляються сучасними методами досліджень у процесі чи роботи в окремий термін життя сьогодення і наступних поколінь».

Приведені в ГОСТ 12.1.005-88 вимоги до змісту шкідливих речовин розглядаються з погляду впливу їх на організм людини.