3.2 Штучне освітлення

Для штучного освітлення приміщення, як правило, варто передбачати газорозрядні лампи низького і високого тиску (люмінесцентні, ДРЛ, натрієві). Промисловістю випускаються лампи ЛД –денного світла, ЛДЦ – денного світла для правильної світлопередачі, ЛХБ – холодно-білого світла, ЛТБ – тепло-білого світла, ЛБ – білого світла.

У випадку неможливості (по технологічних, технічних чи інших причинах) чи техніко-економічної недоцільності застосування газорозрядних джерел світла використовують лампи накалювання. Штучне освітлення проектується двох систем: загальне (рівномірне чи локалізоване) і комбіноване ( до загального освітлення додається місцеве).

Основною метою нормування штучного освітлення є забезпечення гарних умов для зорової роботи при даному рівні розвитку господарства, витрати електроенергії, матеріалів і устаткування. Норми штучного освітлення для виробничих приміщень, службових, допоміжних, побутових вказуються в СНіП II-4-79 (таблиця 3.4). При нормуванні штучного освітлення враховують наступні фактори: характеристику зорової роботи, розмір об'єкта розрізнення, тло і контраст об'єкта з тлом. У залежності від цих факторів нормами СНіП II-4-79 установлюється величина мінімальної освітленості, що забезпечує нормальні умови зорової роботи.

3.3 Природне освітлення

Освітленість, створювана денним природним світлом, змінюється в надзвичайно широких межах. Зміни ці обумовлені часом дня, сезоном року і метеорологічних факторів (хмарність, опади). Тому природне освітлення приміщень не можна характеризувати і нормувати абсолютною величиною освітленості. Природне освітлення приміщень прийняте характеризувати відносною величиною, що показує, у скількох разів освітленість усередині приміщення Е_в менше освітленості зовні будинку Е_н. Відносна величина, виражена звичайно у відсотках, називається коефіцієнтом природної освітленості чи скорочено КЕО:

, (3.1)

де е – коефіцієнт природної освітленості, %;

Е_в – освітленість усередині приміщення, лк;

Е_н – освітленість розсіяним світло зовні, лк.

Освітленість приміщення природним світлом характеризується коефіцієнтами природної освітленості ряду крапок, розташованих у перетинанні вертикальної площини характерного розрізу приміщення і горизонтальної площини, що знаходиться на висоті 0,8 м від підлоги і прийнятої за умовну робочу поверхню.

Нормовані значення коефіцієнта природної освітленості для будинків, розташовуваних у I, II, IV і V поясах світлового клімату, варто визначити по формулі

, (3.2)

де – коефіцієнт природної освітленості в %; обумовлений для III пояса світлового клімату по СНіП II-4-79 (таблиця 3.4);

т – коефіцієнт світлового клімату по СНіП II-4-79;

с – коефіцієнт сонячності клімату визначаємо по СНіП II-4-79.

Світловий пояс визначають по карті світлового клімату (рисунок 3.1), коефіцієнт світлового клімату т – по таблиці 3.2, коефіцієнт сонячності клімату з – по таблиці 3.3.

Таблиця 3.2 – Коефіцієнт світлового клімату

Пояс світлового клімату	Коефіцієнт світлового клімату т
I	1,2
II	1,1
IV	0,9
V	0,8

Таблиця 3.3 – Коефіцієнт сонячності клімату

Пояс світлового клімату	Коефіцієнт сонячності клімату С
	при світлових прорізах, орієнтованих по сторонах обрію (азимут, град)							при зенітних ліхтарях
	у зовнішніх стінах будинків			у прямокутних і трапецієподібних ліхтарях			у ліхтарях типу «шед»
	136–225	226–315; 46–135	316–45	69–113; 249–293	24–68; 204–248; 114–158; 294–338	159–203; 339–23	316–45
I	0,9	0,95	1	1	1	1	1	1
II	0,85	0,9	1	0,95	1	1	1	1
IV
а) північніше 50˚с.ш.	0,75	0,8	1	0,85	0,9	0,95	1	0,9
б) 50˚с.ш. і південніше	0,7	0,75	0,95	0,8	0,85	0,9	0,95	0,85
V
а) північніше 40˚с.ш.	0,65	0,7	0,9	0,75	0,8	0,85	0,9	0,75
б) 40˚с.ш. і південніше	0,6	0,65	0,85	0,7	0,75	0,8	0,85	0,65

Таблиця 3.4 – Нормативний рівень умов зорової роботи (по СНиП II-4-79)

Характеристика зорової роботи

Найменший розмір об'єкта розрізнення, мм

Розряд зорової роботи

Підразряд зорової роботи

Контраст об'єкта розрізнення з тлом

Характеристика тла

Штучне освітлення

Природне освітлення

Сполучене освітлення

Освітленість, лк

КЕО , %

КЕО , %

при комбінованому висвітленні

при загальному висвітленні

при верхнім чи верхнім і бічному висвітленні

при бічному висвітленні

при верхнім чи верхнім і бічному висвітленні

при бічному висвітленні

у зоні зі стійким сніжним покривом

на іншій території СРСР

у зоні зі стійким сніжним покривом

на іншій території СРСР

1	2	3	4	5	6	7	8	9	10	11	12	13	14
Найвищої точності	Менше 0,15	I	а	Малий	Темний	5000	1500	10	2,8	3,5	6	1,7	2
			б	Малий Середній	Середній Темний	4000	1250
			в	Малий Середній Великий	Світлий Середній Темний	2500	750
			г	Середній Великий »	Світлий » Середній	1500	400
Дуже високої точності	От 0,15 до 0,3	II	а	Малий	Темний	4000	1250	7	2	2,5	4,2	1,2	1,5
			б	Малий Середній	Середній Темний	3000	750
			в	Малий Середній Великий	Світлий Середній Темний	2000	500
			г	Середній Великий »	Світлий » Середній	1000	300
Високої точності	Св. 0,3 до 0,5	III	а	Малий	Темний	2000	500	5	1,6	2	3	1	1,2
			б	Малий Середній	Середній Темний	1000	300
			в	Малий Середній Великий	Світлий Середній Темний	750	300
			г	Середній Великий »	Світлий » Середній	400	200
Середньої точності	Св. 0,5 до 1	IV	а	Малий	Темний	750	300	4	1,2	1,5	2,4	0,7	0,9
			б	Малий Середній	Середній Темний	500	200
			в	Малий Середній Великий	Світлий Середній Темний	400	200
			г	Середній Великий »	Світлий » Середній	300	150
Малої точності	Св. 1 до 5	V	а	Малий	Темний	300	200	3	0,8	1	1,8	0,5	0,6
			б	Малий Середній	Середній Темний	200	150
			в	Малий Середній Великий	Світлий Середній Темний	–	150
			г	Середній Великий »	Світлий » Середній	–	100
Груба (дуже малої точності)	Більш 5	VI	–	Незалежно від характеристик тла і контрасту об'єкта з тлом		–	150	2	0,4	0,5	1,2	0,3	0,3
Робота зі світними матеріалами і виробами в гарячих цехах	Більш 0,5	VII	–	Те ж		–	200	3	0,8	1	1,8	0,5	0,6
Загальне спостереження за ходом виробничого процесу:
постійне		VIII	а	Незалежно від характеристики тла і контрасту об'єкта з тлом		–	75	1	0,2	0,3	0,7	0,2	0,2
періодичне при постійному перебуванні людей у приміщенні			б	Те ж		–	50	0,7	0,2	0,2	0,5	0,2	0,2
періодичне при періодичному перебуванні людей у приміщенні			в	»		–	30	0,5	0,1	0,1	0,3	0,1	0,1

Згідно СНіП II-4-79 нормують коефіцієнт природної освітленості в залежності від наступних факторів (таблиця 3.4):

– характеристики зорової роботи (обумовленої по мінімальному розмірі об'єкта розрізнення);

– світлового пояса (коефіцієнт т);

– орієнтації вікон по сторонах світла (коефіцієнта сонячності клімату с).

При однобічному бічному природному висвітленні нормується мінімальне значення КЕО в крапці, розташованої на відстані 1 м від стіни, найбільш вилученої від світлових прорізів, на перетинанні вертикальної площини характерного розрізу приміщення й умовної робочої поверхні (чи підлоги).

При двостороннім бічному висвітленні нормується мінімальне значення КЕО в крапці посередині приміщення на перетинанні вертикальної площини характерного розрізу приміщення й умовної робочої поверхні (чи підлоги).

При верхньому чи комбінованому (верхньому і бічному) природному висвітленні нормується середнє значення КЕО в крапках, розташованих на припиненні вертикальної площини характерного розрізу приміщення й умовної робочої поверхні (чи підлоги). Перша й остання крапки приймаються на відстані 1 м від поверхонь чи стін перегородок.

Для гарного денного освітлення площа вікон повинна відповідати площі приміщень. Тому розповсюдженим способом оцінки природного освітлення приміщень є геометричний світловий коефіцієнт, тобто відношення заскленої площі вікон до площі підлоги. Чим більше величина світлового коефіцієнта, тим краще освітлення. Для житлових приміщень світловий коефіцієнт повинний бути не менше 1/6 – 1/8, для аудиторій і підсобних приміщень – 1/10 – 1/12. Однак світловий коефіцієнт дає тільки орієнтоване представлення про денне освітлення, оскільки воно залежить ще від світлового клімату місцевості, глибини кімнати, фарбування стін, розташування вікон і орієнтації їхній по сторонах світла.