1.2 Нормування параметрів мікроклімату

Норми мікроклімату приведені в ГОСТ 12.1.005-88 ССБТ «Общие санитарно-гигиенические требования к воздуху рабочей зони» і ДНАОП 0.03-3.15-86 «Санітарні норми мікроклімату виробничих приміщень №4088-86».

Оптимальні і припустимі значення температури, відносній вологості і швидкості руху повітря визначають у залежності від періоду року і категорії робіт. Оптимальні показники мікроклімату поширюються на всю робочу зону приміщення (на висоту 2 м від рівня підлоги робочої площадки), припустимі – на постійні і непостійні робочі місця робочої зони. Припустимі показники встановлюються у випадках, коли по технологічних, технічних і економічних причинах неможливо забезпечити оптимальні норми (таблиця 1.2).

Рік розділяють на теплий і холодний періоди. Теплий період – період року, що характеризується середньодобовою температурою зовнішнього повітря вище +10 C, а холодний – період, що характеризується температурою +10 С и нижче.

Розподіл робіт з категорій – це розмежування робіт на основі загальних енерговитрат організму.

Легкі фізичні роботи (категорія I) охоплюють види діяльності, при яких витрата енергії складає до 139 Дж/c – категорія Iа і від 140 до 174 Дж/с – категорія Iб. До категорії Іа відносяться роботи, виконувані сидячи і не потребуючі фізичного напруги, до категорії Іб – роботи, виконувані сидячи, чи коштуючи зв'язані з ходьбою і які супроводжуються деякою фізичною напругою.

Фізичні роботи середньої ваги (категорія II) охоплюють види діяльності, при яких витрата енергії складає від 175 до 232 Дж/с – категорія IIа і від 233 до 290 Дж/с – категорія IIб. До категорії IIа відносяться роботи, зв'язані з ходьбою, переміщенням дрібних (до 1 кг) чи виробів предметів у положенні чи коштуючи сидячи і потребуючі деякого фізичного напруги, а до категорії IIб, відносяться роботи, виконувані коштуючи, зв'язані з ходьбою, перенесенням невеликих (до 10 кг) ваг і які супроводжуються помірною фізичною напругою.

Важкі фізичні роботи (категорія III) охоплюють види діяльності, при яких витрата енергії перевищує 290 Дж/с, тобто роботи, зв'язані з постійними пересуваннями, переміщенням і перенесенням значних (понад 10 кг) ваги і потребуючі великих фізичних зусиль.

У кабінах, зоні розташування пультів і посад керування, зонах обчислювальної техніки, приміщеннях для виконання робіт операторського типу, зв'язаних з нервово-емоційною напругою, повинні дотримуватися оптимальні параметри мікроклімату: температура 22 – 24 C, вологість 60 – 40 %, швидкість руху повітря не більш 0,1 м/с.

Нормують інтенсивність теплового опромінення в залежності від характеристики джерела випромінювань і площі опромінення працюючих. Інтенсивність теплового опромінення працюючих від нагрітих поверхонь технологічного устаткування, освітлювальних приладів на постійному і непостійному робочому місцях не повинна перевищувати 35 Вт/м² при опроміненні 50 % поверхні тіла і більш, 70 Вт/м² – при величині поверхні, що опромінюється, від 25 до 50 % і 100 Вт/м² - при опроміненні не більш 25 % поверхні тіла. Інтенсивність теплового опромінення працюючих від відкритих джерел (нагрітий метал, скло, «відкрите» полум'я та ін.) не повинне перевищувати 140 Вт/м², при цьому опроміненню не повинне піддаватися більш 25 % поверхні тіла й обов'язковим є використання засобів індивідуального захисту, у тому числі засобів захисту обличчя й очей.

При наявності теплового опромінення температура повітря на постійних робочих місцях не повинна перевищувати зазначені в ГОСТ 12.1.005-88 верхні границі оптимальних значень для теплого періоду року, на непостійних робочих місцях – верхні границі припустимих значень для постійних робочих місць.

Вимоги до мікроклімату не поширюються на робочі місця в шахтах, транспорті, холодильниках, складах, птахівницьких приміщеннях і приміщеннях для збереження сільськогосподарських продуктів. Для цих місць розроблена відомча й інша нормативна документація.