Зміцнення української державності за гетьманування д. Апостола

1 жовтня 1727 р. гетьманом Лівобережної України вибрали Да­нила Апостола — Полковника миргородського полку, знавця фінансів, гнучкого політика, автономіста проросійської орієнтації. (1654-1734 рр.) — останній виборний гетьман Лівобережної України (1727-1734рр.). У 1682р. обраний мир­городським полковником. У 1687р. знятий із посади гетьманом І. Ма­зепою як прихильник І. Самойловича.У 1693 р. знову затверджений миргородським полковником (до 1727р.). Визначний воєначальник, учасник кримського походу 1693 р., Північної війни (битва під Ерестфером 1702 р.). У1708 р. разом із І. Мазепою перейшов на бік Карла XII, та нев­довзі залишив шведів і прибув до Петра І, який пробачив йому. Брав активну участь у Прутському поході на посаді наказного гетьмана. Критикував дії Малоросійської колегії; в 1724-1725 роках знаходився під арештом. У 1727р. обраний гетьманом, провів ряд реформ, сприяв розвитку торгівлі. У 1731 р. нагороджений орденом Святого князя Олександра Невського. 73-річний Данило Апостол активно взявся за діло і за ко­роткий термін навів порядок у фінансах, податковій системі, сформував бюджет у розмірі 144 тис. рублів. У розвитку еко­номіки зробив ставку на буржу­азію, що народжувалася.

У 1728 р. в Глухові відбулася розширена нарада українських купців, на якій обговорювалися 'питання торгової політики. Гетьман видав кілька універ­салів, спрямованих на захист українських купців від конку­рентів. Було дозволено кредитувати купців, відстрочена плата за векселями, підготовлено проект про вільну торгівлю в Україні. У 1729-1730 рр. було проведено «генеральне слідство по маєтностях», яке виявило неконтрольоване роздавання сіл у приватну власність і катастрофічне зменшення кількості вільних се­лян. Всі маєтності були поділені на 6 категорій: рангові, надані за заслуги, ратушні, вільні, спірні і монастирські. Незаконно одер­жані старшиною, шляхтою, мо­настирями, містами, російськи­ми чиновниками села і хутори поверталися до свого початково­го статусу. Права землевлас­ників на маєтність і підданих, визнані генеральним слідством, закріплювалися за ними спеці­альними універсалами. Генеральна канцелярія мала право вирішувати прикордонні питання безпосередньо з Поль­щею та Кримом, хоча і з дозволу резидента. Діяв Генеральний суд із шести старшин, у тому числі трьох російських офіцерів. Із 1728 р. Д. Апостол почав проводити заходи по кодифікації пра­ва на Лівобережній Україні. Російські поміщики могли купувати землі в Гетьманщині, але при дотриманні місцевих законів; їм за­боронялося завозити сюди кріпаків. У цілому за період правління гетьмана Д. Апостола внутрішнє становище України стабілізувалося. Прості люди відчули себе за­хищеними від зловживань влади і старшини; старшина одержала підтвердження на свої маєтності; міщани — нову можливість для заняття ремеслом, промислами, торгівлею.

Після смерті Д. Апостола в 1734 р. російський уряд не дозволив обрати нового гетьмана. Приводом для цього послужив нібито по­шук гідної кандидатури. Для управління Україною створили «Правління генеральної військової канцелярії» (Правління геть­манського уряду). Воно проіснувало до 1750 р., відаючи військови­ми, господарськими, судовими питаннями, і працювало обе­режніше, лояльніше, ніж його попередниця Малоросійська колегія.