Тести контролю

88. Аудитор отримує знання та розуміння методу банку щодо контролю кредитного ризику. Це включає такі питання:

• портфель кредитів і різні особливості та характеристики кредитів;

• документацію про кредити, використану банком;

• склад відповідної документації про кредити для різних типів кредитів;

• процедури банку та рівні санкціонування надання кредиту.

89. Аудитор виконує огляд політик кредитування і розглядає:

• чи виконуються огляди та періодичні оновлення політик для забезпечення відповідності змінюваним ринковим умовам і новим напрямам бізнесу банку;

• чи затвердили ті, кого наділено найвищими повноваженнями, ці політики та чи дотримується їх банк.

90. Аудитор перевіряє систему звітності з огляду кредитів, включаючи кредитні досьє та річний графік чи план огляду кредитів, а також розглядає, чи є вони завершеними, точними і вчасними та чи нададуть достатню інформацію, щоб управлінський персонал був здатний ідентифікувати й контролювати ризик. Чи містять звіти:

• ідентифікацію проблемних кредитів;

• поточну інформацію щодо портфельного ризику;

• інформацію про нові тенденції щодо портфеля та сфери кредитування.

91. Аудитор розглядає характер та обсяг застосування огляду кредитів, зокрема:

• метод відбору кредитів;

• спосіб огляду кредитів, зокрема:

• аналіз поточного фінансового стану позичальника, в якому розглядається його здатність погасити кредит;

• тести винятків з документування, винятків з політик, недотримання вимог внутрішніх процедур та порушень законодавчих і нормативних актів.

92. Аудитор розглядає ефективність управління кредитами та портфелем, перевіряючи:

• загальну філософію управлінського персоналу з кредитування у такий спосіб, щоб отримати відповіді управлінського персоналу;

• вплив кредитів, що не підтверджуються поточною та повною фінансовою інформацією й аналізом здатності погасити кредит;

• вплив кредитів, щодо яких відсутня документація з ризиків та заставного забезпечення;

• обсяг кредитів, які невідповідно структуровані, наприклад графіки погашення не узгоджуються з метою кредиту;

• обсяг і характер концентрації ризиків, включаючи концентрацію класифікованих і підданих критиці кредитів;

• прийнятність переведення низькоякісних кредитів з однієї філії до іншої;

• точність та повноту звітів;

• компетентність вищого управлінського персоналу, інспекторів з кредитів та персоналу відділу управління кредитами.

Процедури по суті

93. Аудитор розглядає рівень знань управлінського персоналу щодо власних проблем банку з кредитного ризику за допомогою вибіркових оглядів файлів з кредитною інформацією. Критерії відбору містять:

• рахунки з непогашеним залишком, що дорівнює встановленій сумі чи перевищує її;

• рахунки в «переліку потенційно несприятливих кредитів» з непогашеним залишком, який перевищує встановлену суму;

• рахунки, за якими резерв перевищує встановлену суму;

• рахунки, оброблювані підрозділом, який управляє проблемними чи високоризиковими банківськими рахунками;

• рахунки, на яких прострочені виплати за основною сумою боргу чи відсотками перевищують встановлену суму та заборгованість триває більше від установленого періоду;

• рахунки, на яких непогашена сума перевищує ліміт санкціонованої кредитної лінії;

• рахунки з підприємствами, що здійснюють діяльність у галузях чи країнах, в яких, як свідчать власні економічні знання аудитора, вона може бути ризикованою;

• проблемні рахунки, визначені банківськими контрольними органами, і проблемні рахунки, відібрані у попередньому році;

• обсяг кредитів іншим фінансовим інститутам за міжбанківськими кредитними лініями.

Крім того, якщо працівники банку отримують запит про надання зведених даних, які характеризують усі кредити понад визначений обсяг, згруповані за принципом взаємозв'язку, слід провести аналіз зведених даних за кредитами з такими характеристиками (які можуть вказувати на необхідність проведення детальнішого огляду):

• великий збиток від основної діяльності в останньому фінансовому році;

• стійкі збитки від основної діяльності (наприклад, протягом двох чи кількох років);

• високий коефіцієнт відношення боргу до капіталу (наприклад, що перевищує 2:1; проте коефіцієнт буде різним залежно від галузі);

• невиконання умов кредитної угоди;

• модифікований аудиторський звіт:

• надана інформація є неповною або застарілою;

• позики недостатньо забезпечені або забезпечені в основному гарантіями;

• рахунки, за якими управлінський персонал банку вчасно не проводить огляд.

Аудитор відбирає кредити для детального огляду із списку кредитів, використовуючи критерії відбору вибірки, зазначені вище, та отримує документацію, необхідну для розгляду надходжень від кредитів. Вона може охоплювати:

• файли з інформацією про кредити і заставне забезпечення;

• списки або звіти за простроченими платежами;

• стислий опис діяльності;

• попередні переліки сумнівних рахунків;

• звіт за позиками, що не належать до поточного періоду;

• фінансові звіти позичальника;

• звіти про оцінку вартості заставного забезпечення. Використовуючи файл з інформацією про кредити, аудитор:

• визначає тип кредиту, відсоткову ставку, строк погашення, умови виплати, забезпечення й зазначену мету використання кредиту;

• розглядає, чи підтверджують документи щодо заставного забезпечення відповідну реєстрацію і чи отримував банк відповідну юридичну консультацію про законну силу забезпечення;

• розглядає, чи достатня справедлива вартість заставного забезпечення (зокрема, для кредитів, що вимагають створення резерву) для забезпечення кредиту і (де це доречно) чи належно застраховане забезпечення. Критично аналізує оцінку застави, у тому числі методи припущення, використані оцінювачем;

• оцінює надходження від кредиту і розглядає необхідність резерву для рахунку;

• визначає, чи затверджена заявка на одержання кредиту або його поновлення відповідними особами;

• виконує огляд періодичної фінансової звітності позичальника і зазначає значні суми й основні операційні коефіцієнти (тобто коефіцієнти оборотного капіталу, прибутковості, акціонерного капіталу та відношення боргу до капіталу);

• виконує огляд усіх приміток і кореспонденцію, що містяться у файлі з огляду позик. Зазначає періодичність оглядів, які виконуються працівниками банку, і розглядає, чи відповідають вони банківським інструкціям.

Аудитор розглядає, чи існують політики і процедури щодо проблемних і прострочених кредитів, включаючи:

• періодичні огляди окремих проблемних кредитів;

• інструкції щодо забезпечення надходжень чи зміцнення кредитів, включаючи вимоги до оновлення вартості заставних забезпечень і позицій, за якими існує право відчуження, огляду документації, фінансової звітності, що надається за вимогою;

• обсяг та тенденції минулих прострочених і непродуктивних кредитів;

• кваліфікованих інспекторів, що займаються проблемними кредитами;

• інструкції з відповідного обліку проблемних кредитів, наприклад політика щодо непродуктивних кредитів, спеціальна політика щодо резервів.

Додатково до оцінки достатності резервів за окремими кредитами аудитор розглядає, чи слід створювати додаткові резерви за конкретними категоріями або класами кредитів (наприклад, кредити за кредитними картками чи кредити з «суверенним» ризиком), а також оцінити достатність будь-яких резервів, що міг створити банк унаслідок обговорень з управлінським персоналом.

ДОДАТОК 3