Зміна продуктів чи видів діяльності

39. Певні ризики часто виникають, коли запроваджують нові продукти чи види діяльності. Для аналізу таких ризиків аудитор спочатку прагне отримати підтвердження, що існують затверджені процедури для таких випадків. Як правило, банку слід розпочинати таку діяльність тільки в тому разі, якщо забезпечується ритмічне проходження нових операцій через системи контролю, повністю функціонують системи ІТ (або за

потреби функціонує тимчасова система супроводження) та відповідні процедури належно документуються. Звичайно, нові обігові інструменти підлягають ретельному огляду аудитором, який спочатку отримує перелік усіх нових продуктів, запроваджених протягом періоду (або повний перелік усіх інструментів, з якими здійснювалися операції). На основі цієї інформації аудитор встановлює характеристики відповідних ризиків і намагається отримати підтвердження надійності систем внутрішнього контролю та обліку.

Довіра до програмістів

40. Банки здійснюють великий обсяг операцій, тому фактично всі банки підтримують цикл казначейських операцій за допомогою систем ІТ. Через складність систем, що використовуються, та супутніх процедур аудитор, як правило, звертається по допомогу фахівців з ІТ для отримання відповідних навичок та знань при тестуванні систем і відповідних залишків на рахунках.

Мета здійснення операцій

41. Аудитор розглядає, чи здійснює банк спекулятивні операції з фінансовими інструментами, чи хеджує їх іншими операціями. Мету здійснення таких операцій незалежно від того, чи є вони операціями хеджування або торговельними операціями, слід визначати на етапі здійснення операції, щоб застосувати правильний обліковий підхід. Якщо операції укладають з метою хеджування, аудитор розглядає відповідний обліковий підхід і подання таких операцій, а також узгоджені активи/зобов'язання згідно з відповідними обліковими вимогами.

Процедури оцінки вартості

42. Позабалансові фінансові інструменти оцінюють, як правило, за ринковою чи справедливою вартістю, за винятком випадків використання інструментів для цілей хеджування, які згідно з багатьма концептуальними основами фінансової звітності оцінюють за такою самою основою, як і основний об'єкт хеджування. Якщо важко визначити ринкові ціни на певний інструмент, можна застосовувати фінансові моделі, які широко використовуються у банківській галузі для визначення справедливої вартості. На додаток до розкриття інформації про умовні суми відкритих позицій деякі країни вимагають розкриття інформацій про потенційні ризики, що виникають, наприклад про еквівалент кредитного ризику і відновлювальну вартість таких інструментів у обігу.

43. Як правило, аудитор перевіряє застосовані моделі оцінки вартості, включаючи процедури контролю щодо середовища їх застосування, і розглядає, чи введена в ці моделі докладна інформація про окремі контракти, показники оцінок вартості та припущення. Оскільки багато з

цих інструментів з'явилися недавно, аудитор перевіряє оцінку вартості з особливою ретельністю, беручи до уваги такі чинники:

• може не існувати судових прецедентів, які стосуються умов угод про основні інструменти. Тому важко оцінити позовну силу цих умов;

• порівняно невелика кількість управлінського персоналу обізнана з ризиками, властивими цим інструментам. Це може призвести до підвищення ризику викривлень і ускладнень при встановленні заходів контролю, спрямованих на своєчасне попередження або виявлення й виправлення викривлень;

• деякі з цих інструментів не існують протягом повного економічного циклу (ринки, на яких спостерігаються тенденції до падіння або зростання курсів, високі й низькі ставки відсотка, високий і низький рівні ділової активності, мінливість цін), тому складніше оцінити їхню вартість із таким самим ступенем визначеності, що й вартість звичайних інструментів. З цієї причини важко прогнозувати з достатнім ступенем визначеності їх цінову кореляцію з іншими інструментами, призначеними для згортання, які банк використовує з метою хеджування своїх позицій;

• моделі, застосовані для оцінки вартості таких інструментів, можуть не функціонувати належно за нестандартних ринкових умов.

44. Крім того, аудитор розглядає необхідність і достатність резервів на фінансові інструменти, таких як резерв ризику ліквідності, резерв ризику моделі та резервів операційного ризику. Складність певних інструментів потребує експертних знань. Якщо аудитор не має професійної компетентності для виконання необхідних аудиторських процедур, потрібна консультація відповідних експертів.

45. Ще одним питанням особливої уваги аудитора є операції, укладені за ставками, які виходять за межі переважних ринкових ставок; вони часто пов'язані з ризиком прихованих збитків чи шахрайських операцій. Внаслідок цього банк зазвичай забезпечує механізми, здатні виявляти операції, що не відповідають стану ринку. Аудитор отримує достатні й відповідні аудиторські докази стосовно надійності відділу, який виконує це завдання. Аудитор також розглядає можливість огляду вибірки визначених операцій.