Ризики і проблеми приватних банківських операцій та управління активами

Приватні банківські операції

Надання банківських послуг вищого рівня приватним особам, як правило особам з великим власним капіталом, відоме як приватні банківські операції. Часто такі особи можуть жити в іншій країні, ніж країна, де знаходиться банк. До аудиту діяльності приватного банку аудитор знає основні заходи контролю такої діяльності. Аудитор розглядає ступінь здатності банку визнавати ризик репутації та юридичний ризик і управляти ними. Вони можуть бути пов'язані з неадекватною обізнаністю й розумінням приватного та ділового життя клієнтів, джерела багатства і використання приватних банківських рахунків. Аудитор розглядає:

• чи включає нагляд управлінського персоналу за приватною банківською діяльністю створення відповідної корпоративної культури. Крім того, управлінський персонал високого рівня має встановлювати загальні та конкретні цілі, а старший управлінський персонал має активно дотримуватися корпоративної політики і процедур;

• політики і процедури з приватної банківської діяльності мають бути у письмовій формі та містити інструкції, достатні для адекватного знання клієнтів банку. Наприклад, потрібно, щоб політики та процедури вимагали, щоб банк отримував посвідчення особи та основну попередню інформацію про клієнтів, визначав джерела багатства клієнтів і напрями діяльності просив рекомендації, контролював направлення клієнтів та ідентифікував підозрілі операції. Банку також слід мати кредитні політики та процедури у письмовій формі, в яких зазначені, серед іншого, проблеми, пов'язані з відмиванням злочинно отриманих грошей, наприклад кредитуванні забезпечене грошовою заставою;

потрібно, щоб практика управління ризиками та системи моніторинг підкреслювали важливість отримання та зберігання документів, що стосуються клієнтів, і важливість попереднього обстеження при отримана додаткової інформації, наданої клієнтом чи його представником. Невід'ємною від надійних приватних банківських операцій є необхідність_; дотримання вимог з установлення особи клієнта. Інформаційні системи мають контролювати всі аспекти приватних банківських операцій баню Вони включають системи, які надають управлінському персоналу вчасну інформацію, необхідну для аналізу й ефективного управління приватною банківською діяльністю, а також системи, які дають можливість управлінському персоналу контролювати рахунки з метою виявленні підозрілих операцій і надавати звіти про будь-які такі випади правоохоронним органам та інспекторам з банківського нагляду згідно з нормативними чи законодавчими актами.

Аудитор аналізує оцінені рівні властивого ризику та ризику контролю, пов'язані з приватними банківськими операціями, при визначенні характеру, часу й обсягу процедур по суті. Наведений нижче перелік визначає багато із загальних чинників аудиторського ризику, які слід враховувати при визначенні характеру, часу та обсягу процедур, які треба виконати. Оскільки приватні банківські операції часто пов'язані з управлінням активами, чинники аудиторського ризику, що стосуються діяльності з управління активами, також наводяться далі.

• Дотримання вимог нормативних актів. Приватні банківські операції в багатьох країнах дуже регламентовані. Це може бути перевірка звітності, що надається органам державного регулювання клієнтом, звіти, що надаються органам державного регулювання безпосередньо аудитором, а також перевірка в контексті ризику репутації та фінансового ризику, які можуть виникнути, якщо банк порушує нормативні акти. Крім того, характер приватних банківських операцій може підвищити чутливість банку до відмивання злочинно отриманих грошей, тому може підвищити операційний, нормативний ризики та ризик репутації, які можуть мати наслідки для аудиту.

• Конфіденційність. Як правило, це особливість приватних банківських операцій. Крім звичайної таємниці, яка властива взаємовідносинам між банком і клієнтом у більшості країн, у багатьох юрисдикціях, де приватні банківські операції є звичайними, існує додаткове законодавство щодо таємниці банківських операцій, яке може обмежувати доступ до інформації ::ро клієнтів для органів державного регулювання, податкових органів чи поліції, у своїй власній чи інших юрисдикціях. Банк може намагатися збмежити доступ аудитора до прізвищ приватних клієнтів банку, що впливає на здатність аудитора визначити операції з пов'язаними сторонами. З цим також пов'язана проблема того, що клієнт може звернутися до банку з проханням не надсилати .кореспонденцію, включаючи виписки з банківського рахунку («зберігання кореспонденції»). Це заважатиме можливості аудитора отримати докази щодо повноти і точності та, за відсутності адекватних альтернативних процедур, аудитор розглядає наслідки цього для аудиторського звіту.

• Шахрайство управлінського персоналу. Сувора конфіденційність і приватний характер взаємовідносин у приватних банківських операціях може знизити ефективність заходів внутрішнього контролю, які забезпечують повний контроль над працівниками, що мають справу з приватними справами клієнтів. Висока особиста довіра, яка може існувати

• аж клієнтом і його приватним банкіром, також може підвищувати ризик, оскільки багатьом приватним банкірам надається деякий ступінь ; постійності в управлінні справами його клієнтів. Цей ризик збільшується залежно від того, наскільки регулярно клієнти можуть перевіряти свої справи, як зазначено вище.

• Послуги, призначені для передачі деякого ступеня права власності / управління активами третім сторонам, вюіючаючи трасти та інші подібні юридичні угоди. Такі угоди не обмежуються взаємовідносинами у приватних банківських операцій, проте вони є загальнопоширеними. Для банку ризик полягає в тому, що умови трасту чи іншої юридичної угоди не виконуються чи не відповідають вимогам застосовних законів. Це може призвести до можливих зобов'язань банку перед бенефіціарами. Заходи контролю в цій сфері особливо важливі з огляду на те, що помилки часто ідентифікують лише в тому разі, якщо угода про траст або інша угода закінчується, можливо, через десятиріччя після її укладення. Часто також приватні банкіри беруть участь у складанні заповітів чи інших заповідальних документів та виступають у ролі виконавців заповітів. Неналежне складання заповіту може мати фінансові наслідки для банку. Потрібно, щоб у цій сфері, а також у сфері моніторингу діяльності виконавців існували заходи контролю. Аудитор розглядає, чи є будь-які зобов'язання щодо послуг, інформація про які не розкрита. Вимоги конфіденційності також можуть впливати на можливості аудитора отримати достатні й відповідні аудиторські докази, і якщо це так, аудитор розглядає наслідки для аудиторського звіту. Нарешті, угоди про трасти і подібні їм угоди, укладені з приватними банками, часто передають третім сторонам. Аудитор перевіряє, чи залишаються чинники ризиків у послугах залучених сторін, а також перевіряє процедури, необхідні для розуміння ризиків і взаємовідносин та оцінює заходи контролю за залученими зовнішніми постачальниками послуг і в їх організаціях.

• Кредитний ризик. Кредитний ризик часто ускладнюється при наданні приватних банківських послуг через характер вимог до позик клієнтів. Наведені далі послуги часто утруднюють оцінку кредитного ризику: структура механізму кредитування (кредитні операції з кількома цілями, що пов'язано з проблемою вимог до клієнтів у таких сферах, як оподаткування, нормативні акти, хеджування тощо); незвичайні активи, надані як застава (наприклад, колекції творів мистецтва, майно, яке легко реалізується, нематеріальні активи, вартість яких залежить від майбутніх грошових потоків); довіра до особистих гарантій ( «кредитування на основі довіри до клієнта»).

• Безпечне зберігання. Приватні банки часто надають послуги з безпечного зберігання інвестиційних активів чи цінностей клієнтів. Пов'язані з цим чинники аудиторського ризику подібні викладеним далі в «Управлінні активами».