Надання звіту про фінансову звітність

Висловлюючи свою думку щодо фінансової звітності банку, аудитор:

• дотримується спеціальних форматів і термінології, установлених законодавством, регуляторними органами, професійними організаціями та галузевою практикою;

• визначає, чи були здійснені коригування рахунків закордонних філій і дочірніх підприємств, включених до консолідованої фінансової звітності банку, з метою приведення їх у відповідність із концептуальною основою фінансової звітності, за якою банк подає

свої звіти. Це особливо актуально для банків через велику кількість країн, в яких можуть розташовуватися їхні філії чи дочірні підприємства, а також у зв'язку з тим, що в більшості країн місцеве законодавство встановлює спеціальні принципи бухгалтерського обліку, які застосовуються в основному до банків. Це може призводити до більшої розбіжності у принципах бухгалтерського обліку, яких дотримуються філії чи дочірні підприємства, ніж розбіжність у разі інших комерційних підприємств.

Фінансові звіти банків складають з урахуванням законодавчих і нормативних вимог, що мають переважну силу в різних країнах, і ці нормативні акти впливають на облікові політики. У деяких країнах концептуальна основа фінансової звітності для банків (банківська концептуальна основа) суттєво відрізняється від концептуальної основи фінансової звітності для інших суб'єктів господарювання (загальна концептуальна основа). Якщо від банку вимагається складати один комплект фінансової звітності, що відповідає обом концептуальним основам, аудитор може висловити цілком безумовно-позитивну думку тільки в тому разі, якщо фінансові звіти складено відповідно до двох концептуальних основ. Якщо фінансові звіти відповідають лише одній основі, аудитор висловлює безумовно-позитивну думку про дотримання вимог однієї основи та умовно-позитивну чи негативну думку про дотримання вимог другої основи. Якщо від банку вимагається дотримання вимог банківської концептуальної основи, а не загальної, аудитор розглядає необхідність посилання на цей факт у пояснювальному параграфі.

Банки часто подають додаткову інформацію у річних звітах, які також містять перевірені аудитором фінансові звіти. Ця інформація часто містить докладну інформацію про скоригований ризиковий капітал банку та іншу інформацію, що стосується стабільності банку, на додаток до розкриття будь-якої інформації у фінансовій звітності. МСА 720 «Відповідальність аудитора"стосовно іншої інформації в документах, що містять перевірену фінансову звітність» дає рекомендації щодо процедур, які слід виконувати стосовно такої додаткової інформації.

Додаток 1

Ризики та проблеми стосовно шахрайства і протизаконних дій

Параграф 26 цього Положення зазначає деякі загальні міркування стосовно шахрайства. Вони також докладніше розглядаються у МСА 240 -Відповідальність аудитора, що стосується шахрайства, при аудиті фінансової звітності». МСА 240 вимагає від аудитора перевірити, чи існують чинники ризику шахрайства, які свідчать про ймовірність шахрайства у фінансовій звітності чи незаконного привласнення активів. Додаток 1 до МСА 240 дає ознаки загальних чинників ризику шахрайства. Додаток 1 до цього Положення вводить ознаки чинників ризику шахрайства, застосовні до банків.

Ризик шахрайської діяльності або протизаконних дій виникає в банках як у самій установі, так і від сторонніх осіб. Банки можуть зіткнутися з шахрайством при виписуванні чеків, в угодах про кредитування операції та комерційні операції, намивання злочинно отриманих грошей та при незаконному привласненні активів серед багатьох інших типів шахрайської діяльності та протизаконних ми. Шахрайська діяльність також може бути пов'язаною зі змовою між управлінським персоналом банку та його клієнтами. Ті, хто здійснює шахрайські дії. можуть складати фальсифіковану та недостовірну фінансову звітність для обгрунтування невідповідних операцій і приховування протизаконних дій. Шахрайська фінансова звітність — це ще одна серйозна проблема.

Крім того, банки часто стикаються з постійною загрозою комп'ютерних злочинів. Комп'ютерні пірати (хакери) та інші особи, які можуть отримати несанкціонований доступ до комп'ютерних систем банків і інформаційних баз даних, можуть злочинно переводити кошти на свої особисті рахунки та викрадати приватну інформацію про установу та її клієнтів. До того ж, як і у випадку будь-якого бізнесу, особливою проблемою є шахрайство та кримінальна діяльність, яку скоюють санкціоновані користувачі в самих банках.

Більша ймовірність скоєння шахрайства в банках, що мають значні недоліки у корпоративному управлінні та внутрішньому контролю. Значні збитки від шахрайства можуть виникати внаслідок таких категорій порушень у корпоративному управлінні та внутрішньому контролі:

• відсутність відповідного нагляду та підзвітності управлінського персоналу, а також відсутність розвитку культури належного контролю в банку. Великі збитки внаслідок шахрайства часто виникають у результаті неуважності та недбалості управлінського персоналу щодо культури контролю у банку, недостатнього керівництва тих, кого наділено найвищими повноваженнями, і управлінського персоналу, а також відсутності чіткої підзвітності управлінського персоналу згідно з розподілом обов'язків і відповідальності.

Такі ситуації також можуть бути пов'язаними з відсутністю відповідних стимулів для управлінського персоналу щодо нагляду та підтримання високого рівня усвідомлення ролі контролю в цих сферах бізнесу;

• невідповідне визнання та оцінка ризику деяких видів банківської діяльності незалежно від того, стосується вона балансових чи позабалансових статей. Якщо ризики нових продуктів і видів діяльності не оцінені відповідно і якщо системи контролю, що функціонують задовільно в разі простіших, традиційних продуктів не оновлюють для вирішення проблем нових складніших продуктів, банк може бути вразливим до більшого ризик;, збитків, спричинених шахрайством;

• відсутність чи порушення основних структур контролю і діяльності з контролю, наприклад розподілу обов'язків, затверджень, перевірок, звірок та оглядів показників операційної діяльності. Зокрема, відсутність розподілу обов'язків відіграє основну роль у шахрайський діяльності, яка призводить до значних збитків у банках;

• невідповідний обмін інформацією між рівнями управлінського персоналу всередині банку, особливо при повідомленні вищим ланкам про виникнення проблем. Якщо політики та процедури не повідомляють належно всьому персоналу, залученому до діяльності, створюється середовище, яке може сприяти шахрайській діяльності. Крім того, шахрайство може залишатися невиявленим, якщо інформація про невідповідну діяльність, яку слід доводити до відома управлінського персоналу вищого рівня, ос повідомляється відповідному рівню, поки проблема не стає серйозною.

• невідповідні чи неефективні програми внутрішнього аудиту та діяльності з моніторингу. Якщо діяльність з внутрішнього аудиту чи іншого нагляд. недостатньо сувора, щоб ідентифікувати та повідомити про недоліки контролю, шахрайство може залишатися невиявленим у банках. Якщо н. встановлені відповідні механізми для забезпечення виправлення недоліків управлінським персоналом, про які доповідають аудитори, шахрайство може відбуватися безперервно. "

У таблиці та обговоренні, наведених у цьому додатку, надані приклади чинника ризику шахрайства.

	Депозитні операції	Біржові операції	Кредитування
Шахрайство управлінського персоналу та працівників Зовнішнє шахрайство	Маскування вкладників	Позабіржові кола	Позики фіктивним позичальникам
	Незареєстровані депозити Крадіжка депозитів клієнтів чи інвестицій,особливо з неактивних рахунків Відмивання злочинно отриманих грошей Шахрайство з інструкціями Фальшива валюта чи трати Шахрайство з періодами обробки чеків (підробка суми чека)	Операції з пов’язаними сторонами Хабарі брокерам Фіктивні операції Незареєстровані операції Запізніла реєстрація операцій Нецільова використання дискреційних рахунків Використання недоліків процедур узгодження Відсутність реєстрації в книзі Змова у наданні оцінок вартості(обєднання метою узгодження оцінки вартості) Крадіжка чи нецільове використання застави, утримуваної як забезпечення Шахрайські продажі активів на зберіганні Фальсифікована інформація чи фальсифіковані документи про контрагентів	Використання фіктивних компаній Переведення депозитів в інші категорії Операції з пов’язаними компаніями Хабарі та заохочення Використання паралельних організацій Переведення коштів в інші категорії Продаж відшкодовує заставу за ціною,нижчою від ринковою Підкупки для отримання від застави чи для зменшення суми позову Крадіжка чи нецільове використання застави, утримуваної як забезпечення Імітування під законного клієнта та фальсифікація інформації про заявки на кредити і документів, які надають у подальшому Подвійне заставне забезпечення Шахрайські оцінки вартості (махінації з кредитами на землю) Фальшива застава чи застава без зазначення вартості Незаконне привласнення коштів позики агентами/клієнтами Несанкціонований продаж застави

Чинники ризику шахрайства щодо циклу депозитних операцій