3.Суттєвість помилки та порядок її визначення

На етапі планування аудитор вирішує дві основні проблеми: проблему оцінки розміру аудиторського ризику, який повинен бути мінімальним, і проблему оцінки суттєвості, яка впливає на оцінку ризику, процес тестування і думку аудитора. Тобто суттєвість є найважливішою категорією, поняттям методології аудиту.

Суттєвість – це максимально припустимий розмір помилкової або пропущеної суми у фінансовій звітності, якою аудитор може знехтувати, тому що вона не вплине на рішення користувачів звітності.

Суттєвість в аудиті виступає в трьох аспектах:

- Як граничний розмір відхилення.

- Як критерій вибору об’єкта й процедур його перевірки (при плану­ванні і проведенні тестування).

- Як фактор, що впливає на вибір виду аудиторського висновку.

Як свідчить практика, ауди­тори, які встановлюють занадто низький рівень суттєвості, збільшують час і вартість проведення перевірки, а ті, які встановлюють занадто високий рівень суттєвості, збільшують ймовірність формування невід­повідної думки про результати перевірки. Суттєвість має зворотну залежність від аудиторського ризику: чим вищий аудиторський ризик, тим нижче повинна бути величина суттєвості, тоді у аудитора буде більше можливостей надати відповідну аудиторську думку. І навпаки, якщо за результатами планування аудитор вважає, що його ризик достатньо низький, він може обрати високий рівень суттєвості, тоді незначні помилки, які будуть знайдені, не вплинуть на аудиторську думку.

Оцінка суттєвості є предметом професійного судження аудитора.

Уперше рівень суттєвості визначається на етапі планування залежно від результатів розуміння економічного суб’єкта попередньої оцінки аудиторського ризику. На цьому етапі визначається загальна суттєвість для фінансової звітності в цілому. Одночасно ця сума суттєвості може бути розподілена за базовими показниками фінансової звітності, які будуть перевірятися.

Критерій суттєвості можна виразити у вигляді абсолютного значення та відносного значення. У більшості країн з ринковою економікою вважається, що відхилення більше 10% є суттєвим.

Для оцінки загального рівня суттєвості на етапі планування як базові показники, звичайно, обираються: валюта балансу, виручка від реалізації, прибуток до оподаткування. Інші показники використо­вуються залежно від специфіки діяльності підприємства. Рівні суттєвості для цих показників визначаються зазвичай на рівні 1–10%. Наприклад, для валюти балансу – 1–10%, для виручки від реалізації – 1–4%, для валового прибутку – 5–8%. Більш точне визначення залежить від рівня аудиторського ризику та аналізу фактів, які впливають на збільшення ризику шахрайства або помилки

4. Аудиторська вибірка

У процесі перевірки документів для підтвердження звітності аудитор повинен прийняти рішення про те, яку кількість даних необхідно отримати, тобто яким повинен бути обсяг перевірки для формування думки щодо стану фінансової звітності.

Н а великих підприємствах які мають значну кількість оепрацій, вивчити всю інформацію (тобто перевірити документи суцільним пособом) за термін, який відводиться для перевірки, практично неможливо. Враховуючи це, жодна з аудиторських перевірок не може й не повинна охоплювати всі без винятку здійснені господарські операції. В практичній діяльності застосовується вибірковий спосіб дослідження документів.

Мета вибіркової перевірки - скорочення часу і вартості аудиту при забезпеченні необхідної його якості