Тема №6. Теорія фірми: виробництво

1. Мікроекономічна модель підприємства.

2. Поняття і параметри виробничої функції.

3. Сукупний, середній і граничний продукт. Закон спадної граничної продуктивності.

4. Виробнича функція з двома змінними факторами.

5. Ізокоста. Вибір комбінації виробничих факторів за критерієм мінімізації витрат. Траєкторія розширення виробничої діяльності фірми

1. Мікроекономічна модель підприємства

Виробництво – це процес використання робочої сили, обладнання у сполученні з природними і матеріальними ресурсами для виготовлення товарів, послуг, інформації.

Мета будь-якого виробника – максимізація прибутку.

Максимізація прибутку вимагає здійснення вибору:

1. що виробляти?

2. яким чином виробляти?

3. хто повинен виробляти?

4. для кого призначені результати виробництва?

Головним способом досягнення максимізації прибутку є ефективність виробництва. Виробничі відносини на мікрорівні – це передусім технологічні відносини. вони визначаються не тільки технічною стороною процесу виробництва, але й інтелектуальними, фізичними можливостями персоналу фірми.

Технологічна ефективність – це виробничий процес максимальної кількості продукції, коли не існує ніякого іншого способу, при якому для виробництва даного обсягу продукції витрачається менша кількість хоча б одного з ресурсів при умові незбільшення інших видів ресурсів.

Економічна ефективність – це виробництво заданої кількості продукції таким способом, при якому досягається мінімізація альтернативної вартості витрат, що використовуються у процесі виробництва.

Технологія може бути врегульована:

• в засобах виробництва;

• в робітниках (краща освіта та досконала професійна підготовка).

До перешкод на шляху максимізації прибутку належать:

• витрати виробництва;

• попит на вироблену продукцію

Витрати в економіці безпосередньо пов'язані з відмовою від можливості виробництва альтернативних товарів і послуг.

Економічні витрати - це ті виплати, що фірма зобов'язана зробити, або ті прибутки, що фірма повинна забезпечити постачальнику ресурсів для того, щоб відвернути ці ресурси від використання в альтернативних виробництвах.

З погляду економіки, усі витрати можна розділити на дві групи: явні і неявні.

Явні (зовнішні) витрати - це альтернативні витрати, що приймають форму прямих (грошових) платежів постачальникам факторів виробництва і проміжних виробів.

Неявні (імпліцитні, внутрішні) витрати - це альтернативні витрати використання ресурсів, що належать власникам фірми (або знаходяться у власності фірми як юридичної особи). Ці витрати не передбачені контрактами, обов'язковими для явних платежів, і тому залишаються недоотриманими (у грошовій формі). Фірми не відбивають імпліцитні витрати у своїй бухгалтерській звітності.

Неявні витрати включають:

1. витрати втрачених можливостей, тобто недоотриманий прибуток;

2. нормальний прибуток.

Нормальний прибуток - це мінімальна плата, необхідна, щоб утримати підприємницький талант у межах даного підприємства.

Економісти і бухгалтери по-різному розуміють значення терміна "прибуток".

Бухгалтерський підхід базується на аналізі фінансового балансу фірми. Цей ретроспективний погляд на фінанси фірми з точки зору оцінки активу і пасиву дозволяє оцінювати ефективність діяльності фірми лише за минулий час. У свої розрахунки бухгалтери включають явні витрати у вигляді грошових витрат, які пов’язані з прямими виплатами фірмою іншим фізичним та юридичним особам, з якими вона має економічні відносини. Якщо у фірми є прибуток після відрахування від виручки прямих грошових витрат, то вважається, що фірма працювала добре.

Економічний підхід базується на визначенні господарської перспективи фірми, а саме: на майбутніх витратах та заходах щодо їх зниження; на зростанні рентабельності шляхом найкращого і найефективнішого використання наявних ресурсів. В аналізі економісти беруть до уваги не тільки явні, а й неявні витрати порівнюючи прибуток, який фірма отримала та прибуток, який вона могла б отримати, якщо б використала свої ресурси в альтернативному напрямку.

Бухгалтерський прибуток являє собою сукупний доход (виручку) фірми за відрахуванням зовнішніх витрат.

Економічний прибуток - це сукупний доход (виручка) за відрахуванням усіх витрат (зовнішніх і внутрішніх, включаючи в останні і нормальний прибуток підприємця). Економічний прибуток не входить у витрати, тому що, по визначенню, це прибуток, отриманий понад нормальний прибуток, необхідного для зберігання зацікавленості підприємця в даному напрямку діяльності. Економічний прибуток, пов'язаний з прийняттям на себе ризику і з володінням монопольною владою. Розкриття сутності економічного прибутку сприяє виявленню відмінності між бухгалтерським і економічним підходами при оцінці діяльності фірми.

Неповернені витрати – це витрати, які не будуть фірмою повернені ніколи, навіть при її закритті.