Тема 1 значення і теоретичні основи фінансового аналізу

Лекція 1.2

Метод і методичні прийоми фінансового аналізу

Питання:

1. Метод ФА і його особливості.

2. Статистичні методи у ФА.

3. Основні типи моделей, що використовуються у фінансовому аналізі.

1. Метод фа і його особливості.

Під методом науки в широкому сенсі розуміють спосіб дослідження свого предмету.

Характерні особливості методу ФА:

• використання системи показників, які всебічно характеризують ФД підприємства;

• вивчення причин зміни цих показників;

• виявлення і вимірювання взаємозв'язку між ними в цілях підвищення ефективності фінансової діяльності підприємства.

Відповідно до цих особливостей можна визначити метод ФА:

Метод ФА - системне, комплексне вивчення, вимірювання і узагальнення впливу чинників на результати фінансової діяльності підприємства.

В процесі проведення ФА застосовується ряд методик.

Методика ФА – це сукупність аналітичних способів і правил дослідження зв'язків між явищами і процесами у фінансовій діяльності підприємства.

Як найважливіший елемент методики ФА виступають технічні прийоми і способи аналізу.

Прийом аналізу – спосіб вивчення зміни економічного показника і причин цієї зміни.

2. Статистичні методи у фа.

2.1. Порівняння.

Порівняння – зіставлення явища, що вивчається, або процесу з вже відомим.

Ситуації порівняння:

• Фактичне значення з плановим;

• Фактичне значення з нормативним;

• Значення поточного року з передуванням;

• Значення даного підприємства з іншим;

• Значення даного підприємства з середнім;

• Паралельні і динамічні ряди;

• Варіанти управлінських рішень;

• Значення до і після впливу якого-небудь чинника.

Види порівняльного аналізу:

• горизонтальний – порівняння фактичного рівня показника з базовим;

• вертикальний – вивчення структури показників;

• трендовий – побудова рядів динаміки;

• одновимірний – порівняння за однією ознакою;

• багатовимірний – порівняння декількох об'єктів по декількох ознаках.

2.2. Відносні і середні величини.

Відносні показники відображають співвідношення величини явища, що вивчається, з величиною якого-небудь іншого явища або цього ж, але узятого за інший період або по іншому об'єкту.

У ФА використовується великий арсенал відносних величин:

• планове завдання – відношення планового рівня показника поточного періоду до його рівня в минулому періоді або середньому за 3-5 років;

• виконання плану – відношення між фактичним і плановим рівнем показника;

• динаміка – відношення величини показника в поточному періоді до його рівня в попередньому періоді (ланцюгові і базисні);

• структура – питома вага частини в цілому, виражена у відсотках;

• координація – співвідношення частин цілого між собою;

• інтенсивність – характеризує ступінь поширеності, розвитку якого-небудь явища (відсоток робочих вищої кваліфікації);

• ефективність – співвідношення ефекту з ресурсами або витратами.

Середні величини, вживані у ФА:

• середньоарифметична;

• проста: m=(a1+a2+.+a_n) /n;

• зважена: m=(a1*f1+a2*f2+.+a_n*f_n) /_f;

• среднегеометрическая: g=nva1*a2*.*a_n;

• среднехронологическая: k=(a1/2+a2+.+a_n-1+a_n/2)/(n-1);

• среднеквадратическая: d=v[(a12+a22+.+a_n²)/n];

• среднегармоническая: h=n/(1/a1+1/a2+.+1/a_n).

Середні величини дають узагальнену характеристику явища, засновану на масових даних, проте за середніми величинами можуть ховатися показники з великим ступенем розкиду.