2.3. Групування

Групування інформації – це ділення сукупності об'єктів, що вивчається, на якісно однорідні групи по відповідних ознаках.

У аналізі угрупування допомагає вивчити сенс середніх величин, виявити взаємозв'язок між явищами, що вивчаються.

Правильне угрупування інформації дозволяє вивчити залежності між показниками, суть явищ, що вивчаються, систематизувати матеріал для виділення головного.

2.4. Табличний метод

Початкові дані і результати аналізу зазвичай представляються у формі таблиць. Це найбільш раціональна і зручна форма представлення аналітичної інформації, що дозволяє відстежити зв'язки між показниками.

По аналітичному змісту розрізняють таблиці, що відображають: характеристику об'єкту, що вивчається, по яких-небудь ознаках, порядок розрахунку показників, динаміку показників, що вивчаються, структурні зміни у складі показників, результат розрахунку впливу чинників на рівень результативного показника, звідні результати аналізу.

2.5. Графічний метод

На відміну від табличного матеріалу, графік дає узагальнювальний малюнок положення або розвитку явища, що вивчається, дозволяє зрительно побачити ті закономірності, які містить числова інформація.

Основні види графіків у ФА:

Діаграми:

• діаграми порівняння – показують співвідношення різних об'єктів по якому-небудь показнику (стовпчикові і смугові діаграми);

• структурні (секторні) діаграми – показують склад показників, що вивчаються, питома вага частин в цілому (кругові діаграми);

• діаграми динаміки – показують змін показників за відповідні проміжки часу (стовпчикові, квадратні, фігурні);

Лінійні графіки:

• графіки зв'язку – лінійні графіки залежності результативного показника від чинника;

• графіки контролю – показують співвідношення планової і фактичної величини показника за певні проміжки часу (дві лінії).

2.6. Балансовий метод.

Балансовий метод служить для віддзеркалення співвідношень двох урівноважених груп показників. Він широко використовується для аналізу забезпеченості підприємства різними видами ресурсів і повноти їх використання.

Як допоміжний засіб балансовий метод використовується для перевірки початкових даних і правильності розрахунку виляння окремих чинників нам результативний показник.

Балансовий метод може бути використаний для побудови детермінованих моделей чинників, наприклад баланс активів і пасивів:

Активи = Капітал + Зобов'язання

3. Основні типи моделей, що використовуються у фінансовому аналізі

Моделювання – метод дослідження, за допомогою якого створюється умовний образ (модель) досліджуваного показника у вигляді математичного рівняння.

Фінансовий аналіз проводиться за допомогою різних типів моделей, що дозволяють структурувати та ідентифікувати взаємозв’язки між основними показниками.

Основні типи моделей:

1) дескриптивні моделі – моделі описового характеру. Вони є основними для оцінки фінансового стану підприємства. До них відносяться:

• побудова системи звітних балансів;

• подання фінансової звітності у різних аналітичних розрізах;

• вертикальний и горизонтальний аналіз звітності;

• система аналітичних коефіцієнтів;

• аналітичні записки до звітності.

2) предикативні моделі – це моделі прогностичного характеру. Вони використовуються для прогнозування доходів підприємсттва та його майбутнього фінансового стану. Найбільш ррозповсюдженеми з них є:

• розрахунок точки критичного обсягу продажу (беззбитковості);

• побудова прогностичних фінансовых звітів;

• моделі динамічного аналізу (детерміновані і стохастичні моделі факторного аналізу);

• моделі ситуаційного аналізу.

3) нормативні моделі – дозволяють проводити порівняння фактичних результатів діяльності підприємства з очікуваними, розрахованими за бюджетом (використовуються в основному у внутрішньому аналізі). Їх суть зводиться до встановлення нормативів по кожній статті розходів за технологічними процесами, видами виробів, центрами відповідальності і т. п. та до аналізу відхилень фактичних даних від цих нормативів. Аналіз значною мірою базується на застосуванні детермінованих факторних моделей.

При вивченні зв'язків у фінансовому аналізі вирішується декілька завдань:

• встановлення факту наявності або відсутності зв'язку між аналітичними показниками;

• вимірювання тісноти зв'язку;

• встановлення невипадкового характеру виявлених зв'язків;

• кількісна оцінка впливу зміни чинників на зміну результативного показника;

• виділення найбільш значущих чинників, що визначають поведінку результативного показника.

Залежно від виду зв'язку між показниками ці завдання вирішуються за допомогою різних моделей.

Типи моделей по характеру зв'язків між показниками:

• детерміновані (функціональні) – описують функціональну залежність;

• стохастичні (кореляційні, імовірнісні) – описують неповну, імовірнісну залежність.

Вимоги до моделювання детермінованих факторних систем:

1. фактори, що включаються в модель, і самі моделі повинні мати економічний сенс і чітко виражений характер;

2. фактори, що входять в систему, повинні знаходитися з досліджуваним показником в причинно-наслідковому зв'язку;

3. всі фактори повинні бути кількісно вимірними;

4. факторна модель повинна забезпечувати можливість вимірювання впливу факторів на результат, сума впливів окремих факторів повинна дорівнювати загальному приросту результативного показника.

Види детермінованих факторних моделей:

1. адитивні:

Y=X1+X2+.+X_n; С=мз+тз+а+рсм+пр;

2. мультиплікативні:

Y=X1*X2*.*X_n; Вр=к*ц;

3. кратні:

Y=X1/X2; R=П/К;

4. комбіновані:

Y=X1(X2-X3), Y=X1/(X2-X3); Пр=к(Ц-С).

Факторний аналіз – виявлення величини впливу чинників на зміну і рівень результативного показника.

Типи факторного аналізу:

• детермінований;

• стохастичний.

Типові завдання детермінованого факторного аналізу:

1. оцінка впливу відносної зміни чинника на відносну зміну показника (IРф);

2. оцінка впливу абсолютної зміни чинника на абсолютну зміну результативного показника (Рф);

3. визначення частки величини зміни результативного показника під дією деякого чинника в загальній зміні результативного показника (Рф/Рзаг);

4. визначення приросту результативного показника за рахунок зміни величини деякого чинника (Рф/Рбаз).

СПОСОБИ ДЕТЕРМІНОВАНОГО ФАКТОРНОГО АНАЛІЗУ
ЕЛІМІНІРОВАНІЄ	ІНШІ СПОСОБИ
Ланцюгові підстановки	Інтегральний
Абсолютні різниці	Диференціальний
Відносні різниці	Логарифмічний
Індекси	Пайової участі

Основні завдання стохастичного аналізу:

• вивчення впливу чинників, по яких не можна побудувати детерміновану модель чинника (наприклад, рівень фінансового левериджу = темп зростання чистого прибутку / темп зростання валового доходу);

• вивчення впливу чинників, що паралельно діють, які не піддаються об'єднанню в одній детермінованій моделі;

• вивчення впливу складних чинників, які не можуть бути виражені одним кількісним показником (наприклад, рівень науково-технічного прогресу).

Елімінування – спосіб виключення впливу на результативний показник всіх чинників, окрім одного.

Основоположне припущення: всі чинники змінюються незалежно один від одного, послідовно.

Порядок чинників в моделі: кількісні, структурні, якісні.

Спосіб ланцюгових підстановок:

Вр=к*ц; ΔВР = ΔВР _до + ΔВР _ц

ВР0=К0*Ц0;

ВР усл=К1*Ц0; ΔВР(К)=ВР усл–ВР0= К1*Ц0- К0*Ц0;

ВР1=К1*Ц1; ΔВР(Ц)=ВР1-ВР усл= К1*Ц1- К1*Ц0.

Сфера застосування: всі види моделей.

Абсолютні різниці.

Вр=К*Ц; ΔВР = ΔВР _до + ΔВР _ц;

ΔВР(К)= К1*Ц0- К0*Ц0=ΔК*Ц0;

ΔВР(Ц)= К1*Ц1- К1*Ц0=К1*ΔЦ.

Сфера застосування: мультиплікативні і адитивно-мультиплікативні моделі.

Відносні різниці.

ВР = К * Ц; ΔВР = ΔВР _до + ΔВР _ц

ΔК% = { (К1- К0)/К0 } * 100%

ΔЦ% = { (Ц1- Ц0)/Ц0 } * 100%

ΔВР _До = { ВР0 * ΔК% } / 100%

ΔВР _Ц = { (ВР0 + ΔВР _к ) * ΔЦ% } / 100%

Сфера застосування: мультиплікативні моделі.

Індекси.

В Р = К * Ц; I _ВР = I _к * I _ц

Сфера застосування: мультиплікативні і кратні моделі.