Додаткова інформація

Зміна біогеоценозу проходить у результаті змін середовища, які можуть бути викликані зовнішніми або внутрішніми причинами. Якщо дія факторів, які приводять до корінних змін характеру середовища, і. як наслідок, до зміни угруповання воно може довго існувати у зміненому стані, не відновлюючись до вихідного типу. Значні зміни угруповань базуються і є результатом малих змін, які, як правило, є кількісними змінами.

В основі зміни біогеоценозів лежить незавершеність біологічного круго­обігу у даному угрупованні. Кожний живий організм у результаті життє­діяльності змінює оточуюче його середовище, забираючи з нього частину речовини і вносячи у нього продукти метаболізму. При більш або менш довгому існуванні популяцій вони змінюють своє оточення у несприят­ливий бік і в результаті витісняються популяціями інших видів, для яких дані зміни середовища є екологічно сприятливими. Таким чином в угрупованні проходить зміна переважаючих видів. Тривале існування біоценозу можливе лише у тому випадку, якщо зміни середовища, які викликані діяльністю одних організмів, точно компенсується діяльністю інших з протилежними екологічними вимогами.

Процес зміни біогеоценозів, за Ф. Клементом, складається з декіль­кох етапів: виникнення незайнятої життям ділянки; міграція на неї різноманітних організмів або їх зачатків; приживання організмів на новому місці; конкуренція між собою і витіснення окремих видів; перетворення живими організмами середовища життя; поступова стабілізація умов та взаємовідносин.

Стійкість екосистем забезпечується рівновагою популяцій, яких в екосистемі може бути сотні чи навіть тисячі. У свою чергу, рівновага залежить від співвідношення біотичного потенціалу і опору середовища, які діють у протилежних напрямах.

Біотичний потенціал – це сукупність чинників, які сприяють збільшенню чисельності популяції:

• велика швидкість розмноження;

• поповнення статевозрілого складу за рахунок потомства;

• достатня кількість їжі;

• здатність розширювати свій ареал;

• параметри довкілля в зоні оптимуму виду.

Опір середовища – чинники, що протидіють збільшенню популяції: нестача їжі; несприятливі умови життя; розмноження хижаків; поширення хвороботворних бактерій; низька репродуктивна здатність; сприйнятливість до хвороб і паразитів; нездатність адаптуватися до змін зовнішнього середовища; вузька екологічна ніша.

Оскільки кожна популяція прагне збільшити свою чисельність, вона використовує для цього два механізми: збільшує біотичний потенціал за рахунок міграцій, освоєння нових територій і зменшує опір середовища, виробляючи численні пристосування до несприятливих умов існування: освоєння нових видів їжі, посилення захисних функцій організму (так, дуб захищається від гусені, синтезуючи таніни, гіркі на смак речовини, що викликають порушення функціонування травної системи гусені; сосни, віддаючи перевагу в центральній Україні піщаним ґрунтам, на Донеччині ростуть на вапнякових відслоненнях).

Зменшення опору середовища може зумовити популяційний вибух – різке зростання чисельності окремої популяції (такі явища часто відбуваються з інтродукованими видами). 3 іншого боку, несприятливі умови навколишнього середовища спричиняють масову загибель певної популяції (розмноження хвороботворних організмів; отруєння пестицидами бджіл).

Збільшення чисельності видів в екосистемі зменшує ймовірність таких ситуацій, тому різноманітність екосистем .забезпечує їх стабільність.