- •Передмова
- •Частина і. Методичні вказівки до розділів курсу
- •Модуль 1. Сучасна екологія, її предмет, методи і структура
- •1. Основні визначення, поняття і головні завдання сучасної екології
- •1.1. Екологія як наука і навчальна дисципліна
- •1.2 Структура сучасної екології та її взаємозв’язки з іншими науками.
- •Екологія
- •1.3. Основні закони та принципи екології
- •Додаткова інформація
- •Додаткова інформація
- •Питання для роздумів, самоперевірки, повторення
- •2. Основи Теоретичної екології
- •2.1. Сучасні концепції природознавства2
- •. Елементи еволюційного вчення
- •Становлення біосфери та її характеристика
- •Додаткова інформація
- •2.4. Жива речовина
- •Додаткова інформація
- •2.5. Екологічні фактори середовища
- •Додаткова інформація
- •Додаткова інформація
- •2.6. Екосистеми
- •Додаткова інформація
- •2.6.1. Принципи функціонування екосистем
- •Т рава
- •Додаткова інформація
- •Додаткова інформація
- •2.7 Характеристики природних екосистем.
- •Модуль іі. Прикладні аспекти екології
- •3. Техногенний вплив на біосферу
- •3.1. Забруднення довкілля
- •Додаткова інформація
- •Додаткова інформація
- •Фізичні:
- •Біологічні:
- •3.2 Природоохоронне районування та регіональні екологічні проблеми.
- •Додаткова інформація
- •Зверніть увагу
- •Додаткова інформація
- •Додаткова інформація
- •Додаткова інформація
- •3.3. Особливості агроекосистем
- •3.3.1. Енергетичний аналіз агроекосистем
- •3.3.2. Ресурси в агроекосистемах
- •3.3.3. Перспективи альтернативного землеробства
- •3.4. Еколого-економічні проблеми урбанізованих територій
- •Зверніть увагу
- •Питання для роздумів, самоперевірки, повторення
- •4. Сталий розвиток – проблеми і перспективи30
- •4.1. Стратегічні парадигми сталого розвитку
- •Економіка
- •4.2. Деякі еколого-економічні показники розвитку України 34
- •5. Екологічне законодавство україни
- •Частина іі. Самостійна робота студентів
- •6. Питання для підготовки до заліку
- •6.1. Мета дисципліни та її місце серед інших наук
- •6.2. Природне середовище
- •6.3. Основні поняття та закони екології
- •6.4. Антропогенні забруднення біосфери
- •6.6. Екологічні проблеми повітряного середовища
- •6.6. Захист та раціональне використання гідросфери
- •6.7. Охорона та використання земельних ресурсів
- •6.8. Принципи раціонального природокористування
- •6.9. Правові основи охорони навколишнього середовища
- •Творчі завдання та Методичні вказівки до їх виконання
- •На допомогу студенту
- •Варіанти творчих завдань
- •Стратегічні парадигми сталого розвитку
- •Стратегічні парадигми сталого розвитку
- •8. Методичні вказівки до виконання контрольних завдань для студентів заочної форми навчання
- •8.1 Теми рефератів і контрольних завдань
- •8.2. Таблиця варіантів питань для виконання рефератів
- •Словник екологічних термінів
- •Література
Т рава
Ховрах Сова Яструб Пухоїд
В природі вони трапляються частіше, ніж трофічні ланцюги, що забезпечує більшу стійкість екосистем у разі зміни абіотичних умов середовища.
Трофічний рівень – це сукупність організмів, які дістають перетворену на їжу енергію Сонця і енергію хімічних реакцій (від автотрофів) через однакову кількість посередників трофічного ланцюга:
перший рівень (без посередників) – продуценти;
другий – первинні консументи (травоїдні організми);
третій – вторинні консументи (хижаки) і паразити первинних консументів;
четвертий – вторинні хижаки і паразити вторинних консументів;
п'ятий – паразити вторинних хижаків;
шостий – над паразити високих порядків.
Редуценти можуть входити у всі трофічні рівні, починаючи з другого, вони безпосередньо розкладають тіла продуцентів.
Рис. 2.6. Приклад пасовищного трофічного ланцюга наземної екосистеми
Екологічні піраміди. Кількість ланок ланцюга живлення в екосистемі, як правило, не перевищує 4–6 і обмежується ефективністю використання і перетворення енергії в процесі живлення. Згідно з правилом екологічної піраміди кожний наступний трофічний рівень здатний засвоїти лише 5-15% енергії біомаси попереднього, а загальна біомаса кожної наступної ланки в ланцюзі живлення зменшується приблизно в 10 раз (рис. 2.7).
1
2
3
а) б) в)
Рис. 2.7. Екологічні піраміди (за Ю.Одумом):
1 - хижаки , 2 – фітофаги, 3 - продуценти (а) чисельність організмів на кожному рівні; б) співвідношення біомаси і в) зв’язаної енергії11
Відповідно до того, що саме характеризують піраміди, вони поділяються на три типи:
піраміда чисел, що відображає чисельність окремих організмів (хлопчик – 1, телята – 5, люцерна 20 млн. рослин);
піраміда біомас характеризує суху масу чи енергетичну цінність (хлопчик – 48 кг, телята – 1035 кг, люцерна – 8211 кг);
піраміда енергії показує кількість енергії в їжі кожного трофічному рівня (хлопчик – 8,3*103 ккал, телята – 1,19*106 ккал, люцерна – 1,49*106 ккал).
Екологічні піраміди ілюструють кількісні відносини в таких частинах екосистеми, як жертва-хижак або хазяїн-паразит, а також кумулятивні ефекти пестицидів, токсичних речовин, радіонуклідів тощо.
Будь-які структурні особливості екосистем є результатом їхнього розвитку. Окремим випадком еволюції екосистем є сукцесії.
Сукцесія – це послідовна зміна екосистем на одній і тій же території під впливом природних факторів або діяльності людини. Наприклад, оголення ґрунту після зсуву, свіжі річкові наноси та ін. Угрупування живих організмів, які першими опиняються в таких місцях, називаються піонерними. У міру розвитку будь-якого піонерного угрупування, воно рано чи пізно досягає стійкої рівноваги, коли угруповання не може замінюватися іншим угрупованням. Такі угрупування називаються клімаксними.
Повний набір угрупувань живих організмів у часовій послідовності їхніх замін від піонерного до клімаксного складає сукцесійний ряд.
Таким чином, різноманіття видів формує сукцесію та її напрямок, забезпечує наповненість реального простору життям.