Лекція

Тема: Економіка і організація аграрного технічного сервісу

План

1. Особливості та види аграрного технічного сервісу.

2. Планування і прогнозування виробництва на підприємствах аграрного технічного сервісу.

3. Організація матеріально-технічного забезпечен­ня сільськогосподарських підприємств.

4. Організація технічного обслуговування та ремо­нту засобів виробництва.

5. Організація роботи машинно-технологічних ста­нцій.

6. Економічна ефективність інвестицій та прогре­сивних технологій.

Контрольні питання

Список літератури

Тема: Економіка і організація аграрного технічного сервісу

1. Особливості та види аграрного технічного сервісу

Адаптація агросервісної служби України до ринкових ви­робничих відносин, реформування аграрного сектора економі­ки, виникнення нових видів формувань, різноманітність форм власності ставлять принципово нові вимоги до аграрного тех­нічного сервісу.

Основне завдання останнього полягає у здійсненні науко­вої політики в галузі механізації аграрного виробництва, забез­печенні його матеріальними та технічними засобами й органі­зації їх ефективного використання. Замість надмірного центра­лізованого забезпечення засобами виробництва, застарілих ме­тодів надання технічних послуг створюються нові форми і ме­тоди, основані на вимогах ринкової економіки. До них можна віднести створення товарних бірж, машинно-технологічних станцій, регіональних підрозділів при ремонтних майстернях по фірмовому обслуговуванню технічних засобів, забезпечення товаровиробників засобами виробництва на основі лізингу та ін.

Багатоукладність форм ведення виробництва в сільському господарстві в ринкових умовах обумовлює і особливості агра­рного технічного сервісу, а саме:

• у зв'язку із сезонністю вироб­ництва основних видів продукції рослинництва виникає необ­хідність у створенні необхідних товарних запасів (палива, доб­рив, отрутохімікатів та ін.), розосередженість виробництва на великій території вимагає створення розгалуженої мережі під­приємств аграрного технічного сервісу з метою наближення їх до товаровиробників;

• забезпечення надання термінових послуг з технічного сервісу у зв'язку з терміновістю чи безперервністю виробничого процесу (період збирання врожаю, виробничі процеси на фермах та ін.);

• мобільність засобів по наданню по­слуг аграрного технічного сервісу, побудова виробничих від­носин з товаровиробниками на договірній основі та ін.

Крім того, свою специфіку та особливості має надання технічних сервісних послуг в аграрному секторі в таких підро­зділах Украгросервісу, як Укренергосервіс, Укрзооветслужба, Украгрохімслужба, підприємства й організації по будівництву об'єктів виробничого і соціального призначення, підприємства по зберіганню та переробці сільськогосподарської сировини та ін.

2. Планування і прогнозування виробництва на підприємствах аграрного технічного сервісу

Становлення ринкових відносин при наявності різних форм власності в аграрному секторі економіки потребує нових підходів до планування і прогнозування аграрного технічного сервісу, які повинні забезпечити реальність планів, прогнозів на найближчу перспективу, задоволення прогнозованого попи­ту, отримання прибутку, який дозволяв би вести розширене відтворення та вирішувати соціальні питання.

План являє собою систему взаємопов'язаних, об'єднаних загальною метою завдань, що визначають строки, порядок і послідовність виконання господарських програм, окремих ро­біт, операцій тощо. До основних принципів планування нале­жить: забезпечення найвищої ефективності виробництва, нау­кове обґрунтування, оптимальність, пропорційність, виділення найсуттєвіших головних ланок, безперервність, єдність скла­дання, перевірки та організації виконання планів.

Принципи планування передбачають досягнення макси­мальних результатів при мінімальних затратах праці і коштів, тісну ув'язку при розробці поточних і перспективних планів, організацію їх виконання. Складання плану - творчий процес, а план становить програму дій.

У народному господарстві країни склалась система внут­рішньогосподарського планування, яка включає перспективні, поточні та оперативні плани.

Перспективними називають плани, розраховані на три­валу перспективу, як правило, на три, п'ять і більше років, зо­крема організаційно-господарського упорядкування господарс­тва, соціального розвитку колективу, перспективний план еко­номічного і соціального розвитку, стратегічний бізнес-план та ін. В них визначаються основні напрями, темпи розвитку гос­подарства і розробляються заходи щодо виконання запланова­них завдань.

Поточні або річні плани включають виробничо-фінансові у сільськогосподарських підприємствах та ремонт­них майстернях, техпромфінплан на ремонтних заводах, які розробляються в тісній ув'язці з перспективними. В них конк­ретизуються показники перспективних планів. Одночасно з ними розробляються річні госпрозрахункові завдання підрозді­лам, підсобним та допоміжним виробництвом, бізнес-плани.

Оперативними є плани, розраховані на короткий термін (квартал, місяць, декаду, тиждень), наприклад, робочі плани на окремі періоди, плани-наради. В них конкретизуються завдан­ня, передбачені в річному плані.

Основними методами планування в аграрному техніч­ному сервісі є нормативний, балансовий, програмно-цільовий, варіантних розрахунків, нормативно-ресурсний, економіко-математичний, абстрактно-логічний та ін.

Нормативний метод передбачає використання науково обгрунтованих норм і нормативів при виконанні техніко-економічних розрахунків (норм виробітку, нормативів потреби в засобах виробництва, витрат палива, електроенергії тощо). Нормативи періодично переглядаються в зв'язку із зміною тех­нології виробництва, впровадженням досягнень науково-технічного прогресу, вдосконаленням форм організації вироб­ництва та ін.

Балансовий метод передбачає складання балансів, зіста­влення ресурсів з потребами в них. При цьому враховується зв'язок всіх елементів господарства, виявляються резерви, здій­снюється координація розвитку підрозділів.

Програмно-цільовий метод передбачає поєднання цілей плану.

Метод варіантних розрахунків полягає у розробці кіль­кох варіантів вирішення задачі, вибору найефективнішого, ви­ходячи з місцевих умов виробництва.

Нормативно-ресурсний метод використовується для оцінки можливостей господарства, наприклад, по виробництву, реалізації продукції, виходячи з ресурсного потенціалу підпри­ємства, в тому числі трудових та матеріально-технічних ресур­сів.

Економіко-математичні методи передбачають розроб­ку економіко-математичних моделей задачі, забезпечують її вирішення, вибираючи найоптимальніший варіант. При цьому знижуються затрати праці, підвищується якість планування.

Абстрактно-логічний метод використовується тоді, ко­ли важко (або неможливо) розрахунковим шляхом обгрунтува­ти різні показники. Він грунтується на аналізі, узагальненні (синтезі, аналогії, порівнянні) та широко використовується при прогнозуванні.

У виробничо-фінансовому плані (техпромфінплані), ре­монтної майстерні передбачають основні показники розвитку підприємства (темпи зростання виробництва, продуктивність праці, масу прибутку та ін.); розробляють плани виробництва, реалізації продукції, підвищення ефективності виробництва, матеріально-технічного забезпечення, праці і заробітної плати, капітального будівництва, витрат, рівня рентабельності тощо. Всі розділи плану обґрунтовуються відповідними розрахунка­ми і взаємоузгоджуються між собою. У ньому передбачають заходи щодо виконання виробничої програми по випуску вало­вої і товарної продукції, підвищенню продуктивності праці, матеріально-технічному забезпеченню тощо.

Важливим розділом річного виробничо-фінансового пла­ну ремонтної майстерні є планування собівартості продукції по калькуляційних статтях витрат:

• сировина та матеріали;

• запасні частини, вузли і агрегати, в тому числі відновлені;

• паливо-технологічне забезпечення;

• технологічна енергія; двигуни, вуз­ли і агрегати, що ремонтуються на стороні;

• основна заробітна плата основних робітників і нарахування на неї;

• витрати на утримання та експлуатацію устаткування;

• загальновиробничі (цехові) витрати;

• загальногосподарські витрати;

• позавиробничі витрати.

До статті загальновиробничі витрати (цехові) відносять: заробітну плату цехового персоналу, амортизацію і витрати на утримання, капітальний і поточний ремонт будівель, споруд, знос інвентарю; витрати на дослідництво, раціоналізацію і ви­нахідництво цехового персоналу; витрати по охороні праці й інші витрати цеху (майстерні), пов'язані з управлінням і обслу­говуванням виробництва. Між видами продукції їх розподіля­ють пропорційно до основної заробітної плати основних робіт­ників.

Загальногосподарські витрати пов'язані з управлінням підприємством у цілому, а позавиробничі - зі збутом продук­ції, утриманням вищестоящих організацій та ін.

Одночасно з річним планом підприємства складають госпрозрахункові завдання виробничим підрозділам. Наприк­лад, якщо в складі акціонерного товариства ремонтно-транспортного підприємства є кооператив, мехзагон чи інше формування, що надає послуги товаровиробникам з обробітку грунту, догляду за посівами, збиранню врожаю тощо на дого­вірній основі, то їм доводиться госпрозрахункове завдання, ос­новними показниками якого є склад машинно-тракторного парку, закріпленого за підрозділом, плановий обсяг робіт по видах, ліміти прямих витрат, річний фонд оплати праці, знос засобів виробництва, витрати на капітальний і поточний ре­монт, витрати на паливно-мастильні матеріали, план ремонту тракторів, комбайнів і технічного обслуговування, розрахунок витрат на їх проведення та ін., планові надходження коштів за виконаний обсягу робіт згідно з діючими тарифами і замовле­ними обсягами робіт тощо.

Одним з різновидів планів є бізнес-план, в якому визнача­ється головна мета діяльності підприємства (господарства), першочергові завдання та шляхи їх реалізації. Він передбачає досягнення як поточних, так і перспективних цілей. Розробка бізнес-плану являє собою процес створення моделі підприєм­ницької діяльності, слугує підставою для залучення капіталу інвесторів на її розвиток.

При розробці бізнес-плану детально вивчається стан рин­ку, в якому передбачається працювати, аналізуються наявні можливості, проводиться оцінка життєдіяльності підприємства в умовах конкуренції та ін.

Орієнтовна структура бізнес-плану включає: титульний аркуш, резюме, аналіз стану галузі, до якої належить підприє­мницька діяльність, суть запропонованого проекту, виробни­чий, організаційний та юридичний плани, план маркетингу, оцінка ризику та страхування, фінансовий план, стратегія фі­нансування, додатки.

На основі ретельного аналізу стану виробництва, його по­казників за ряд років при належному науково обгрунтованому інформаційному забезпеченні, дотриманні принципів плану­вання на ПЕОМ розробляють оптимізовані виробничі програ­ми організацій аграрного сервісу, що є основою для здійснення наукового прогнозування розвитку підприємств, у тому числі по наданню послуг з аграрного технічного сервісу.

В умовах реформування форм власності, становлення ринкової економіки, коли тісно переплітаються елементи дире­ктивного планування і ринкових відносин, для підвищення ефективності виробництва, надання послуг з агротехсервісу зростає значення належної організації виконання планів, яке передбачає суворе дотримання заходів по правильній розста­новці робочої сили і засобів виробництва, високопродуктивно­му їх використанню. Для цього доводять планові завдання до виробничих підрозділів та окремих виконавців, здійснюють належне матеріально-технічне забезпечення, створюють інші, необхідні умови для виконання планів та здійснюють суворий, контроль за їх виконанням.