6. Економічна ефективність інвестицій та прогре­сивних технологій

Підприємства агросервісу постійно вдосконалюють свою матеріально-технічну базу, збільшують інвестиції у зв'язку з впровадженням прогресивних технологій, що вимагає їх ефек­тивного функціонування.

Вплив інвестицій в основні засоби виробництва, зокрема в сільськогосподарські машини, прогресивні технології, на роз­виток виробництва, має багатоплановий характер. Проте голо­вним результатом їх реалізації повинна бути економія суспіль­ної праці, підвищення її продуктивності, зниження собівартості одиниці продукції.

До основних показників економічної ефективності но­вих машин, прогресивних технологій належать:

• затрати праці і рівень підвищення її продуктивності;

• економія затрат праці, вивільнення робочої сили;

• прямі витрати на одиницю роботи чи продукції і рівень їх зниження;

• розмір капіталовкладень;

• річний економічний ефект;

• термін окупності додаткових капіталовкладень;

• питома металоємність і рівень її зниження;

• питома енергоємність та рівень її зниження.

Затрати праці на одиницю роботи чи продукції характери­зують трудомісткість роботи і визначаються в людино-годинах робочого часу за формулою:

З_п = Ч / Р,

де Ч - чисельність обслуговуючого персоналу, чол.;

Р - продуктивність машини за 1 год змінного часу, га, т.

Рівень підвищення продуктивності праці у результаті за­стосування нової машини (С_п) обчислюють за формулою:

С_п = З_с : З_н,

де З_с - затрати праці на одиницю роботи із застосуванням еталонної машини, люд.-год;

З_н - затрати праці на одиницю роботи із застосуванням нової машини, люд.-год.

На основі трудомісткості обчислюють також рівень зни­ження затрат праці (С_т):

С_т = (З_с - З_н) / З_с х 100.

Економію затрат праці розраховують за формулою:

Ез_n = (З_с - З_н) х Q,

де Ез_n - економія затрат праці, люд.-год;

Q - річний обсяг робіт при використанні нової машини, га, ет. га, т.

Вивільнення робочої сили в результаті економії затрат праці визначають за формулою:

Вр.с = Ез_n / Фр.ч

де Вр.с - вивільнення робочої сили, чол.;

Фр.ч - річний фонд робочого часу одного середньоріч­ного працівника, люд.-год.

Важливішим економічним показником є собівартість окремої сільськогосподарської роботи або отримуваної в ре­зультаті багатьох робіт продукції. Собівартість являє собою синтетичний показник, в якому відбивається використання як живої, так і уречевленої праці.

При порівняльній оцінці різних варіантів механізації окремого процесу, комплексу робіт, усіх робіт з виробництва продукції можна обмежитися зіставленням їх ефективності за прямими витратами, які включають оплату праці, витрати на паливно-мастильні матеріали, амортизацію основних засобів, витрати на поточний ремонт і техобслуговування; інші (витра­ти на автотранспорт, електроенергію тощо).

Рівень зниження прямих витрат розраховують за формулою:

Сз = (Пз.с – Пз.н) / Пз.с х 100,

де Сз - рівень зниження прямих витрат на одиницю робо­ти чи продукції, %;

Пз.с - прямі витрати на одиницю роботи чи продукції із застосуванням старої машини, грн.;

Пз.н - прямі витрати на одиницю роботи чи продукції із застосуванням нової машини, грн.

Річну суму економії обчислюють за різницею прямих екс­плуатаційних витрат на весь обсяг робіт.

Річний економічний ефект (Р_ЕФ) розраховують за різни­цею приведених витрат по варіантах інвестицій на обсяг робіт за формулою:

Р_ЕФ = [(S₀ + E_n x K₀) – (S₁ + E_n x K₁)] x Q,

де S₀, S₁ - сума прямих витрат (собівартості) одиниці ро­біт (продукції) при базових та проектованих інвестиціях, грн.;

K₀, K₁ - питомі капіталовкладення в базовому та про­ектному варіантах, грн.;

E_n - нормативний коефіцієнт ефективності капіта­ловкладень (у круглих дужках суми приведених витрат по ба­зовому та проектному варіантах);

Q - обсяг виробництва продукції (роботи) в проект­ному варіанті.

Термін окупності інвестицій (капіталовкладень) розрахо­вують як відношення суми додаткових капіталовкладень до рі­чної суми економії (річного економічного ефекту), зумовленої цими капіталовкладеннями.

Серед показників економічної ефективності інвестицій важливе місце займає показник питомої металоємності. При однакових показниках роботи різних машин одного призна­чення, безумовно, перевагу слід віддати менш металоємній.

Металоємність процесу при застосуванні машин в агрегаті розраховують за формулою:

Мє = [ Мм х n + Мm х (Тоn/Тmp) + Мзч х (Тоn/Тзч) : Qм,

де Мє - питома металоємність процесу, кг/га;

Мм - маса машини, кг;

n - кількість машин в агрегаті, шт.;

Мm - маса трактора, кг;

Тmp - річне завантаження трактора, год;

Тоn - завантаження трактора на даній операції, год;

Мзч - маса зчіпки, кг;

Тзч - річне завантаження зчіпки, год;

Qм - річний виробіток машини, га.

Ступінь зниження питомої металоємності процесу розра­ховують за формулою:

СзнМє = (Мє.с – Мє.н) / Мє.с х 100,

де Мє.с – питома металоємність процесу із застосуван­ням базової машини, кг/га;

Мє.н — питома металоємність процесу із застосу­ванням нової машини, кг/га.

Питому енергоємність процесу визначають за формулою:

Ен = N / Пг,

де Ен - питома енергоємність процесу, кВт год/га;

N - ефективна потужність двигуна, кВт;

Пг — годинна продуктивність агрегату, га/год.

Важливо всіляко підвищувати ефективність інвестицій. Встановлено, що має місце зниження фондомісткості продукції від вдосконалення структури основних фондів, підвищення ча­стки їх активної частини - машин, устаткування, транспортних засобів, у структурі якої повинне витримуватися також певне співвідношення, наприклад, між силовими і робочими маши­нами. Практика та розрахунки свідчать, що це співвідношення У вартісному виразі повинне становити 1:3, тобто силові маши­ни мають бути забезпечені відповідним шлейфом робочих ма­шин. Підвищення ефективності тракторного парку можна до­сягти за рахунок кращого використання часу зміни, підвищен­ня коефіцієнта змінності, якості робіт, оптимального складу машинно-тракторного парку, підвищення рівня кваліфікації механізаторських кадрів, їх матеріальної заінтересованості в результатах праці, прискорення темпів оновлення техніки.

Важливими резервами підвищення ефективності викорис­тання інвестицій є прискорення введення їх у дію, освоєння проектних потужностей, підвищення коефіцієнта змінності ви­користання устаткування, збільшення випуску продукції та ін.