27. Виділяючі та вилучаючі судження. Розподіленість термінів у судженнях.

Виділяючі судження – це ті, в яких йдеться про те, що предмету судження властивий тільки і тільки даний предикат і ніякий інший. Такі судження дозволяють максимально виразно висловити думку, щоб її інше розуміння стало неможливим. Для цього використовують такі слова, як «тільки», «лише». Виділяючі судження використовуються у різноманітних науках, коли треба однозначно висловити думку. Таке судження має формулу: S є тільки P. Виключаючі судження – це ті судження, які виражають загальне правило, яке має виняток, на який і вказується в судженні. Виключаючі судження називають також винятковими, і вони задаються за допомогою слів «окрім», «за винятком», «якщо не брати до уваги» та ін. Термінами у судженнях виступають суб’єкт і предикат. Кожен термін у судженні може бути розподіленим чи нерозподіленим, що визначається за правилами розподіленості термінів, які необхідні при аналізі умовиводів:

1) якщо термін судження повністю включається до обсягу іншого терміна або повністю виключається з нього, то цей термін – розподілений;

2) якщо термін судження частково включається до обсягу іншого терміна або частково виключається з нього, то цей термін – нерозподілений.

Правила розподіленості термінів у судженнях:

1) у загальностверджувальних судженнях, в яких обсяг терміна S повністю включається до терміна P, S – розподілене, P – нерозподілене;

2) у загальностверджувальних судженнях, в яких обсяг суб’єкта є одним і тим самим, розподіленим є не лише суб’єкт, а й предикат;

3) у загальнозаперечувальних судженнях суб’єкт і предикат розподілені;

4) у частковостверджувальних судженнях, в яких обсяг суб’єкта частково включається до обсягу предиката, S і P – нерозподілені;

5) у частковостверджувальних судженнях, в яких обсяг суб’єкта повністю включається до обсягу предиката, S – розподілене, P – нерозподілене.

6) у частковозаперечувальних судженнях суб’єкт – нерозподілений, а предикат – розподілений.

28. Обґрунтування категоричних суджень діаграмами Ейлера-Венна.

1) Загальностверджувальне судження має структуру «кожен S є P». На діаграмі Ейлера-Венна це зображується так: на діаграмі заштрихуємо множину тих об’єктів, які описуються загальностверджувальним висловленням. Клас S є підмножиною класу P, і клас S – заштрихуємо;

2) Загальнозаперечувальне судження має структуру «жоден S не є P». На діаграмі Ейлера-Венна це можна зобразити так: класи S і P не мають ніяких спільних елементів. Об’єкти, описані у даному судженні, заштриховані, і представляють собою клас S;

3) частковостверджувальні судження мають структуру «деякі S є P». За допомогою діаграм Ейлера-Венна це зображується так: класи S і P перебувають у відношенні перерізу або часткового включення, і заштрихована частина буде саме перерізом цих двох класів;

4) частковозаперечувальні судження мають структуру «деякі S не є P». За допомогою діаграм Ейлера-Венна це можна проілюструвати наступним чином: клас S включає в себе клас P, і крім цього містить елементи, які не містить клас P. На діаграмі буде заштрихована множина тих елементів класу S, які не є елементами класу P. Це можна зобразити також іншим чином, тобто не через відношення включення, а через відношення перерізу, коли клас P містить елементи, які не містить клас S.