- •1. Загальна характеристика стійкості та адаптації рослин до умов середовища
- •1.1. Характеристика стійкості рослин. Поняття фітостресу
- •2. Адаптація. Характеристика адаптацій. Основні концепції адаптаційних пристосувань
- •4. Узагальнена схема реагування на зовнішні впливи
- •1. Типи стійкості рослин та їх характеристика
- •2. Стійкість рослин до низьких температур
- •1. Холодостійкість рослин. Адаптації до низьких позитивних температур
- •2. Морозовитривалість рослин
- •Лекція № 3 План лекції
- •Стан спокою у рослин
- •Зимовий ріст рослин та їхня зимостійкість
- •Умови входження рослин у період спокою
- •Вплив тривалості вегетації на здатність деревних рослин до загартовування
- •Вплив регуляторів росту на період спокою і морозостійкість деревних рослин
- •Лекція № 4 План лекції
- •1. Перша фаза загартовування
- •1.1. Осінній ріст трав'янистих рослин і їхня здатність до загартовування
- •1.2. Особливості проходження першої фази загартовування у деревних рослин
- •2. Друга фаза загартовування рослин негативними температурами
- •2.1. Процеси замерзання і вимерзання рослинних клітин
- •2.2. Умови вітрифікації води в рослинних клітинах
- •2.3. Механізми відмирання рослин при швидкому відтаванні
- •Лекція № 5 План лекції
- •1. Посуха і її вплив на рослини
- •2. Геліостійкість рослин
- •3. Характеристика груп рослин стосовно регуляції водообміну.
- •4. Фізіологія пойкілоксерофітів
- •Лекція № 6 План лекції
- •1. Ксерофіти, особливості фізіології. Класифікація.
- •2. Жаро- і посухостійкість мезофітів
- •Лекція № 7 План лекції
- •1. Особливості водного режиму та посухостійкість деревних рослин
- •2. Передпосівне підвищення жаро- і посухостійкості рослин
- •Лекція № 8 План лекції
- •1. Класифікація ґрунтів за ступенем і якістю засолення в зв'язку із солестійкістю рослин
- •2. Характеристика екологічних груп рослин, які ростуть на засолених ґрунтах
- •3. Механізми гальмування росту рослин
- •4. Анатомо-структурні зміни рослин в умовах засолення
- •Лекція № 9 План лекції
- •1. Водний режим рослин на засолених ґрунтах
- •2. Солеотруєння і солепристосування рослин
- •3. Особливості азотного обміну рослин в умовах засолення
- •4. Методи підвищення солевитривалості рослин
- •5. Псамофіти і літофіти
- •Лекція № 10 План лекції
- •1. Загальні відомості про збудників хвороб рослин
- •2. Типи інфекційних хвороб рослин
- •3. Методи і засоби захисту рослин
- •Лекція № 11 План лекції
- •1. Загальні питання імунітету рослин
- •Лекція № 12 План лекції
- •1. Фітонциди і фітоалексини
- •2. Енергетичний обмін і фітоімунітет
- •3. Некротичні реакції і роль системи поліфеноли - поліфенолоксидаза у фітоімунітеті
- •2. Компоненти забруднення атмосфери
- •3. Фізіолого-біохімічні реакції рослин на забруднення повітря
- •Лекція № 14 План лекції
- •1. Стійкість рослин до забруднення середовища. Типи стійкості та їх характеристика
- •2. Методи підвищення стійкості рослин до забруднення повітря
- •Лекція № 15 План лекції
- •1. Джерела та характеристика забруднення грунту.
- •2. Дія радіоактивних випромінювань на рослинні організми
- •2.1. Типи іонізуючих випромінювань
- •2.2. Дози іонізуючих випромінювань
- •Лекція № 16 План лекції
- •1. Загальні закономірності радіобіологічних реакцій рослинного організму
- •2. Складові радіаційного синдрому у рослин
- •3. Модифікація радіобіологічних ефектів та захист рослин від променевого ураження
- •Лекция № 17 План лекции
- •1. Классификация предприятий по степени влияния на окружающую среду.
- •2. Функции зеленых насаждений в антропогенно трансформированной среде
- •3. Благоустройство промышленных территорий.
- •4. Архитектурно-планировочные основы комплексного благоустройства территорий предприятий
3. Характеристика груп рослин стосовно регуляції водообміну.
За здатністю регулювати свій водний режим усі рослини можна підрозділити на дві великі групи: 1) пойкілогідрових і 2) гомеогідрових рослин (Walter, 1931, 1967). Перші не регулюють свій водний режим, а другі мають численні анатомічні, біохімічні і фізіологічні пристосування для регулювання свого водного режиму. До останньої групи відноситься найбільше число існуючих видів на нашій планеті. В даний час відомо, що, уже починаючи з групи мохів у наземних рослин виділяються три групи рослин, а саме: пойкілогігрофітів, пойкіломезофітів і пойкілоксерофітів. Дві перші групи пойкілогідрових рослин не виносять зневоднювання до повітряно-сухого стану й у природі живуть у сирих місцях. Третя група – пойкілоксерофіти – здатна виносити без шкоди таке повне зневоднювання і переходити при цьому в стан криптобіозу (анабіозу). Однак майже у всіх рослинних організмів у результаті статевого і безстатевого розмноження виникають утворення, здатні переходити в стан криптобіозу (спори, конідії, аутоспори, акінети, зигоспори, партеноспори). У покритонасінних рослин утворюються спеціальні органи відтворення – насіння або плоди, що до свого проростання знаходяться в криптобіозі (анабіозі), – і, таким чином, рослини здатні переносити несприятливі умови навколишнього середовища.
Найбільша досконалість пристосувальних реакцій до умов навколишнього середовища виробили гомеогідрові рослини, здатні регулювати свій водний режим і зберігати сталість кількості води в організмі. Відповідно до сучасної еколого-фізіологічної класифікації всі рослини підрозділяються на наступні групи (Генкель, 1982):
А. Ксерофіти Сукуленти (запасають воду, використовують ендогенну воду): а) стеблові (кактуси); б) листові (алое). Еуксерофіти: а) трав'янисті степові; б) трав'янисті пустельні (гіперксерофіти, гіпоксерофіти); в) деревні. Геміксерофіти: а) степові, маложаростійкі; б) пустельні, більш жаростійкі. Пойкілоксерофіти (за сильного зневоднювання переходять у криптобіоз (анабіоз)): аерофітні водорості, більшість лишайників, деякі мохи, ряд папоротей і папоротеподібних, деякі квіткові рослини (Myrothamnus flabellifo-иа й ін.). Стіпаксерофіти: степові злаки (Stipa sp. Koehleria і ін.). Кріоксерофіти: подушкоподібні рослини на холодних ґрунтах й вічній мерзлоті Забайкалья. |
Лауроксерофіти: вічнозелені рослини Середземномор'я (Ruscus aculeatus і ін.). Гігроксерофіти: Phragmites communis, Scirpus lacustris і ін. Ефемерофільні ксерофіти: Fouqeria splendens, Amygdalus bucharica і ін. Аероксерофіти (ростуть за рахунок атмосферної вологи, зокрема туманів: хвойнікові рослина Welwitschia mirabilis. Б. Ксерофітоїди Сукулентоїдні геліофіти: Sedum purpureum і ін. Ксероморфні геліофіти: Fragaria collina і ін. Телаксерофітоїди: Phlomis tuberosa, Filipendula hexapetala, Lathyrus tuberosus і ін. Однолітники піщаних пустель (вегетують тільки у вологі роки). В. Псевдоксерофіти Ефемери: лісові, напівпустельні і пустельні Ефемероїди: лісові, напівпустельні і пустельні Ефемерофіли. |
Г. Мезофіти Геліофітні. Сукулентні, сциофітні. Ефемероподібні: ярові злаки, пшениця, овес, ячмінь і ін. Д. Гігроморфні рослини Рослини, що не регулюють свого водного режиму (пойкілогідрові): а) пойкілогігрофіти; б) пойкіломезофіти Рослини, що регулюють свій водний режим (гігрофіти). Водні рослини прісних водойм: а) гідрофіти; б) гідатодофіти. |
Ж. Галофіти Водні (морські й інші засолені водойми): а) стеногалінні; б) еврігалінні. Напівсухопутні : рослини мангрів і інші рослини зони припливів. Наземні: а) еугалофіти (нагромаджуючі солі): 1) галосукулентні форми; 2) галоксерічні форми. б) кріногалофіти (виділяють солі); в) глюкогалофіти (мало поглинаючої солі); г) локогалофіти (локалізують солі). |