32. Оцінка ефективності санаційних заходів

Аналіз результатів санації охоплює оцінку фінансового стану оздоровленого підприємства: визначення подальших перспектив його подальшого розвитку з врахуванням досвіду подолання кризових явищ і причин, які призвели до кризи.

Ефективність санаційних заходів обчислюється:

Д одатковий прибуток підприємства

Розмір вкладень на проведення санації

Додатковий прибуток =  прибутку після санації – прибуток (збиток) до її проведення

Критерії оцінювання ефективності санаційних заходів:

1) відновлення ринкової пропозиції і конкурентоспроможності продукції;

2) отримання додаткових конкурентних переваг;

3) забезпечення ліквідності і платоспроможності;

4) прибутковість;

5) погашена заборгованість;

6) додаткова вартість активів, створена в результаті санації.

Якщо ні – цикл зациклений.

33. Теоретичні основи банкрутства підприємств

З італійської мови «банкрутство» означає зламаний, перевернутий стіл і походження цього слова пояснюється звичаєм ламати чи перекидати стіл міняйла, який став неспроможним (епоха середньовіччя).

Перший крок до відродження інститу банкрутства в Україні було здійснено за часів Радянського Союзу наприкінці 80-х років ХХ століття в Законі СРСР «Про державне право». Згідно з цим законом підприємство, яке систематично порушувало платіжну дисципліну, могло бути оголошено банками неплатоспроможним з повідомленням про це постачальникам і вищим органам.

Наступним розвитком інституту банкрутства було прийняття у травні 1992 р. ЗУ «Про банкрутство». У червні 1999 р. через недосконалість попереднього законодавчого акту було прийнято ЗУ «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (американська модель – про дебіторська, надає широкі можливості відновлення платоспроможності).

Даний закон розрізняє поняття неплатоспроможності і банкрутства і дає їм такі визначення:

- неплатоспроможність – це неспроможність суб’єкта підприємницької діяльності виконати після настання встановленого строку їх сплати грошового зобов’язання перед кредиторами, в тому числі по заробітній платі, а також виконати зобов’язання щодо сплати податків і зборів не інакше як через відновлення платоспроможності

- банкрутство – це визнана господарським судом неплатоспроможності боржника відновити свою платоспроможність і задовольнити визнані судом вимоги кредиторів не інакше як через застосування ліквідаційної процедури

- з економічної точки зору банкрутство – це визнане судовими органами незадовільне господарське становище юридичних чи фізичних осіб на основі припинення нею розрахунків за зобов’язаннями через нестачу активів у ліквідній формі

34. Приховане, фіктивне та навмисне банкрутство

Розрізняють реальне, технічне, фіктивне, навмисне і приховане банкрутство.

Технічне (ланцюгова реакція неплатежів дебіторської заборгованості, взаємна заборгованість).

Фіктивне (навмисне і приховане банкрутство, а також незаконні дії у разі банкрутства)

Фіктивне банкрутство – це ситуація, коли підприємства фактично не є банкрутом, однак запевняє про свою фінансову неспроможність.

Приховане банкрутство – навмисне приховання факту стійкої фінансової неспроможності через подання недостовірних даних, якщо це завдало матеріальних збитків кредиторам.

Навмисне – створення (чи збільшення) нер-ком чи власником підприємства його неплатоспроможності нанесення ними економічного збитку підприємству в особистих інтересах чи інтересах третіх осіб, свідомо некомпетентне фінансове управління.

Доведення до банкрутства – об’єкт регулюв. Кримінальним кодексом України.

Згідно ККУ ст.. 218-221

Фіктивне банкрутство – 750-2000 НМДГ або обмеження волі до 3-х років.

Умисне (навмисне) банкрутство, доведення до банкрутства – 500-800 НМДГ або обмеження волі до 3-х років з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю до 3-х років.

Приховане банкрутство (приховування стійкої фінансової неспроможності) - 2000-3000 НМДГ або обмеження волі до 2-х років з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю до 3-х років.

Незаконні дії у разі банкрутства - 100-500 НМДГ або арешт до 3-х місяців з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю до 3-х років.

35. Регулювання процедур банкрутства в Україні До 1992 р. у законод. полі У. факт. був відсутній юр. механізм рішення проблем неплатоспром. господ. суб‘єктів. Питання погашення заборг. виріш. на адмін. рівні або у порядку виконавч. в-ва за результ. арбітражн. чи громад. судового процесу.  Першим законод. актом, який устан. спец. процедуру розгляду справ фінансово неспром. підприємств в У. став З У від 14.05.1992 р. "Про банкр.". Банкр. як одна з юр. підстав ліквід. п-в. регул. ЗУ«Про п-ва в У.» (ст.ст.24,34). Порядок і умови визн будь-яких юр . осіб банкрутами з метою задовол. претензій кредиторів регул. спец. ЗУ від 14.05.1992 р. "Про банкр.». Цей З мав багато недоліків. Потім на основі накопиченого досвіду та відсутності повномасштабного З про банкр. Вищим арбітражн. судом У 18.11.1997р. було дане пояснення "Про деякі питання практики застос. З У про банкр.". Але розяснення було не достатньо для покращення недоліків діючог З. Відчувалася потреба у новому, сучасному З, який охоплював кращі досягнення іноземних та національної правових систем. Таким став З "Про встановлення платоспром. боржника чи визнання його банкр.". В порівнянні з попередньою редакцією З, змінені основи для відкриття справи про банкр.; встан. процесуальні строки розгляду справи; встан. нові судові процедури; введена нова судова фігура – арбітражн. керуючий та інші. В З є ще багато редакц. недоліків, але в цілому він відповідає потребам сучасної економіки. Особливість З є в тому, що він має пріорітет перед іншимими законами. Інститут банкр. має свої спеціфічні принципи: конфлікт інтересів, пріорітет загального інтересу ; заміна неефективного власника на ефективного; задоволення грошових потреб кредиторів тільки у рамках процедури банкр. та інше. У З особливо підкресл. участь у процедурах банкр. держави у ролі спеціал. державного органу. З екон. точки зору банкр. є неспромож. продовження суб'єктом своєї підпр. діял. внаслідок її екон. нерентабельності, безприбутковості. Юр. аспект банкр. полягає насамперед у тому, що в суб'єкта є кредитори, тобто особи, що мають документовані майнові вимоги до нього як до боржника. Це майнові правовідносини банкр., здійсн. яких у встановл. з порядку може призвести до ліквід. суб'єкта підпр.. Внаслідок порушення справи про банкр. виникає комплекс процесуальних правовідносин: провадж. у справі, визнання боржника банкр., оголошення про банкр., задоволення претензій кредиторів, припинення справи про банкр. тощо. Сукупність таких процесуальних правовідносин може розглядатися як ліквід. прав. процес щодо  суб'єкта  підпр.