18. Характерні риси кризи на мікрорівні:

• По-перше, якщо на макроекономічному рівні криза є завжди точкою перелому низхідної та висхідної гілки розвитку, то на рівні підприємства виникнення кризових явищ можливо може призвести до руйнування системи.

• По-друге, кризу не можна ототожнювати з яким-небудь окремо взятим етапом життєвого циклу підприємства.

• По-третє, виникнення кризових явищ на рівні підприємства не завжди пов'язано із стадією циклу макроекономічного розвитку.

• По-четверте, швидкість та частота поширення кризових явищ є індивідуальною характеристикою окремого підприємства.

• По-п'яте, виникнення кризового стану підприємства є свідченням розбалансування та втрати дієздатності внутрішнього механізму підприємства.

19. Особливістю циклічності розвитку мікроекономічних систем є більш висока частота виникнення кризових явищ.

Вона залежить від характеру та сили впливу внутрішніх та зовнішніх факторів, від наявних у підприємства внутрішніх можливостей щодо її подолання за рахунок відновлення механізмів саморегуляції.

20. Рівень чутливості підприємства до макроекономічної кризи зумовлюють такі чинники:

• Галузь господарювання;

• Ступінь фінансової незалежності;

• Адаптивність (еластичність)підприємства до зовнішніх факторів.

21. Чинники частоти та швидкості поширення кризових явищ на мікрорівні:

• 1) розміри підприємства та обсяг його ресурсного потенціалу;

• 2) вік та досвід підприємства;

• 3) тривалість циклу обороту активів підприємства;

• 4) стан зовнішнього середовища, його сприятливість для розвитку підприємницької ділової активності;

• 5) наявність ефективного власника;

• 6) наявність кваліфікованих управлінських кадрів.

22. Закон онтогенезу:

Розвиток організації як будь-якої системи відбувається циклічно (зародження, зрілість, спад) і організація прагне на кожному етапі досягти максимальної ефективності.

Закон розвитку спирається на ряд принципів:

• інерції,

• еластичності,

• безперервності

• стабілізації.

23. Життєвий цикл організації – це сукупність стадій, які проходить організація в перебігу своєї життєдіяльності від створення до ліквідації, кожна з яких характеризується певною системою стратегічних цілей і завдань, особливостями формування ресурсного потенціалу, досягнутими результатами функціонування.

Розвиток теорій ЖЦО:

• А. Даунс: «Рушійні сили зростання» (1967). 

• Г. Ліппітт і В. Шмідт: «Управлінська участь» (1967).

• Л.Грейнер: «Проблеми лідерства на стадіях Еволюції і Революції» (1972).

• В. Торберт: «Ментальність членів організації» (1974). 

•   Ф.Ліден: «Функціональні проблеми» (1975).

• Д.Кац і Р.Кан: «Організаційна структура» (1978). 

•  І. Адізес: «Теорія життєвих циклів організації» (1979).

Р.Куїнн и К.Камерон: «Інтеграційна модель» (1983).

24. Початок формування стратегічного потенціалу підприємства, Головна ціль - виживання на ринку, Організація праці - спрямованість на максимізацію прибутку, Основне завдання - вихід на ринок, перше поєднання складових виробничого процесу, подолання бар´єрів "входу".

Переваги, можливості:

• вибір актуального напряму діяльності, виявлення наявності незадоволеного попиту;

• ініціативність, креативність засновників

Недоліки, загрози:

• неправильне визначення місії, напряму діяльності;

• неадекватність трансакційних витрат;

• відсутність репутації, історії кредитування;

• високий ризик діяльності;

• криза компетенції, зумовлена низькою кваліфікацією управлінського персоналу, відсутністю досвіду

25. прискорене зростання.

Головна ціль - короткостроковий прибуток та прискорене зростання,

• Основні завдання - закріплення ринку,

• Організація праці спрямована на планування прибутку та розробку механізму стимулювання, підвищення ступеня агресивності конкурентної стратегії підприємства, виникнення системи зв´язків виробничого процесу.

Переваги, можливості:

• зростання обсягів продажу та прибутків;

• розширення та диверсифікація діяльності;

• мобільність, цілеспрямованість, ризикованість працівників;

• зростаюча конкурентоспроможність.

Недоліки, загрози:

• надто швидке розширення, перевиробництво;

• велика частка позикового капіталу;

• криза координації, управління та контролю.