Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Ispit_z_antikrizovogo_upravlinnya.doc
Скачиваний:
1
Добавлен:
30.07.2019
Размер:
420.86 Кб
Скачать

53. Стратегічний механізм фінансової стабілізації є системою заходів, спрямованих на підтримку досягнутої фінансової рівноваги підприємства в тривалому періоді.

Цей механізм базується на використанні моделі сталого зростання підприємства, забезпечуваного основними параметрами його фінансової стратегії.

Максимальний період безкризового розвитку при досягнутому рівноважному фінансовому стані підприємства визначається періодом відповідності темпів приросту обсягу реалізації продукції їхнім значенням, розрахованим за моделлю сталого економічного зростання.

Будь-яке відхилення від розрахункових значень цього показника призводить до втрати підприємством стану фінансової рівноваги.

Усі параметри моделі сталого зростання мінливі в часі, тому з метою забезпечення фінансової рівноваги підприємства повинні періодично корегуватися відповідно до внутрішніх умов його розвитку, змін кон'юнктури фінансового й товарного ринків та інших чинників зовнішнього середовища.

Мета стратегічногно етапу фінансової стабілізації вважається досягнутою, якщо в результаті прискорення темпів сталого зростання підприємства забезпечується відповідне зростання його ринкової вартості в довгостроковій перспективі.

54. Під реструктуризацією заборгованості підприємства розуміється комплекс заходів з перетворення його боргових зобов'язань, спрямованих на погашення поточних вимог кредиторів, із метою відновлення його платоспроможності.

Об'єктом реструктуризації заборгованості підприємства можуть виступати виплати з погашення основного боргу, виплати відсотків з обслуговування кредитів та позик, виплати пені, штрафні санкції за порушення контрактних зобов'язань, інші суттєві умови з боргових зобов'язань, що ведуть до зменшення (погашення) поточних вимог кредиторів.

Мета реструктуризації заборгованості підприємства у процесі його фінансової санації вважається досягнутою, якщо погашено необхідний обсяг поточних вимог кредиторів, що забезпечує відновлення платоспроможності підприємства й нормальне здійснення його фінансової діяльності.

54. Етапи фінансової реструктуризації та їх характеристика

55.Форми фінансової реструктуризації та їх характеристика

Одним із засобів фінансового оздоровлення підприємств є реструктуризація. Законом України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, іншими нормативно-правовими документами передбачено використання реструктуризації як ефективного засобу відновлення платоспроможності підприємства, який рекомендується включати до плану санації

Міністерство економіки України затвердило Методичні рекомендації щодо здійснення реструктуризації державних підприємств, Агентство з питань банкрутства підприємств розробило Методику складання планів такої реструктуризації. Велику роботу в напрямку методичного забезпечення процесів реструктуризації суб'єктів господарювання виконує Фонд державного майна України.

У Методичних рекомендаціях щодо здійснення реструктуризації державних підприємств наведено визначення реструктуризації підприємства як сукупності організаційно-економічних, правових, виробничо-технічних заходів, що спрямовані на зміну структури підприємства, його управління, форм власності, організаційно-правових форм і можуть забезпечити фінансове оздоровлення підприємства, збільшення обсягів випуску конкурентоспроможної продукції, підвищення ефективності виробництва. Визначення є доволі загальним і охоплює весь комплекс заходів (крім фінансових) щодо фінансової санації підприємства.

У Законі України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” наводиться точніше визначення: реструктуризація підприємства — це здійснення організаційно-господарських, фінансово-економічних, правових, технічних заходів, спрямованих на реорганізацію підприємства, зміну форм власності, управління, організаційно-правової форми, що сприятиме фінансовому оздоровленню підприємства, збільшенню обсягів випуску конкурентоспроможної продукції, підвищенню ефективності виробництва та задоволенню вимог кредиторів. У цьому визначенні реструктуризація передбачає також вжиття фінансових заходів, чого не було в попередньому визначенні.

Слід робити чітке розмежування між категоріями “реструктуризація” та “реорганізація” підприємства. Перше є ширшим за друге, оскільки реорганізація підприємства - один з етапів його реструктуризації.

Основний зміст реорганізації полягає в повній або частковій зміні власника статутного фонду юридичної особи, а також у зміні організаційно-правової форми здійснення бізнесу.

Залежно від характеру застосовуваних заходів розрізняють форми реструктуризації:

1) реструктуризація виробництва;

2) реструктуризація активів;

3) фінансова реструктуризація;

4) корпоративна реструктуризація (реорганізація).

Реструктуризація виробництва передбачає внесення змін до організаційної та у виробничо-господарську сферу підприємства з метою підвищення його рентабельності та конкурентоспроможності. Заходи:

o зміна керівництва підприємства;

o впровадження нових, прогресивних форм та методів управління;

o диверсифікація асортименту продукції;

o поліпшення якості продукції;

o підвищення ефективності маркетингу;

o зменшення витрат на виробництво;

o скорочення чисельності зайнятих на підприємстві.

Реструктуризація активів передбачає заходи:

o продаж частини основних фондів;

o продаж зайвого обладнання, запасів сировини та матеріалів тощо;

o продаж окремих підрозділів підприємства;

o зворотний лізинг;

o реалізація окремих видів фінансових вкладень;

o рефінансування дебіторської заборгованості.

Фінансова реструктуризація пов'язана зі зміною структури й розмірів власного та позичкового капіталу, а також зі змінами в інвестиційній діяльності підприємства. Отже, це такі заходи:

o реструктуризація заборгованості перед кредиторами;

o одержання додаткових кредитів;

o збільшення статутного фонду;

o заморожування інвестиційних вкладень.

Фінансова реструктуризація обов'язково має супроводжуватися реструктуризацією виробництва, інауше ліквідації підприємства пізніше уникнути не вдасться.

Найскладнішим видом реструктуризації є корпоративна реструктуризація. Остання передбачає реорганізацію підприємства, що має на меті змінити власника статутного фонду, створення нових юридичних осіб і (або) нову організаційно-правову форму діяльності. У межах такої реструктуризації виконують:

o часткову або повну приватизацію;

o поділ великих підприємств на частини;

o виокремлення з великих підприємств тих чи інших підрозділів, зокрема об'єктів соцкультпобуту та інших непрофільних підрозділів;

o приєднання до інших чи злиття з іншими, потужнішими підприємствами.

Перед проведенням санаційної реорганізації слід поглиблено проаналізувати фінансово-господарський стан підприємства, яке перебуває у кризі. На основі результатів аналізу робиться висновок про санаційну спроможність підприємства. Якщо прийнято рішення про його реорганізацію, потрібно розробити план реорганізаційних заходів, який має містити:

а) економічне обгрунтування необхідності проведення реструктуризації;

б) пропозиції щодо форм та методів реорганізації;

в) витрати на здійснення реструктуризації та джерела їх фінансування;

г) конкретні заходи, спрямовані на реалізацію плану;

д) оцінювання ефективності проекту реструктуризації.

Ефективність реструктуризації забезпечується заходами, які покладені в основу плану реструктуризації і спрямовані на вдосконалення організації та управління виробничо-господарською діяльністю, поліпшення фінансового стану підприємства. У плані слід відбити переваги обраних організаційних форм і методів реструктуризації. У разі реорганізації слід показати, які переваги дістане підприємство в результаті зміни організаційно-правової форми, відокремлення окремих структурних підрозділів чи приєднання інших підприємств.

Розглядають три види реорганізації :

1) спрямовану на укрупнення підприємства (злиття, приєднання, поглинання);

2) спрямовану на подрібнення підприємства (поділ, виділення);

3) без змін розмірів підприємства (перетворення).

56. Сутність та принципи інституту неплатоспроможності підприємства.

57. Юридичні ознаки та процедури банкрутства.

58. Учасники відносин банкрутства.

Закон «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» дає чітке визначення суб'єктів, які залучаються до подій навколо фінансової санації підприємства.

Боржник – суб'єкт підприємницької діяльності, неспроможний виконати свої грошові зобов'язання перед кредиторами, у тому числі зобов'язання щодо сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, податків і зборів (обов'язкових пла-тежів), протягом трьох місяців після настання встановленого строку їх сплати.

Кредитор – юридична або фізична особа, яка має у встановленому порядку підтверджені документами вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника, щодо виплати заборгованості із заробітної плати праців-никам боржника, а також органи державної податкової служби та інші державні органи, які здійснюють контроль за правильністю та своєчас-ністю справляння страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів). Кон-курсні кредитори – кредитори за вимогами до боржника, які виникли до порушення провадження у справі про банкрутство та вимоги яких не забезпечені заставою майна боржника. До конкурсних кредиторів відно-сяться також кредитори, вимоги яких до боржника виникли внаслідок правонаступництва за умови виникнення таких вимог до порушення провадження у справі про банкрутство. Поточні кредитори – кредитори за вимогами до боржника, які виникли після порушення провадження у справі про банкрутство.

Сторони у справі про банкрутство – кредитори (представник коміте-ту кредиторів), боржник (банкрут).

Суб'єкт банкрутства (банкрут) – боржник, неспроможність якого виконати свої грошові зобов'язання встановлена господарським судом. Суб'єктами банкрутства не можуть бути відокремлені структурні підроз-діли юридичної особи (філії, представництва, відділення тощо).

Юридичний зміст тлумачення грає вирішальну роль для оцінки в суді правильності конкретних дій посадовців, визначення міри відповідаль-ності, ступеня досягнення результату. Саме юридичними тлумаченнями керуються зовнішні суб'єкти відносин з метою провадження контрольно-ревізійній діяльності, вирішенні спірної або конфліктної ситуації.

Тобто законодавство виділяє дві сторони у справах про банкрутство – саме підприємство-банкрут та його кредиторів. При цьому досить важ-ливим стає встановити моменту часу, починаючи з якого у підприємства-боржника виникає статус банкрута. Трансформацію суб'єкта госпо-дарської діяльності з категорії боржника в категорію банкрута згідно з вимогами закону надано на рис. 2.2.

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]