7. Транснаціональні корпорації та їх роль у сучасних міжнародних економічних відносинах. - Транснаціональні корпорації (тнк) (transnational corporations – tnCs) -

головна компанія їх належить капіталу однієї країни, а філії розташовані в багатьох країнах світу.

Насправді ж під ТНК прийнято розуміти лише дійсно великі міжнародні корпорації, що оказують суттєвий вплив на світовий ринок товарів та факторів їх виробництва.

Найбільш характерними рисами ТНК є: створення системи міжнародного виробництва, розосередженого в багатьох країнах, але контролює мого з одного центру; висока інтенсивність внутрікорпоративної торгівлі між розташованими в різних країнах підрозділами; відносна незалежність в прийнятті операційних рішень від країни базування та країн, що їх приймають; глобальна структура зайнятості та міжкраїнова мобільність менеджерів; розробка, передача та використання передової технології в рамках замкнутої корпораційної структури.

Вищий орган управління корпорацією є загальні збори акціонерів, що проводяться щорічно для заслуховування звітних доповідей вищого керівництва та обрання постійно діючого між зборами органу керівництва. Найчастіше – це рада директорів, іноді – наглядова рада, в країнах ЄС – адміністративна рада. Органи керівництва призначають одного чи кількох вищих менеджерів, які здійснюють відповідні призначення далі вниз за ієрархією. ТНК це структура, що може нараховувати сотні тисяч акціонерів. „Дженерал Електрик” налічує більше 0,5 млн. акціонерів, але участь у зборах приймають тільки ті, що мають певний пакет акцій, визначених самою ТНК.

Контроль в ТНК здійснюється за 5 формами:

1. Контроль через певну власність – всі або майже всі випущені акції належать невеликій групі осіб.

2. Контроль через більшість (51%) акцій.

3. Контроль через спів підпорядкування: володіння контрольним пакетом акцій материнської корпорації дає можливість розпоряджатись активами і тих компаній, де вона володіє контрольним пакетом.

4. Контроль через меншість акцій. Така ситуація можлива в разі участі в зборах лише найбільших акціонерів. Саме такий контроль і є найпоширенішим. Головне полягає в тому, щоб запобігти на зборах утворенню іншої групи акціонерів, яка б об´єднувала більшість голосів. При цьому, слід враховувати, що вищі менеджери володіють великими пакетами акцій.

5. Управлінський контроль, що має місце за наявності лише дрібних акціонерів, які неспроможні виробити спільний підхід. Така ситуація дає змогу менеджерам ухвалювати свої рішення на зборах навіть у разі їх незначної частки в акціонерному капіталі.

Рада директорів виконує наступні три функції:

• призначення адміністрації;

• розгляд і прийняття найважливіших загально корпоративних рішень;

• контроль за діяльністю адміністрації.

У складі директорів часто формуються різні комітети як основні органи контролю адміністрації. В числі таких комітетів: виконавчий, ревізійний, з питань винагород, людських ресурсів і організаційних структур, фінансовий, з питань зв´язків з громадськістю, з етики, безпеки, якості.

Незважаючи на велику кількість рівнів управління в ТНК, багатоланкові організаційні структури умовно можна поділити на три основні рівні: вищий, середній і нижчий. Такий підхід уже давно використовується в менеджменті. Переваги цього підходу полягають у можливості виявити специфіку діяльності кожної групи менеджерів.

9 Типи фінансування фірм та їх джерела? Фінансування буває різним за часом, метою та джерелами. Розглянемо основні види фінансування.

Види фінансування	Мета	Джерела	Види джерел
Короткострокове	Поповнення оборотного капіталу, виконання поточних зобов¢язань	Внутрішнє Зовнішнє	Самофінансування (нерозподілений прибуток та амортизація) Внутрішньофірмове пряме фінансування; компенсаційний внутрішньо фірмовий кредит; паралельний внутрішньо фірмовий кредит. Банківське кредитна лінія; револьверний кредит; термінова позика; овердрафт Використання цінних паперів (прості векселі)
Середньострокове та довгострокове	Отримання грошових коштів для фінансування довгострокових інвестиційних проектів, формування довгострокового портфелю цінних паперів	Внутрішнє Зовнішнє	накопичені нетто-грошові потоки, що виникають при здійсненні міжнародних операцій. банківське фінансування у вигляді банківського кредиту та в формі купівлі банками довгострокових цінних паперів компанії, які розміщуються в приватному порядку серед крупних інвесторів, та залучення коштів за рахунок емісії акцій та облігацій. від інвесторів (через купівлю акцій та облігацій); від кредиторів (в формі банківського кредиту або купівлі довгострокових цінних паперів - облігацій).

Головною задачею фінансового менеджера є оцінка короткострокових та довгострокових активів та зобов¢язань фірми у часовому та просторовому використанні міжнародних ринків.

Метою короткострокового фінансування є поповнення оборотного капіталу, виконання поточних зобов¢язань. Середньо та довгострокове фінансування відбувається з метою отримання грошових коштів для фінансування довгострокових інвестицій та інших проектів фірми, формування доходного довгострокового портфелю цінних паперів, що приводять до зростання вартості компанії в майбутньому, та рості акціонерного капіталу.

БІЛЕТ 2