20,. Корпоративна культура

Корпоративна культура – система особистих і колективних цінностей, прийнятих і поділюваних усіма членами організації. З іншого боку це набір прийомів і правил рішення проблеми зовнішньої адаптації і внутрішньої інтеграції працівників. Багато компаній поширюють культуру, забезпечуючи більш тісні контакти між штаб-квартирою і філіями і між керівниками філій з різних країн. Переміщення менеджерів з однієї країни в іншу розширюють представлення цих людей і підвищують їхню відданість системі цінностей і цілей корпорації.

Механізм формування корпоративної культури можна представити за допомогою концепції чотирьох середовищ: мегасередовище,макросередовище, мікросередовище, мета середовище.

Глобальному рівню відповідає мегасередовище.

Національному – макросередовище.

Корпоративному – мікросередовище.

Персональний рівень визначає метасередовище.

Класична типологія корпоративних культур міжнародної фірми:

Ринкова культура: базується на пануванні вартісних відносин. Керівництво і персонал орієнтовані на досягнення максимальної ефективності. Ця культура відповідає компаніям, що проводять операції на високо конкурентних ринках і в нових галузях.

Бюрократична культура: ґрунтується на системі влади, що здійснює регламентацію всієї діяльності фірми у формі правил, інструкцій і процедур. Дана культура характерна для країн, що розвиваються, і для фірм, що працюють на стабільних, добре захищених ринках.

Технічна культура: характерна для міжнародних фірм, що працюють у “традиційних галузях”, і для країн, що мають успішний історичний досвід технічних розробок. Крім того, для міжнародної фірми може мати місце поділ культури штаб-квартири і культури філій.

21, Типи фінансування фірм та їх джерела

Метою короткострокового фінансування є поповнення оборотного капіталу, виконання поточних зобов¢язань. Середньо та довгострокове фінансування відбувається з метою отримання грошових коштів для фінансування довгострокових інвестицій та інших проектів фірми, формування доходного довгострокового портфелю цінних паперів, що приводять до зростання вартості компанії в майбутньому, та зрості акціонерного капіталу.

Джерело короткострокового фінансуванням:

внутрішнє;

зовнішнє.

Різновидами внутрішнього фінансування є само та внутрішньо фірмове фінансування. В загальному випадку внутрішніми джерелами є нерозподілений прибуток та амортизація, що перерозподіляються в середині фірми за допомогою внутрішньо фірмових міжнародних позик. Зовнішніми джерелами фінансування фірми або її підрозділів є банківське фінансування та отримання коштів за допомогою ринка цінних паперів.

Внутрішньо фірмові міжнародні позики:

пряме фінансування;

компенсаційний внутрішньо фірмовий кредит;

паралельний внутрішньо фірмовий кредит.

Зовнішні джерела фінансування:

Банківське

кредитна лінія – угода між банком та його клієнтом, що має обіцянку надати клієнту певну суму коштів до деякого ліміту на протязі певного строку;

револьверний кредит – відновлюванні на протязі тривалого періоду часу кредитні лінії, юридично формалізовані контракти.

термінова позика – прямий, незабезпечений кредит на строк не більше 90 днів, звичайно оформлюється у вигляді простого векселю, підписаного позичальником;

овердрафт – це допущення дебетового залишку на рахунку клієнта.

Використання цінних паперів

прості векселі.

Довгострокове фінансування міжнародної компанії здійснюється в двох основних видах:

від інвесторів (через купівлю акцій та облігацій);

від кредиторів (в формі банківського кредиту або купівлі довгострокових цінних паперів - облігацій).

Внутрішнім джерелом фінансування є накопичені нетто-грошові потоки, що виникають при здійсненні міжнародних операцій.

Зовнішніми джерелами виступає банківське фінансування у вигляді банківського кредиту та в формі купівлі банками довгострокових цінних паперів компанії, які не надходять у відкриту продаж, а розміщуються в приватному порядку серед крупних інвесторів, та залучення коштів за рахунок емісії акцій та облігацій.

1. Білет №6