- •«Проблеми теорії держави 1 права»
- •Розуміння об'єкта та предмета науки та їх значення для визначення меж наукового пізнання.
- •Визначення о6’єкта і предмета загальної теорії держави і права.
- •Співвідношення теорії держави і права з юридичними та неюридичними соціально-гуманітарними науками.
- •Основні завдання та функції теорії держави і права. Місце та значення теорії держави і права у системі юридичного знання.
- •Проблеми предмета теоретичного правознавства у вітчизняній ти світовій думці.
- •Склад науки теорії держави і права.
- •Сучасні проблеми методології загальнотеоретичного правознавства.
- •Історичний розвиток загальнотеоретичного правознавства і сучасний стан.
- •2.2 Развитие теоретической науки о государстве и праве
- •3.2 Современное состояние и перспективы развития теории государства и права
- •9.Методологичні гіпотези та передумови загальної теорії держави.
- •10.Причини багатоманітності розуміння держави. Аспекти розуміння держави.
- •11 .Сутність держави в онтологічному підході: основні конструкції держави.
- •12. Проблема ознак держави.
- •13.Проблема визначення держави.
- •14. Проблеми суверенітету: державного та народного.
- •15.Основні проблеми вітчизняної доктрини органу держави.
- •21.Плюралізм у розумінні права: проблеми методології, обґрунтування.
- •22.Широке та вузьке розуміння права та їх критичний аналіз. Вузьке розуміння права
- •Широке розуміння права
- •23. Юридичний й позитивізм, як один із провідних напрямків вузького розуміння права.
- •24 .«Чиста теорія права» г.Кельзена.
- •25.Характеристика історичної школи права.
- •26. Природньо - правова школа (загальна характеристика, недоліки та переваги).
- •27.Соціологічна школа права.
- •28.Психологічна школа права: загальна характеристика та критика.
- •29. Інтегративні підходи до праворозуміння.
- •Марксистська теорія права
- •Неонормативне розуміння права
- •Комунікативна концепція права
- •Інтегративна юриспруденція Дж. Холла
- •31 .Конкуренція права з поза правовими обов'язками. Співвідношення права та пануючої моралі.
- •32. Збіг правового обов'язку та обов'язків совісті.
- •33. Співвідношення права та справедливості.
- •34. Проблема значень поняття «джерело права». Співвідношення поняття «джерело права» і «форма права»
- •35.Джерело права, в вузько юридичному значенні. Конститутивні ознаки джерела права. Відмінність джерела права від правового припису.
- •36. Гетерогенність джерел прана: правило, що виникло спонтанно та встановлене правило. Легальне правило та правило преторіанського типу.
- •Б) види і форми нормативно-правових актів:
- •40.Характеристика правового звичаю.
- •41.Загальні правові принципи як джерело права.
- •42.Юридична доктрина як джерело права.
- •43.Основні джерела права в Україні.
- •44.Взаємодія між джерелами права: закон і наукова доктрина; закон і судова практика; закон у практичному застосуванні.
- •45.Принципи та методи тлумачення.
- •51. Проблема вибору принципу, метода, способу тлумачення норм права.
- •52.Види тлумачення за суб'єктами. Офіційне і неофіційне тлумачення. Різновиди офіційного тлумачення права.
- •2.2 Неофіційне тлумачення.
- •2.2.1 Професійно-правове тлумачення.
- •2.2.1.1 Доктринальне тлумачення.
- •2.2.1.2 Компетентно-юридичне тлумачення.
- •2.2.2 Компетентно-неправове тлумачення.
- •2.2.3 Повсякденне тлумачення.
- •53.Нормативне і казуальне тлумачення.
- •54.Об’єм тлумачення: буквальне, розповсюджене і обмежене тлумачення.
- •3.1 Буквальне тлумачення.
- •3.2 Розширювальне тлумачення.
- •3.3 Обмежувальне тлумачення.
- •55.Інтерпретаційні акти (акти тлумачення): поняття, види і структура. Відмінність інтерпретаційних актів від нормативне - правових актів і актів застосування права.
Комунікативна концепція права
Ще однією теорією, що може бути віднесена до інтегративного праворозуміння, є комунікативна концепція права. Дана концепція запропонована російським ученим із Санкт-Петербурга А. В. Поляковим. У її рамках право обґрунтовується як особлива форма комунікації, що має свою специфіку порівняно з іншими варіантами комунікативної дії. Тут слід зазначити, що вона спирається на висновки, уже визнані іншими науками, але поширює їх і на правознавство, являючи собою досвід побудови цілісного, інтегрованого правового знання.
Соціальна реальність уявляється А. Полякову нічим іншим, як сайрою взаємодії суб'єктів, опосередкованого текстами. Отже, ця осмислена взаємодія, і цей зміст задається самими суб'єктами, що створюють тексти культури й інтерпретують їх. А це означає, що соціальне, інтер суб'єктивне й комунікативне - поняття одно порядкові Тому й право, якщо визнавати його соціальну природу, неминуче з'являється як форма комунікації, але зі своєю специфікою в порівнянні з іншими варіантами комунікативної дії.
Ця специфіка виражається в засобах і формах комунікації, тобто в правових текстах й опосередковуючих їх нормативних правах й обов'язках учасників соціальної взаємодії, тобто правової комунікації. Звідси випливає для А. Полякова й основна проблематика комунікативної теорії права: людина і його права.
У рамках комунікативної теорії права виділяється три плани правової реальності: ментальний (психічний), текстуальний (культурологічний) і діяльний (праксіологічний). їхня взаємозалежність і дозволяє характеризувати право як психо-соціокультурну цілісність, створювану безперервністю правової комунікації.
Однак у контексті правової структури право виникає як функціонуючий комплекс нормативних правовідносин.
Неважко помітити, що фактично А. Поляков намагається сполучити нормативну теорію із соціологічним праворозумінням. Це визнає і сам А, Поляков, оскільки для нього право з'являється у разі припису із суб'єктом і перекладі припису в соціальну дію, виправдану й очікувану іншими соціальними суб'єктами, тобто при виникненні правової комунікації. Таке
трактування права, звичайно, з одного боку, відрізняється прагматизмом і реалізмом, але, з другого боку, націлює суб'єкта на самостійні дії заради втілення власних комунікативних ідеалів, у тому числі, правових. Щоправда, слід зазначити, що в розглянутій теорії є елементи властиві і психологічній школі праворозуміння.
Сильні сторони комунікативного розуміння права фактично ті ж, що й у теорій, які воно намагається об'єднати.
Водночас цьому підходу властиві й негативні моменти, зокрема, до них можна віднести:
• зникнення чіткої межі між правом і правовідношенням;
• відсутність ясного й обґрунтованого розмежування соціального й правового регулювання;
• можливий суб'єктивізм тлумачення "лозна-чуваного" (тобто приписання) у процесі перекладу його в соціальну дію;
• значна психологізація правореалізаційного механізму;
• затушовування забезпечувальної (правоохоронної) ролі держави в його розумінні. Це, до речі, відбувається при тому, що інтегрується в розглянутій концепції нормативна теорія права і т. д.