- •«Проблеми теорії держави 1 права»
- •Розуміння об'єкта та предмета науки та їх значення для визначення меж наукового пізнання.
- •Визначення о6’єкта і предмета загальної теорії держави і права.
- •Співвідношення теорії держави і права з юридичними та неюридичними соціально-гуманітарними науками.
- •Основні завдання та функції теорії держави і права. Місце та значення теорії держави і права у системі юридичного знання.
- •Проблеми предмета теоретичного правознавства у вітчизняній ти світовій думці.
- •Склад науки теорії держави і права.
- •Сучасні проблеми методології загальнотеоретичного правознавства.
- •Історичний розвиток загальнотеоретичного правознавства і сучасний стан.
- •2.2 Развитие теоретической науки о государстве и праве
- •3.2 Современное состояние и перспективы развития теории государства и права
- •9.Методологичні гіпотези та передумови загальної теорії держави.
- •10.Причини багатоманітності розуміння держави. Аспекти розуміння держави.
- •11 .Сутність держави в онтологічному підході: основні конструкції держави.
- •12. Проблема ознак держави.
- •13.Проблема визначення держави.
- •14. Проблеми суверенітету: державного та народного.
- •15.Основні проблеми вітчизняної доктрини органу держави.
- •21.Плюралізм у розумінні права: проблеми методології, обґрунтування.
- •22.Широке та вузьке розуміння права та їх критичний аналіз. Вузьке розуміння права
- •Широке розуміння права
- •23. Юридичний й позитивізм, як один із провідних напрямків вузького розуміння права.
- •24 .«Чиста теорія права» г.Кельзена.
- •25.Характеристика історичної школи права.
- •26. Природньо - правова школа (загальна характеристика, недоліки та переваги).
- •27.Соціологічна школа права.
- •28.Психологічна школа права: загальна характеристика та критика.
- •29. Інтегративні підходи до праворозуміння.
- •Марксистська теорія права
- •Неонормативне розуміння права
- •Комунікативна концепція права
- •Інтегративна юриспруденція Дж. Холла
- •31 .Конкуренція права з поза правовими обов'язками. Співвідношення права та пануючої моралі.
- •32. Збіг правового обов'язку та обов'язків совісті.
- •33. Співвідношення права та справедливості.
- •34. Проблема значень поняття «джерело права». Співвідношення поняття «джерело права» і «форма права»
- •35.Джерело права, в вузько юридичному значенні. Конститутивні ознаки джерела права. Відмінність джерела права від правового припису.
- •36. Гетерогенність джерел прана: правило, що виникло спонтанно та встановлене правило. Легальне правило та правило преторіанського типу.
- •Б) види і форми нормативно-правових актів:
- •40.Характеристика правового звичаю.
- •41.Загальні правові принципи як джерело права.
- •42.Юридична доктрина як джерело права.
- •43.Основні джерела права в Україні.
- •44.Взаємодія між джерелами права: закон і наукова доктрина; закон і судова практика; закон у практичному застосуванні.
- •45.Принципи та методи тлумачення.
- •51. Проблема вибору принципу, метода, способу тлумачення норм права.
- •52.Види тлумачення за суб'єктами. Офіційне і неофіційне тлумачення. Різновиди офіційного тлумачення права.
- •2.2 Неофіційне тлумачення.
- •2.2.1 Професійно-правове тлумачення.
- •2.2.1.1 Доктринальне тлумачення.
- •2.2.1.2 Компетентно-юридичне тлумачення.
- •2.2.2 Компетентно-неправове тлумачення.
- •2.2.3 Повсякденне тлумачення.
- •53.Нормативне і казуальне тлумачення.
- •54.Об’єм тлумачення: буквальне, розповсюджене і обмежене тлумачення.
- •3.1 Буквальне тлумачення.
- •3.2 Розширювальне тлумачення.
- •3.3 Обмежувальне тлумачення.
- •55.Інтерпретаційні акти (акти тлумачення): поняття, види і структура. Відмінність інтерпретаційних актів від нормативне - правових актів і актів застосування права.
42.Юридична доктрина як джерело права.
Правова доктрина у свій час (до XX ст.) відіграла позитивну роль. Виступаючи як одне із джерел права, вона сприяла сприйняттю римського права. Правова доктрина створювалася в уні-
верситетах і впливала на формування системи права і структуру правової норми.
З затвердженням буржуазних відносин у другій половині
XIX ст. концептуальною основою правотворчості, тлумачення і застосування права стала доктрина юридичного позитивізму (П. Лабанд, К. Бергбом - у Німеччині). Відповідно до цієї доктрини творцем права вважалася держава, а право і закон ототожнювалися, тому юридичний позитивізм ще одержав назву эта-тичного (державницького) позитивізму. Як головний елемент правової системи розглядалося законодавство (система нормативно-правових актів). Основна вада юридичного позитивізму полягала j звуженні сфери правового регулювання до законотворчості. Його позитивною рисою були акцентування уваги на цінності і важливості правопорядку для суспільства, орієнтація на додержання законності, законослухняну поведінку.
Будучи одним із неофіційних джерел права, доктрина в
XX ст. відсунута на другий план основним офіційним джерелом - законом, про що свідчить кодификація законодавства. Проте вона і задач значно впливає на розвиток права. Нині роль правової доктрини визнається в законопідготовчій роботі й пра-возастосовній діяльності - при тлумаченні норм права. Доктрина допомагає розробці сутністно-категоріального апарату юридичної науки, її методології, чим користується законодавець. При створенні нормативно-правового акта творець закону керується науково-доктринальним підходом до розуміння права, тлумачення правової держави та інших правових категорій. При тлумаченні норм права їх застосувач удається до допомоги ко-ментаря до кодексу, який має доктринальний-фаховий характер. Коментарі видаються у Франції, Німеччини та інших країнах континентального права.
Водночас було б невірним перебільшувати роль доктрини як юридичного джерела права, а тим більше вважати її пріоритетним джерелом. Вплив доктрини є безсумнівним, проте вона має допоміжний характер стосовно головної форми права - закону. Офіційно вона не визнавалася і не признається джерелом права.
43.Основні джерела права в Україні.
44.Взаємодія між джерелами права: закон і наукова доктрина; закон і судова практика; закон у практичному застосуванні.
45.Принципи та методи тлумачення.
З'ясування актів досягається рядом способів. Способи тлумачення — це відносно відособлені сукупності прийомів аналізу правових актів. Виділяють граматичне, логічне, систематичне, історико-політичне, телеологічне, спеціально-юридичне тлумачення. Граматичне тлумачення являє собою сукупність спеціальних прийомів, спрямованих на з'ясування морфологічної і синтаксичної структури тексту акта. Воно охоплює з'ясування окремих слів і термінів, граматичного змісту всієї пропозиції, групи пропозицій. Тут з'ясовуються рід, число, падіж імен іменників і прикметників; особа, час, число і вид дієслів; значення уживаних союзів, приводів, розділових знаків і т.п. Логічне тлумачення — припускає самостійне використання законів і правил логіки для з'ясування змісту норми, що іноді не збігається з буквальним значенням через невдале обрання законодавцем словесних форм. Систематичне тлумачення — з'ясування змісту і змісту правових вимог у їхньому взаємному зв'язку, у зв'язку з їхнім місцем і значенням у даному нормативному акті, інституті, галузі і всій системі права в цілому. Усі норми мають потребу в систематичному тлумаченні, особливо норми відсильні і бланкетні. Історико-політичне тлумачення — з'ясування змісту законодавчої волі в зв'язку з історичною обстановкою видання акта; розміщенням політичних сил; соціально-економічними і політичними факторами, що обумовили ініціативу і саму появу акта. Телеологічне (цільове) тлумачення правових актів спрямовано на встановлення цілей його видання: безпосередніх, віддалених, кінцевих. Спеціально-юридичне тлумачення — сукупність прийомів, що відокремилися від інших способів тлумачення в зв'язку з аналізом спеціальних термінів, техніко-юридичних засобів і прийомів вираження волі законодавця. Результати використання всіх способів обумовлюють обсяг тлумачення.
46.Принцип об'єктивних методів тлумачення.
47.Принцип суб'єктивних методів тлумачення.
48.Екзегетичний метод тлумачення, його критика. Метод вільного наукового пошуку.
49.Сучасні методи тлумачення у загальному огляді.
50.Способи тлумачення права.
З'ясування актів досягається рядом способів. Способи тлумачення — це відносно відособлені сукупності прийомів аналізу правових актів. Виділяють граматичне, логічне, систематичне, історико-політичне, телеологічне, спеціально-юридичне тлумачення. Граматичне тлумачення являє собою сукупність спеціальних прийомів, спрямованих на з'ясування морфологічної і синтаксичної структури тексту акта. Воно охоплює з'ясування окремих слів і термінів, граматичного змісту всієї пропозиції, групи пропозицій. Тут з'ясовуються рід, число, падіж імен іменників і прикметників; особа, час, число і вид дієслів; значення уживаних союзів, приводів, розділових знаків і т.п. Логічне тлумачення — припускає самостійне використання законів і правил логіки для з'ясування змісту норми, що іноді не збігається з буквальним значенням через невдале обрання законодавцем словесних форм. Систематичне тлумачення — з'ясування змісту і змісту правових вимог у їхньому взаємному зв'язку, у зв'язку з їхнім місцем і значенням у даному нормативному акті, інституті, галузі і всій системі права в цілому. Усі норми мають потребу в систематичному тлумаченні, особливо норми відсильні і бланкетні. Історико-політичне тлумачення — з'ясування змісту законодавчої волі в зв'язку з історичною обстановкою видання акта; розміщенням політичних сил; соціально-економічними і політичними факторами, що обумовили ініціативу і саму появу акта. Телеологічне (цільове) тлумачення правових актів спрямовано на встановлення цілей його видання: безпосередніх, віддалених, кінцевих. Спеціально-юридичне тлумачення — сукупність прийомів, що відокремилися від інших способів тлумачення в зв'язку з аналізом спеціальних термінів, техніко-юридичних засобів і прийомів вираження волі законодавця.