Тема 8. Вільнодумство й атеїзм в історії духовної культури.

1. Поняття вільнодумства та атеїзму.

2. Історичні форми вільнодумства. Історія вільнодімства.

№1.

При всім розмаїтті релігійних вірувань поряд з віруючими людьми, яких завжди була більшість, існували і невіруючі. Духовная деятельность, исходящая из признания права разума на свободное, критическое рассмотрение религии, свободное исследование действительности — так определяется свободомыслие. Такое право могло осуществляться стихийно, неосознанно, но могло реализоваться сознательно в теоретической форме. Здравый смысл человека, основанный на богатом житейском опыте, был основой первых попыток внерелигиозного подхода к традиционным верованиям. Дальнейшее развитие свободомыслия стимулировалось прогрессом в области естественных и гуманитарных наук.

Свободомыслие как явление духовной культуры в истории общества возникло и развивалось как закономерный процесс. Объективные условия его возникновения — развитие производительных сил общества, которые способствовали все большему освоению человеком окружающего мира. Важными факторами становления и распространения свободомыслия явились повышение уровня духовной культуры, поглиблення пізнання світу людиною, виникнення філософії і науки, социальной свободы, активности людей в ходе исторического развития. Дуже часто воно було пов'язане з соціальною класовою боротьбою. Развитию свободомыслия способствовали достижения естествознания, наук об общественных отношениях, образования, искусств и других отраслей культуры.

Перш за все треба вказати, що поняття "вільнодумство" та "атеїзм" не співпадають. Термин «Свободомыслие» (англ. freethinking) вошёл в употребление в 18 в. с появлением трактата английского деиста А. Коллинза «Рассуждение о свободомыслии» (1713). Говорячи про атеїзм, мають на увазі повне заперечення існування бога або погляди, які відстоюють це заперечення.

Вільнодумство розуміється більш широко - це погляди, що відстоюють більш вільне розуміння догматів релігії або інакше розуміють канонізоване релігійне вчення. Тобто до вільнодумства відносять різноманітні релігійні єресі або ж погляди, що виникають у певний період розвитку людства і суспільної свідомості в зв'язку і зміною уявлень про світ. Це призводить до сутичок з релігією, що, як відомо, виконує й світоглядну функцію. Свободомыслие религиозное, вольнодумство, течение общественной мысли, отвергающее религиозные запреты на рациональное осмысление догматов веры и отстаивающее свободу разума в поисках истины. В отношении религии свободомыслие проявлялось в разной степени последовательности в преследовании разных социальных и нравственных целей. Критика религии заключалась в явных и скрытых, в безрелигиозных формах и в формах, не свободных от религиозных элементов. Она осуществлялась в переоценке традиционных религиозных представлений, в критике с позиций здравого смысла, с позиций науки, общественной практики и т.п. Тобто вільнодумство може виникати поряд з релігійною свідомістю або в середині неї.

В свободомыслии можно выделить следующие общие черты:

а)признание права человеческого разума вторгаться в сферу религии;

б)критическое отношение к религии;

в)противопоставление религии иной ценностной ориентации.

Перечисленные черты религиозного свободомыслия проявлялись и проявляются в разнообразных формах. Они имеют разные цели, различные социальные основания, нравственное содержание. Выступления против религии осуществлялись в явных и скрытых, аргументированных и неаргументированных, безрелигиозных и не свободных от религиозных наслоений формах, выражались в переоценке традиционных религиозных представлений, в безразличии к ним, в подходе с позиций здравого смысла, общественной практики, науки, философии и т. п.

Основными критериями прогрессивности, позитивности проявлений свободомыслия являются:

• гуманистическая направленность;

• духовное раскрепощение человека;

• преодоление авторитаризма;

• содействие нравственному совершенствованию человека и общества.

Важливо сказати про соціальну базу вільнодумства і атеїзму. Якщо релігія розповсюджена серед усіх верств суспільства і є єдиною масовою формою свідомості, то атеїзм, як уже згадувалось вище, масовим явищем став тільки для європейської історії XX сторіччя. До нашого часу вільнодумство та атеїзм були привілеєм свідомості лише окремих індивідів з вищих верств суспільства. Такі погляди вимагали свідомої філософської позиції, а отже – досить великої освіченості. Хоча атеїзм як масове явище - це породження XX сторіччя, та й то передусім європейської історії, бо східні народи атеїзму в звичному для нас широкому, масовому розповсюдженні не знають і зараз. Але завжди навкруги віри в бога чи богів йшли суперечки стосовно суті цієї віри або ж можливості її. Основное содержание свободомыслия состоит в признании ценности земной жизни, права человека на счастливую земную жизнь, борьбе с авторитаризмом и догматизмом.

Религия как социальный феномен, породивший особые мировоззренческие установки и представления о возникновении и сущности природной и социальной действительности, не могла развиваться односторонне. С развитием научного знания изменялось представление людей об общей картине мира, становление материализма и идеализма означало вызов религии и ее догмам как несоответствующим реальной картине мира. Вільнодумство - це притаманна кожній епосі своя конкретна форма світоглядного протиріччя. Релігія, навіть будучи найбільш стійкою до змін формою свідомості, все ж не може не змінюватись. Вільнодумство є або активною рушійною силою цих змін, або їх результатом.

№2

Після цих зауважень розглянемо як конкретні форми вільнодумства та атеїзму, так і їх прояв на різних етапах історії людства.