2.4.1.Проблеми визначення митної вартості

В умовах сьогодення однією з найактуальніших проблем залишається ухилення суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності від сплати податків при декларуванні товарів шляхом заниження їх митної вартості.

Проблеми визначення митної вартості та боротьби з її заниженням виникають у багатьох держав. На думку деяких науковців, від правильності визначення митної вартості суб’єктами зовнішньоекономічної діяльності товарів залежить підвищення її регулятивного впливу, якість реалізації фіскальної функції митними органами, стимулювання та збільшення товаропотоків, додатковий захист національних товаровиробників.

Існує думка, що у більшості випадків причиною заниження митної вартості є ввезення переважної більшості окремих товарів (наприклад, фрукти, овочі, квіти і т. д.) не за прямими контрактами, а з використанням посередників, офшорів та інших схем, які не дають змоги достовірно підтвердити митну вартість товарів.

Конфлікт інтересів митних органів та інтересів суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності полягає у недосконалості та неповноті бази даних цінової інформації відомостей про вартість певного товару (предмету), на підставі яких визначається його митна вартість.

Окрім того, у Митному кодексі України вживаються поняття «визначення митної вартості», «декларування митної вартості» та «митна оцінка товарів», що не є тотожними. Відсутність розширеного тлумачення зазначених термінів нормами національного законодавства призводить до їх помилкового розуміння і підміни одного поняття іншим.

За статистикою під час здійснення зовнішньоекономічних операцій у Європі та США майже у 90 відсотках митна вартість товару визначається за ціною угоди, тобто за першим методом. Основним та найбільше вживаним методом визначення митної вартості, що зазначений в діючому Митному кодексі України, також являється метод вартості операції.[38]

Однією з найактуальніших проблем інституту митної вартості залишається проблема законодавчого закріплення повноваження митного органу самостійно визначати митну вартість товару.

Так, відповідно до положень ст. 260 Митного кодексу України митна вартість товарів, які переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом. Також в ст. 265 Митного кодексу України вказано, якщо митний орган дійшов висновку, що визначена декларантом митна вартість нижча, ніж прямі витрати на виробництво цього товару, в тому числі сировини, матеріалів та/або комплектуючих, які входять до складу товару, митний орган має право зобов’язати декларанта визначити митну вартість іншим способом, ніж він використав для її визначення. З цього слідує, що в повноваження митного органу входить виключно контроль за визначенням митної вартості.

Однак ст. 264 Митного кодексу України опосередковано вказує на можливість визначення митної вартості митним органом, встановлюючи правила поведінки декларанта у разі його незгоди з митною вартістю товарів, визначеною митним органом.

Окрім того, відповідно до п. 14 Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.12.06 № 1766, у разі, коли декларантом не подано в установлений строк додаткові документи або якщо він відмовився від їх подання, митну вартість товарів визначає митний орган на підставі наявних відомостей згідно із законодавством.

Також, згідно з положеннями Порядку заповнення рішення про визначення митної вартості товарів, затвердженого наказом Державної митної служби України від 29.05.09 № 506, рішення про визначення митної вартості товарів, закріплення результатів здійснення контролю за правильністю визначення митної вартості товарів під час та після закінчення операцій митного контролю, митного оформлення та пропуску товарів через митний кордон України.

Слід підкреслити, що форма рішення про визначення митної вартості товарів митними органами була закріплена на законодавчому рівні лише в 2009 році вищезазначеним наказом ДМСУ, до цього моменту кожна митниця приймала такі рішення, спираючись на власний досвід та використовуючи власну форму рішення. Доречним буде зауважити, що порядок прийняття рішення про визначення митної вартості товарів митними органами має передбачатися Митним кодексом України.

Слід також зауважити, що функцію контролю за визначенням митної вартості товарів здійснює відділ контролю митної вартості митниці та регіональної митниці. На сьогоднішній день накази Державної митної служби України від 02.12.1999 № 782, від 01.10.2003 № 646, від 13.10.2003 № 685, що регулювали діяльність цих відділів втратили чинність. Відсутність порядку ускладнює діяльність підрозділів щодо контролю митної вартості, унеможливлює створення єдиного підходу в їх роботі.[38]

Згідно нормативно закріпленої методики розрахунку митної вартості та додаткових витрат до неї можуть включатися «нетрадиційні», «екзотичні» для національної ментальності та податкової системи витрати, роялті та ліцензійні платежі.

Відповідно до ст. 14 Податкового кодексу Українипід терміном «роялті» слід розуміти-будь-який латіж, отриманий як винагорода за користування або за надання права на користування будь-яким авторським та суміжним правом на літературні твори, твори мистецтва або науки, включаючи комп'ютерні програми, інші записи на носіях інформації, відео- або аудіокасети, кінематографічні фільми або плівки для радіо- чи телевізійного мовлення, будь-яким патентом, зареєстрованим знаком на товари і послуги чи торгівельною маркою, дизайном, секретним кресленням, моделлю, формулою, процесом, правом на інформацію щодо промислового, комерційного або наукового досвіду (ноу-хау).

Цікавим виявляється те, що на момент митного оформлення товару, за користування яким має стягуватись роялті, суму роялті визначити неможливо, оскільки вона становить певний відсоток від ціни реалізованого товару. Саме тому сума роялті не додається до митної вартості під час декларування товарів у процесі митного оформлення. Зіштовхуємося з необхідністю включити до митної вартості товару суму роялті по факту визначення конкретної суми цього платежу, тобто після митного оформлення та реалізації даного товару, що можливе лише шляхом внесення змін до вже оформлених митних декларацій.

Відсутність на законодавчому рівні закріпленого механізму розрахунку сумм роялті, які підлягають включенню до митної вартості, митного оподаткування заявленої суми роялті, є підґрунтям для ухилення від сплати податків, що потребує негайного вирішення проблеми шляхом внесення змін у національне законодавство.

Отже, інститут митної вартості відіграє одну з найголовніших ролей в системі тарифних заходів регулювання митної політики.

Від правильності визначення митної вартості напряму залежить обсяг

податків і зборів, що підлягають стягненню, якість реалізації фіскальної функції митних органів, рівень захищеності національного товаровиробника, зміцнення економічної безпеки держави в цілому.

В умовах сьогодення залишається багато суперечливих питань, пов’язаних з існуванням інституту митної вартості. Найактуальнішими, безумовно, залишаються проблеми законодавчого закріплення повноваження митного органу самостійно визначати митну вартість товару, недосконалість методик розрахунку митної вартості та додаткових витрат, ухилення суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності від сплати податків при декларуванні товарів шляхом заниження їх митної вартості.