*Експортні субсидії

Експортні субсидії надаються виробникам для створення або підтримки конкурентних переваг на зарубіжних ринках. Щодо промислової продукції, ще правилами ГАТТ було заборонено застосування експортних субсидій на цю продукцію. Щодо сільськогосподарської продукції - Угода про сільське господарство до 2001 р. передбачила скорочення застосування експортних субсидій.

Умови	Розвинені країни та перехідні економіки	Країни, що розвиваються
Скорочення сукупних бюджетних витрат на експортні субсидії	-36%	-24%
Скорочення сукупного обсягу експорту, охопленого субсидіями	-21%	-14%

Відповідно до Угоди про сільське господарство під скорочення країнами-членами СОТ підпадають такі категорії експортних субсидій:

• надання урядом прямих субсидій, які залежать від показників експорту;

• продаж урядами некомерційних запасів (що перебувають у державній власності) сільськогосподарської продукції за ціною нижчою за порівняну, що призначається на аналогічний товар при продажу його покупцям на внутрішньому ринку;

• виплати при експорті певного сільськогосподарського товару, які фінансуються за підтримки уряду, незалежно від того, чи має місце витрата державних коштів чи ні, у тому числі виплати, які фінансуються за рахунок надходжень від зборів, стягнутих із такого ж сільськогосподарського товару або, з якого виробляється експортний товар;

• надання субсидії на скорочення витрат, пов’язаних зі збутом за експорту сільськогосподарської продукції (за винятком широкодоступних послуг зі сприяння експорту та консультаційних послуг), в тому числі витрати навантаження і розвантаження товару, підвищення якості та інші витрати на переробку, а також витрати на міжнародні перевезення та фрахт;

• витрати на внутрішні перевезення та фрахт за експортних поставок, які надаються або встановлюються урядом на умовах, сприятливіших, ніж для поставок на внутрішній ринок;

• субсидії на сільськогосподарську продукцію, які залежать від її включення до виробництва товарів на експорт.

*Застосування технічних бар’єрів у торгівлі

• всі державні заходи контролю і обмежень, пов’язаних з вимогами до технічних параметрів товару, які можуть бути використання як засіб обмеження доступу тих чи інших товарів на внутрішній ринок країни

• Мета застосування - забезпечення безпеки споживання чи використання товарів, але на практика вони часто застосовуються як засіб обмеження небажаного імпорту.

Регулюються:

• Угода про технічні бар’єри у торгівлі – ТБТ (ТВТ – Agreement on Technical Barriers to Trade);

• Угода про застосування санітарних та фітосанітарних заходів – СФЗ (SPS – Agreement on the Applicant on Sanitary and Phytosanitary Measures).

Кількість технічних регламентів, які встановлюють обов’язкові вимоги в більшості країн щорічно зростає.

• Наприклад, в США діє понад 2,7 тисяч різних організацій, що займаються розробкою стандартів. Деякі з них, наприклад, Американський інститут чавуну та сталі або Американський інститут нафти претендують на те, щоб створювані ними стандарти визнавалися їх торговими партнерами нарівні із світовими.

• США нерідко запроваджують нетарифні обмеження в протекціоністських цілях. Загальновідомими є приклади, коли Сполучені Штати встановили ембарго на імпорт тунцю з Мексики, Панами, Колумбії та Венесуели, пояснюючи це екологічними вимогами - шкодою, що завдається дельфінам при вилові тунцю. Також, існувала заборона на імпорт креветок з деяких країн, де за даними США відбувався лов сітками, які можуть завдати шкоди морським черепахам.

• В ЄС також технічні бар‘єри, санітарні та фітосанітарні заходи часто використовуються в протекціоністських цілях. Різниця між країнами ЄС в системах стандартів, тестах та сертифікації слугує значним бар‘єром на шляху доступу іноземних товарів до ринку ЄС. Наприклад, в Фінляндії та Швеції існує заборона на ввезення холодильників, які містять озоноруйнівні речовини. Існують вимоги щодо відповідності технології виробництва продукції технологіям, застосовуваним в ЄС. Найбільш відомими, напевне, були заборони на імпорт гормонально обробленої та генетично модифікованої продукції на ринки країн-членів.

• В цілому, практично всім розвиненим країнам притаманні надзвичайно розгалужені та складні системи регулювання питань захисту здоров‘я та безпеки споживачів, особливо щодо продовольства, фармацевтичних товарів, текстильної продукції та одягу автомобілів, побутових електроприладів та електрообладнання. Вимоги для отримання сертифікатів про випробування продукції, що необхідні для продажу товару в цих країнах, є тривалими та витратними.

Список імпортованих товарів, що підлягають оцінці відповідності технічним, санітарним та фітосанітарним нормам країни-імпортера

Продукція, що підлягає оцінці відповідності технічним нормам

Продукція, що підлягає оцінці відповідності санітарним і фітосанітарним нормам

1. Машини і обладнання: Бойлери; Електроприлади; Метало- і деревообробне обладнання; Медичне обладнання; Харчове обладнання 2. Споживчі товари: Фармацевтичні товари; Косметика; Синтетичні миючі засоби; Побутові електричні вироби; Відео- і телевізійна апаратура; Фото обладнання і кінематографійне; Автомобілі; Дитячі іграшки; Деякі продукти харчування 3. Сировина, матеріали: Добрива; Засоби від комах; Ядохімікати

Свіжі фрукти та овочі; Фруктові соки і напівфабрикати; М’ясо та вироби з нього; Молочні продукти; Оброблені продукти харчування

До заходів, що визначаються і регулюються Угодою ТБТ, належать:

• маркування харчових продуктів, напоїв та ліків;

• вимоги до якості та пакування свіжих продуктів харчування;

• пакування та маркування небезпечних хімікатів та токсичних речовин;

• вимоги щодо параметрів та техніки безпеки побутових електроприладів;

• маркування текстилю;

• процедури затвердження типового зразку, положення і стандарти радіотелефонів та радіообладнання;

• положення і тестування дорожних і недорожних транспортних засобів і обладнання;

• положення щодо кораблів та корабельного обладнання;

• положення і тестування медичних інструментів;

• вимоги щодо безпеки, в тому числі випромінювань, вибухонебезпечності, механічної, пожежної, промислової, термічної, хімічної, електричної, ядерної і радіаційної, а також біологічної безпеки;

• електромагнітна суміжність;

• єдність вимірювань.

До заходів, що визначаються і регулюються Угодою СФЗ, належать:

• сертифікація харчової продукції, здоров’я тварин і рослин;

• вплив методів переробки на безпеку продуктів харчування;

• вимоги до маркування, що мають безпосереднє відношення до безпечності харчової продукції;

• карантин тварин і рослин;

• вимоги до створення зон, вільних від паразитів і хвороб;

• процедури щодо запобігання розповсюдження, контроля та/або знищення паразитів/ хвороб в країні;

• харчові добавки в продуктах харчування;

• забруднюючи речовини в харчових продуктах і напоях;

• токсини в харчових продуктах і напоях;

• залишки ветеринарних препаратів та пестицидів в харчових продуктах.

Є Добровільні і обов’язкові стандарти

Єдиною можливістю вирішення проблеми дискримінації шляхом більш жорсткої інспекції імпортованої продукції є гармонізація стандартів на міжнародному рівні та розробка рекомендацій з визначення відповідності стандартам. Робота за цими двома напрямами щодо промисловості і технології виробництва ведеться проводиться Міжнародною організацією з стандартизації.

В міжнародній практиці існує два методи, за допомогою яких визначається відповідність імпортного товару національним технічним регламентам та стандартам:

• надання продукції уповноваженим компетентним установам або лабораторіям для проведення аналізу відповідності безпеці здоров’ю людини або тварини та навколишньому середовищу;

• надання зразків продукції, матеріалів або компонентів, що використовуються при її виробництві третій незалежній стороні для проведення сертифікації відповідності стандартам.

Оцінка відповідності стандартам буває трьох форм: тестування продукції; сертифікація продукції; оцінка систем управління якістю виробництва.

При застосуванні цих положень на практиці Члени СОТ повинні забезпечити, щоб:

• процедури оцінки відповідності проводилися і завершувалися якомога швидше і на основі національного режиму;

• стандартний термін проведення кожної процедури оцінки відповідності публікувався абр повідомлявся заявнику на його вимогу, з щонайшвидшим поданням повної інформації щодо проходження процедури;

• вимоги щодо надання мінімального обсягу необхідної для оцінки відповідності інформації та встановлення оплати;

• конфіденційність інформації про імпортовані товари, що виникає або надається у зв’язку з такими процедурами оцінки, дотримувалася таким же чином як і у випадку вітчизняних товарів;

• будь-яка платня, яка стягується за оцінку відповідності імпортованих товарів повинна бути еквівалентною платні, що стягується відносно товарів вітчизняного походження і товарів вироблених на території інших Членів СОТ;

• вибір виробничих потужностей для проведення процедур оцінки відповідності та відбір зразків товару не створювали невиправданих незручностей для сторін;

• при зміні технічних характеристик товару, визнані в наслідок провадження процедури оцінки відповідності, послідуюча процедура оцінки відповідності повинна забезпечити впевненість, що товар, надалі відповідає належним технічним регламентам і стандартам;

• існувала процедура перегляду скарг щодо виконання процедури оцінки відповідності та для внесення коректив у випадках, коли скарга є обгрунтованою.

У випадку, коли процедура оцінки відповідності не розроблена міжнародними органами стандартизації або її зміст не збігається зі змістом процедури оцінки відповідності, яка розроблена міжнародним органом стандартизації, Члени СОТ повинні:

• опублікувати в пресі повідомлення про намір застосування певної процедури оцінки відповідності для ознайомлення інших членів СОТ;

• повідомити інших Членів про товари, які мають бути охоплені запропонованою оцінкою та завдання яке має бути виконане при використанні цієї оцінки;

• надати за вимогою іншим Членам СОТ докладний опис запропонованої процедури з зазначенням відмінностей від інструкцій та рекомендацій, що видаються міжнародними органами стандартизації;

• надати іншим Членам СОТ розумний термін часу для висловлення зауважень у письмовій формі, обговорити та взяти до уваги такі письмові зауваження.

Впровадження санітарних та фітосанітарних заходів державами дозволяється для захисту:

• життя людин або тварин від ризику неякісної продовольчої продукції рослинного походження, що зростає на основі добавок, токсинів, або шкідливих речовин;

• здоров’я людей від тваринних або рослинних захворювань;

• тварин і рослин від паразитів і захворювань.

У випадку застосування санітарних та фітосанітарних заходів, важливим є “наукове обгрунтування”.

Угода про Технічні бар’єри в торгівлі вимагає, щоб технічні регламенти використовувались у відповідності з принципами найбільшого сприяння імпорту та національного режиму. Санітарні і фітосанітарні норми, націлені на запобігання проникненню захворювань тваринного, рослинного походження на територію країни, можуть бути більш або менш вибагливими залежно від рівня (поширеності) окремої хвороби на території країни або регіону.

Угода (ТВТ) визначає умови за якими країни можуть відхилятись від міжнародних стандартів. Угода СПЗ, з іншого боку, надає країні необмежене право запровадження санітарних /фітосанітарних заходів, що призводить до вищого рівня захисту.

Угода про СФЗ дозволяє країнам приймати санітарні /фітосанітарні заходи, коли існує неминучий ризик розповсюдження хвороби, хоча наукове обгрунтування є недостатнім.