*Преференційні угоди

В рамках преференційних угруповань або Генеральної системи преференцій, країни повинні брати до уваги зазначені вище принципи.

Це пов’язано із зростаючою кількістю регіональних торговельних угод і їх впливом на розвиток міжнародної торгівлі: за даними Секретаріату СОТ на сьогодні в світі зареєстровано 240 регіональних торговельних угод, більшість з яких були укладені в останнє десятиріччя – тільки після 1995 р. – понад 100. З 240 угод 172 є діючими: 148 угод щодо зон вільної торгівлі та 24 угоди про митний союз.

Слід зазначити, що кількість регіональних торговельних угод є значно більшою, ніж кількість зареєстрованих і діючих регіональних торговельних угруповань: за даними СОТ на сьогодні в світовій торговельній системі зареєстровано 40 торговельних угруповань, 26 з яких є діючими.

Багато країн світу є членами кількох регіональних торговельних угод.

Преференційні торговельні угруповання мають різні правила походження. В Азіатсько-тихоокеанському регіоні існує приблизно 90 різних правил походження. Велика кількість і розбіжність правил походження створює проблему для експортерів і імпортерів в світі. Намагання відповідати правилам походження, з метою отримання преференційного режиму, створює для виробників та експортерів додаткові адміністративні бар’єри. Крім того, це потребує часу і витрат, пов’язаних з отриманням сертифікатів походження, що видаються уповноваженими державними органами країни.

*Збори та формальності при імпорті та експорті

Будь-які збори, пов’язані з імпортом та експортом, що стягуються на кордоні, за винятком тарифів та зборів, які прирівняні до внутрішніх податків, відповідно до Статті VIII ГАТТ “Збори та формальності, пов’язані з імпортом та експортом” мають відповідати таким вимогам:

• бути співставними за своїм розміром з вартістю наданих послуг (тобто не перевищувати її);

• не повинні мати на меті непрямий захист вітчизняних товарів;

• не повинні являти собою оподаткування імпорту та експорту у фіскальних цілях.

Це правило поширюється також на податки, збори, формальності та вимоги, пов’язані з імпортом та експортом, які встановлюються урядовими органами щодо: консульських операцій; кількісних обмежень; ліцензування; валютного контролю; статистичних послуг; документів, документації та сертифікації; аналізу та інспекції; карантину, санітарного контролю та дезинфекції; визначення походження.

*Нетарифні бар’єри: практика та правила застосування нетарифних заходів країнами-членами сот

Враховуючи, наскільки різними є нетарифні заходи, в загальному плані їх можна оцінити лише частотою застосування щодо певних груп товарів в товарній номенклатурі (за даними ООН)

Товари	Частота нетарифних заходів при експорті в регіони та групи країн (%):
	Розвинені країни	Південна Азія	Близький Схід та Північна Африка	Латинська Америка та Кариби	Європа та Центральна Азія	Східна Азія та Тихоокеанський регіон	Південна Африка
Сільськогосподарська продукція та риба	48,24	14,87	57,69	34,24	32,93	24,42	18,58
Мінеральна продукція та паливо	6,72	3,29	5,73	6,64	6,72	4,52	0,16
Промислова продукція	10,67	7,20	10,96	11,68	7,15	5,57	1,74
Інша продукція, не зазначена раніше	10,05	7,52	10,22	12,87	7,20	5,58	1,91

Так, якщо частота застосування нетарифних заходів щодо експорту сільськогосподарської продукції та риби до країн Латинської Америки та Карибського басейну становить 34,24%, це означає, що стосовно 34,24% товарних позицій такої продукції на рівні 6 знаків Гармонізованої системи кодування та опису товарів застосовується хоча б один нетарифних захід в цьому географічному регіоні. З наведеної таблиці видно, що найбільш часто нетарифні заходи застосовують країни Близького Сходу та Північної Африки.

За даними СОТ, в країнах Організації економічного співробітництва та розвитку (ОЕСР) нетарифні заходи найчастіше використовуються стосовно імпортної текстильної продукції та одягу з метою захисту національних виробників такої продукції, а в країнах, що розвиваються, контроль стосується насамперед ввезення мінеральної продукції, палива, обладнання (насамперед, електричного), дорогоцінних металів та каміння.

*Правила торгівлі сільськогосподарською продукцією: