3. Провішування стін.

Провішування стін і пристрій маяків. Поверхні стін, що підлягають оштукатуреню, перевіряють провішуванням у вертикальній і горизонтальній площинах з установкою марок і в окремих випадках маяків. Товщина марок і маяків повинна дорівнювати товщині намету (без накривки). Переважно застосовувати інвентарні знімні маяки. Вертикальні поверхні провішують за допомогою виска діаметром не більше 20 мм і масою не менше 200 г, горизонтальні - з допомогою рівня з рейкою-правилом або ватерпаса. При перевірці гвоздімих поверхонь для відміток застосовують цвяхи і рейки, а при не гвоздімих поверхнях - марки з розчину, що представляють собою усічені пірамідки з підставою 5-6 см і висотою рівною заданій товщині штукатурного шару. Застосовують також металеві марки. Відстані між ц вяхами, рейками або марками рясно беруться від 100 до 300 см. Від стелі, підлоги і кутів їх встановлюють на відстані 30-40 см. Послідовність забивання цвяхів для перевішування стін і стель показана на малюнку Провішування поверхні вертикальних стін. Негвоздімих стіни провішують тими ж інструментами, але цвяхи замінюють гіпсовими марками. Послідовність і метод визначення їх висоти ті ж, що і при провешивании гвоздімих поверхонь. При виконанні високоякісної штукатурки влаштовують маяки з розчину або дерев'яних брусків (зазвичай перетином 50x50 мм). Для пристрою маяків з розчину по маркам, встановленим по одній лінії, зміцнюють ретельно виструганих рейку, щільно притискуючи її до марок інвентарними рейкодержателями, і в зазор між рейкою і поверхнею накидають розчин того ж складу, що і штукатурка. Після схоплювання розчину рейку знімають. Маяки і марки вирубують, якщо вони зроблені з розчину, склад якого не відповідає розчину застосовуваної штукатурки. З-за великої трудомісткості пристрою маяків з розчину доцільніше використовувати інвентарні дерев'яні або металеві маяки. Дерев'яні інвентарні маяки роблять з брусків перетином 40 х 40 мм, ставлять через 1,5-2 м з допомогою затискачів-рейкодержателями. Поверхні провішують так само, як і під маяки з розчину, але ні цвяхів, ні марок не ставлять, аположеніе маяків у площині штукатурки визначають за маякодержателям.

Білет № 5

1. Способи підготовки цегляних та кам'яних поверхонь під оштукатурення.

Щоб штукатурний розчин міцно приставав до поверхні, вона повинна бути шорсткою, чистою, без пилу і масних плям. Природної шорсткості поверхні недостатньо для міцного зчеплення її з розчином, тому на ній під час підготовки до штукатурення створюють штучну шорсткість.

Підготовка цегляних та бетонних поверхонь. Цегляні поверхні стін, виконані у пустошовку, перед штукатуренням обмітають від пилу і змочують водою. Цегляні поверхні з швами, заповненими розчином, а також бетонні поверхні насікають троянкою, зубилом, насікальним молотком тощо, утворюючи на них похилі борозни 3—5 мм завглибшки на відстані 50—80 мм одна від одної (рис. 1). Виконуючи цю операцію, треба працювати в захисних окулярах і рукавицях, користуючись справним інструментом.

Після насікання поверхню очищають від пилу віниками, щітками або за допомогою стиснутого повітря, що подається в приміщення по шлангах від компресорної установки, і рясно змочують водою, аби під час штукатурення вода з розчину не так швидко всмоктувалась у поверхню. Змочують і промивають поверхню водою, набризкуючи її щітками або з шлангів, підключених до водопровідної мережі.

К ам'яні поверхні очищають від різних плям металевими щітками, а напливи з твердого розчину та камені, що виступають, зрубують зубилом. Якщо поверхня забруднена на значній площі, її очищають піском за допомогою піскоструминних апаратів. Штукатурити починають через 1—2 год після змочування поверхні водою.

У місцях потовщеного штукатурного шару (віконні та дверні укоси, галтелі, карнизи) чи на стиках дерев'яної і кам'яної поверхонь набивають металеву сітку з розміром отворів від 10*10 до 30x30 мм (рис. 2, а) або цвяхи, на які намотують дріт. Якщо в деяких місцях на плоских горизонтальних поверхнях товщина штукатурного шару буде більше 2 см, а на вертикальних — більше 3 см, їх також обтягують сіткою або роблять плетіння з дроту.

Рис. 1. Кам'яна поверхня, підготовлена (насічена) до штукатурення

Р ис. 2. Металева сітка, прибита до поверхні:

а —на стику дерев'яної і кам'яної поверхонь; б — при закритті каналів: 1 — цегляна поверхня; 2 — сітка; 3 — дерев'яна поверхня; 4 – дранка

Сітку прибивають до поверхні цвяхами, які забивають безпосередньо в поверхню, у шви кам'яної кладки або в заздалегідь закладені дерев'яні пробки. Щоб сітка щільно не прилягала до поверхні і під час штукатурення у простір між нею і конструкцією западав розчин, під неї підкладають дерев'яні реєчки, дріт, вербові лозини завтовшки до 5 мм. Щоб сітка міцно трималася, цвях забивають до половини його довжини, лишок загинають, притискуючи ним сітку. Ширина сітки для оббивання стику дерев'яної і кам'яної поверхонь має бути не менше 10 см. Канали, в яких прокладені електричні або телефонні кабелі, стояки центрального опалення чи водопроводу перед штукатуренням також затягують сіткою (рис. 27, б). У цьому випадку сітка повинна бути на 10—15 см ширшою ніж ширина каналу. Канали в конструкціях з бетону закладають плитами.

Плетіння по цвяхах виконують з дроту діаметром 0,8 — 1,2 мм. Якщо дріт погано гнеться, то його відпалюють. На поверхню, яку потрібно армувати, набивають рядами цвяхи на відстані 10 см один від одного. Аби іржа з дроту і цвяхів не проходила на поверхню штукатурки, цвяхи забивають так, щоб їхні головки після штукатурення були нижче зовнішньої поверхні штукатурного шару не менш як на 15 мм. По забитих цвяхах натягують дріт, обмотуючи його один або два рази навколо цвяха.