3. Нанесення, розрівнювання та затирання накривочного шару, способи нанесення безпіщаної накривки.
Підготовчий
шар (обрызг і грунт) наносять по маяках
з вапняно-піщаних або цементно-вапняно-піщаних
розчинів. Склад і марка розчину для
підготовчого шару залежать від марки
розчину накривочного шару і характеру
його обробки і не може бути нижче марки
накривочного шару.
Товщина
шару обрызга по дерев'яних поверхнях
становить 9 мм, по цегельних, бетонних
і кам'яних - 5 мм; товщина кожного шару
грунту 7 мм при вапняних і вапняно -
гіпсових розчинах і 5 мм - при цементних.
Середня загальна товщина обрызга і
грунту не повинна перевищувати 12 мм
для простої штукатурки, 15 мм забезпечує
кращу і 20 мм для високоякісної.
Грунт
вирівнюють, добре ущільнюють і
процарапивают горизонтальними
хвилеподібними борознами глибиною 3
... 5 мм на відстані 2 ... 3 см одна від одної.
Протягом 6 ... 7 днів підготовчий шар
зволожують (2 ... 3 рази на день), прикриваючи
від сонячних променів рогожами, змоченими
водою. Підготовчий шар повинен бути
витриманий не менше 7 ... 12 днів.
Накривочний
шар наносять при механізованому
оштукатурюванні форсункою, при ручному
- ковшем або кельмою з сокола. При
нанесенні розчин проціджують через
сітку з осередками 1 Х 1 мм.
Свіжонанесенний
накривочний шар після розрівнювання
іноді загладжують вручну гладилками
з подальшими шпатлювання і забарвленням
поверхні. При механізованій обробці
накривочного шару застосовують
електричні штукатурно-затирочні машини
СО-86А, СО-112а, на робочі площині яких
наклеюють фетр, повсть, поролон, що
підвищують якість обробки.
Товщина
накривочного шару для всіх категорій
штукатурки повинна бути не більше 2 мм.
Нанесений
і вирівняний накривочний шар витримують
до часткового схоплювання (при натиску
рукою на поверхню повинні залишатися
невеликі вм'ятини від пальців).
Шари
штукатурки наносять у такий спосіб:
при вапняно-гіпсових, вапняно - цементних
і цементних розчинах - після схоплювання
попереднього шару; при вапняних - після
побіління попереднього шару. Свіжовиконану
штукатурку оберігають від намокання,
замерзання, пересушування, ударів і
струсів.
С
талева
гладилка. Нанесення шару безпіщаної
накривки
Білет № 12
1. Нанесення розчинної суміші накидь кельмою на стелю.
При накиданні розчину з використанням сокола і кельми виконують кілька операцій. З ящика розчин набирають кельмою на сокіл і підносять сокіл до місця накидання на стінку. Порції розчину беруть кельмою із сокола і накидають на оштукатурювань поверхню. Сокіл при цьому тримають у лівій, а кельму у правій руці. При накиданні порції розчину роблять різкий рух кистю руки з різкою зупинкою. Розчин не повинен розбризкуватись. Необхідно, щоб він лягав на поверхню рівномірними порціями. Набирають кельмою порції розчину від краю сокола до його середини. Тримають сокіл злегка нахиленим до стіни. Накидання розчину кельмою з сокола потребує певних навичок, які досягаються тренуванням.
Під час намазування розчину сокіл в горизонтальному положенні одним боком приставляють впритул до поверхні стіни. Затиллям кельми швидкими рухами порції розчину зсовують із сокола і намазують на поверхню. Мазки розчину можуть бути горизонтальні й вертикальні. При намазуванні на стелю сокіл тримають під місцем роботи. Але розчин не зсовують, а набирають затиллям кельми.
Подальше намазування на поверхню стелі роблять аналогічно. При намазуванні проміжного шару ґрунту йому надають деякі шорсткості. Це необхідно для забезпечення зчеплення з наступними шарами.
Рис. 2. Інструменти для нанесення будівельних розчинів на поверхню: а - алюмінієвий сокіл; 6 - штукатурна лопатка (кельма); в - ківш Троянкою (рис. 1, г) розчищають та поглиблюють шви у цегляній кладці, а також насікають бетонні і цегляні поверхні для збільшення їхньої шорсткості. Робоче лезо троянки зубчате. Замість троянки з цією ж метою використовують скарпель (рис. 1, д) або звичайне зубило. Для механізованого насікання поверхні застосовують електричні або пневматичні молотки та перфоратори. Штукатурний розчин на поверхню вручну наносять соколом, штукатурною лопаткою або ковшем. Сокіл (рис. 2, а) використовують для підтримання невеликої кількості розчину на певній відстані від поверхні під час штукатурення. Соколом можна також наносити (намазувати) розчин на поверхню і ущільнювати його. Виготовляють цей інструмент з алюмінієвого листа чи пластику. Оптимальні розміри 400x400 чи 400x450 мм. Верхня робоча поверхня сокола має бути рівною, без щілин і пошкоджень. Штукатурна лопатка або кельма (рис. 2, б) призначена для накидання розчину з сокола або ящика на поверхню. Лопаткою можна при потребі також наносити розчин на невеликі ділянки поверхні. Виготовляють лопатку серцеподібної форми з листової сталі завтовшки до 1 мм. До неї прикріплено дерев'яну ручку завдовжки 125 мм. Ківш (рис. 2, в) використовують для накидання з ящика на поверхню здебільшого рідких розчинів. Його застосування значно підвищує продуктивність праці, оскільки за один рух ковшем, залежно від його місткості, можна накинути на поверхню 0,8-1,5 л розчину.