1. Намазування розчинної суміші соколом на стіни та стелю.

Намазування й розрівнювання розчину (мал. 58). Ці процеси виконуються в основному соколом або полутерком. Кельму використовують для підмазування невеликих ділянок поверхонь, н априклад, при ремонті штукатурки. Намазувати можна тільки розчин ґрунту й накрывки.

При роботі із соколом у ліву руку беруть сокіл, у праву - кельму. На сокіл набирають розчин і приставляють його до стіни так, щоб верхній край щита сокола відстояв від поверхні на 50-100 мм, а нижній був притиснутий до поверхні на товщину наносимого шару (мал. 58, а, б). На сокіл натискають кінцем кельми, упертым під шпонку сокола, і переміщають його. У міру просування сокола розчин намазується на поверхню, а піднятий край щита поступово притискається до неї. При відповідній навичці розрівнювати соколом розчин можна дуже рівно.

При роботі з полутерком на нього накладають грядкою розчин, підходять уводити, увести до ладу поверхні, приставляють до неї напівтерток, натискають на нього й ведуть по стіні знизу нагору, а на стелі - у будь-якому напрямку (мал. 58, д, е). Ширина полотна напівтертка повинна бути 120-200 мм, щоб на ньому можна було удержати більше розчину

Розрівнювання розчину соколом і полутерком проводиться так само, як і його намазування, тільки на інструменті не повинне бути розчину

2. Будова та принцип дії розчинонасосів.

Р озчин подають на поверхи і до робочих місць розчинонасосами, штукатурними установками та агрегатами. Подаючі агрегати встановлюють біля будівлі під навісом, взимку в утеплених кабінах або приміщеннях. Для подачі розчину по вертикалі влаштовують сталеві трубопроводи з триходовими кранами на кожному поверсі. До кранів кріплять гумовотканинні рукава, по яких розчин подається по будівлі безпосередньо на робочі місця. Рухливість розчину, що подається розчинонасосами, повинна бути не менше 7см по еталонному конусу, а заповнювач в розчині не більше 5 мм. Чим дрібніше заповнювач і пластичніше розчин, тим він кращий перекачується розчинонасосами. Сухі в'яжучі речовини подають на склади і поверхи за допомогою пневматичних гвинтових насосів. Насосами в'яжучі речовини переміщаються по трубопроводах за допомогою гвинтів, вращаюшіхся від стисненого повітря. Насоси різних конструкцій мають подачу відповідно 36, 36, 63 при дальності подачі по горизонталі 200, 400, 200, 400, 200м, в тому числі по вертикалі 30м. Машини і механізми обслуговують робітники, які пройшли спеціальну підготовку і мають посвідчення.

Розчинонасоси випускаються продуктивністю 1, 2, 4 і 6 м / ч. Найбільш поширені насоси СО-29Б, CO-ЗОБ, СО-10 - поршневі діафрагмові з проміжною рідиною, що передає тиск від поршня на гумову діафрагму. Поршневий розчинонасос (рис. 28) з плоскою діафрагмою 2 складається з бункера, клапанної коробки 4, насосної частини і приводного механізму - електродвигуна 10 і механізму передачі 11. Бункер для зберігання розчину приставляється до насоса. Над бункером кріпиться вібросито для просіювання наливають в бункер розчину. Поршневий розчинонасос: 1 - плунжер, 2 - діафрагма, 3 - всмоктувальний клапан, 4 - клапанна коробка, 5 - перепускний кран, 6 - нагнітальний клапан, 7 - компенсатор, 8 - штуцер, 9 заливальна воронка, 10 - електродвигун, 11 - кравошіпно -ползунниє механізм, 12 - перемикач, 13 - візок, 14 - спусуной кран, 15 - всмоктувальний коліно, 16 - патрубок Рис. 28. Поршневий розчинонасос: 1 - плунжер, 2 - діафрагма, 3 - всмоктувальний клапан, 4 - клапанна коробка, 5 - перепускний кран, 6 - нагнітальний клапан, 7 - компенсатор, 8 - штуцер, 9 заливальна воронка, 10 - електродвигун, 11 - кравошіпно-ползунниє механізм , 12 - перемикач, 13 - візок, 14 - спусуной кран, 15 - всмоктувальний коліно, 16 - патрубок В циліндрі насосної частини рухається поршень або плунжер 1 насоса. Вгорі циліндра влаштована заливальна воронка 9, під нею розташований запобіжний клапан. Над клапанної коробкою розташований компенсатор 7, на якому змонтовані манометр і штуцер 8 - відрізок труби для виходу розчину і приєднаного до нього, нагнітального растворопроводу. Клапанна коробка 4 представляє собою вертикально розташований циліндр, закритий чавунними кришками з круглими отворами. Отвори в кришках закриваються двома сталевими або чавунними кульовими клапанами. Нижній клапан 3 всмоктуючий, а верхній 6 - нагнітальний. Щоб клапани-кулі не сходили зі своїх місць, їх закривають обмежувальними гратами. Клапани повинні щільно закривати отвори, для цього в отворах роблять розточення, сідло. Між клапанної коробкою і насосної частиною знаходиться гумова діафрагма. Під час роботи вона пульсує, тому що всередині циліндра постійно перебуває робоча рідина - вода, яка заливається в циліндр насоса через воронку 9. При русі вперед поршень (плунжер) тисне на воду, а вода передає тиск на стінки клапанної коробки і діафрагму. Сталеві стінки коробки залишаються при цьому нерухомими, а гумова діафрагма розтягується, як би утворюючи міхур, який вдавлюється всередину клапанної коробки, виштовхуючи тим самим розчин в компенсатор і растворопровод. Коли плунжер відходить назад, діафрагма стискується (стає плоскою). У нижній частині повітряного ковпака є отвір, до якого кріпиться перепускний кран 5, який повинен знижувати тиск в повітряному ковпаку і растворопроводу, а в разі необхідності від'єднувати останній. Повітряний ковпак зменшує поштовхи (пульсацію) розчину, вирівнює тиск і плавно подає розчин у растворопровод. Приводний механізм складається з електродвигуна 10, редуктора і кривошипно-ползунного механізму 11. Редуктор необхідний для зміни частоти обертання, а криво-шіпно-ползунниє механізм - для передачі руху до плунжеру. Насос і привідний механізм встановлені на чавунній рами, що має колеса. Зверху насос закритий сталевий кришкою (капотом), яка охороняє його від забруднення. На будівельному майданчику насос встановлюють в спеціально влаштованому приміщенні. Поруч з насосом ставлять раст-воросмесітель так, щоб він був вище бункера, в який з розчинозмішувачі надходить розчин. Замість розчинозмішувачі встановлюють бункер, куди зливають розчин, привозився із заводу. Встановивши розчинонасос, монтують растворопровод і все перевіряють в робочому стані. Потім в заливальне воронку 9 наливають воду, яка заповнює циліндр, тобто простір між сталевою стінкою і гумовою діафрагмою 2. Так як діафрагма щільно закріплена між циліндром і стінками коробки, то вода не проникає у внутрішню частину клапанної коробки. Плунжер (поршень) при цьому повинен бути висунутий з циліндра. Налив воду, кран заливальної воронки закривають. Бункер наповнюють розчином, який через патрубок по коліну 15 надходить до клапанної коробці, потім включають електродвигун 10 і після цього зчіпні муфту. При натиску шатуна на плунжер останній отримує поступальний рух і тисне на воду, а вода на діафрагму. Діафрагма розширюється і видавлює укладений всередині клапанної коробки повітря в компенсатор 7. Коли плунжер відходить назад, діафрагма розправляється, створюючи всередині клапанної коробки вакуум (безповітряний простір). В цей час під дією атмосферного тиску і тяжкості розчину всмоктувальний клапан 3 піднімається і весь простір усередині клапанної коробки заповнюється розчином. Плунжер при цьому знову входить в циліндр і тисне на воду. Діафрагма починає розширюватися, здавлюючи розчин, який, в свою чергу, натискає на всмоктуючий клапан і він щільно сідає в сідло, закриваючи вхідний отвір. Здавлює розчин натискає на нагнітальний клапан 6, який піднімається і пропускає його в компенсатор. Плунжер в цей час відходить назад, діафрагма розправляється, нагнітальний клапан опускається на верхній отвір, а всмоктуючий клапан піднімається розчином, який заповнює внутрішній простір клапанної коробки. Потім цикл повторюється.