1. Накидання розчинної суміші ковшом на стіни та стелю.

З начно підвищується продуктивність праці й зменшуються втрати розчину при накиданні набризку ковшем (рис. 6.6). За один рух ковшем залежно від його об'єму можна накинути на поверхню до 1,5 л розчину. Робо­ту виконують так. На відстані 1...1.2 м від стіни встановлюють ящик з розчином. Взявши в руки ківш, набирають у нього розчин і сильним паралельним стіні ру­хом зверху вниз накидають його на поверхню так, щоб утворював­ся тонкий рівномірний шар. Штукатурним ковшем можна на­кидати розчин на поверхні всіх видів.

Оштукатуривая стелі, розчин доводиться наносити з різних положень від себе, над собою й через плече.

Якщо неможливо купити або виготовити штукатурну кельму, те можна зробити найпростіший совок і сокіл з бортиками (мал. 57). Розчин наносять так само, як і кельмою. Совок виготовляють із покрівельної сталі або дюралюмінію товщиною до 1 мм. Совком можна не тільки накидати, але й намазувати розчин

2. Будова та принцип дії форсунок.

Форсунки. їх використовують для механізованого нанесення розчину на поверхні, які обштукатурюють. Це знімні конструкції з жорстким або еластичним наконечником (соплом) для роздріб­нення напірного струменя, що витікає, на дрібні частини і на­дання йому необхідної форми і швидкості для забезпечення щільного зчеплення з поверхнею.

За способом розпилювання розчину розрізняють два типи стандартних форсунок — механічні та пневматичні.

У механічних форсунках (рис. 8.14, а) розчин рухомістю 9... 11 см роздрібнюється під тиском розчинонасоса за рахунок різкого зростання швидкості руху розчину на виході із наконеч­ника. Перспективність застосування цього виду форсунок зумов­люється тим, що для транспортування розчинів налагоджено випуск високонапірних малоімпульсних розчинонасосів, які за­безпечують сталу безперервність розчинового струменя. Механі­чні форсунки бувають прямоструминної та відцентрової дії.

Форсунка прямоструминної дії з гумовим клапаном (рис. 8.15, а) складається з корпусу, перехідної муфти зі штуцером для приєднання матеріального шланга, гумового клапана, важеля та регулювального гвинта.

Під час роботи штукатурного агрегату розчин по матеріаль­ному шлангу 1 надходить у форсунку і прямо посувається до ви­хідного отвору діаметром 22 мм, який перекривається гумовим клапаном 5. Важіль 3 притискує гумовий клапан до вихідного отвору. Під час штукатурення натискують на важіль, кінець якого відходить від гумового клапана. Під тиском розчину кла­пан відкриває вихідний отвір і крізь утворену щілину розчин у вигляді плоского факела вилітає із форсунки. Подрібнюється розчин завдяки зміні напрямку і швидкості його руху. Розмір щілини біля вихідного отвору регулюють за допомогою гвинта 4. Вихідна щілина збільшується у міру відкручування баранцевої гайки гвинта.

За допомогою форсунки з гумовим клапаном можна штука­турити поверхні розчинами рухомістю за стандартним конусом 8... 10 см, використовуючи розчинонасоси продуктивністю 1,2...2 м³/год. Маса форсунки 620 г.

Ф орсунка прямоструминної дії зі щілинною діафрагмою (рис. 8.15, б) складається з корпусу, головки та гумової діафрагми зі щілинним отвором посередині. Головка форсунки складається з накидної гайки 3 і вставки 4, між якими затискується гумова ді­афрагма 5, всередині якої для виходу розчину зроблено щілину 10 мм завдовжки. Під час роботи цієї форсунки штукатурний розчин проходить крізь щілину в діафрагмі, змінює швидкість руху і, подрібнюючись, вилітає з неї у вигляді плоского факела. Форсункою можна наносити цементні, вапняні та цементно-вапняні розчини з рухомістю розчину 8... 12 см за стандартним конусом.

Форсунка відцентрової дії (рис. 8.15, в) складається з головки, конусного штуцера та крана зі штуцером для приєднання матері­ального шланга. Головка складається з корпусу, змінного нако­нечника та накидної гайки, яка притискує наконечник до корпусу.

Розчин у форсунку надходить по гумовому шлангу, який при­єднують до штуцера 6 за допомогою хомута. Рухаючись усередині форсунки, розчин із конусного штуцера 4 заходить у корпус фор­сунки 3 по дотичній до його внутрішньої циліндричної поверхні. Змінивши швидкість і напрямок руху, розчин завихрюється і, вилітаючи із вихідного отвору наконечника 1, під дією відцент­рової сили розбризкується. Вилітає розчин у вигляді конусопо­дібного факела.

З а допомогою такої форсунки можна штукатурити поверхні розчинами з глибиною занурення стандартного конуса 8... 10 см, використовуючи розчинонасоси продуктивністю до 3 м³/год. До розчинонасосів з більшою продуктивністю підключають дві фор­сунки.

Форсунка відцентрової дії з гвинтовою вставкою (рис. 8.15, г) складається з головки, перехідної трубки і штуцера для приєд­нання матеріального шланга. Головка форсунки складається з розпилювального наконечника, накидної гайки і корпусу, всере­дині якого є гвинтова вставка.

Розчин у форсунку надходить по гумовому шлангу, який при­єднують до одного із кінців конусного штуцера 6. Другий кінець штуцера, виконаний у вигляді конуса, попередньо має бути з'єднаний з перехідною трубкою 5. Конусний штуцер призначе ний для зменшення пульсації розчину, що надходить від розчи­нонасоса у форсунку. Рухаючись далі, розчин потрапляє в голов­ку форсунки. Пройшовши по каналу, що утворився між внутріш­ньою поверхнею камери форсунки, на виході розбризкується і вилітає у вигляді конусоподібного факела.

За допомогою такої форсунки можна штукатурити поверхню розчинами з глибиною занурення стандартного конуса 10... 14 см. Розчини меншої рухомості забивають головку форсунки.

У пневматичних форсунках (див. рис. 8.14, б) розчин рухомі­стю 9... 10 см роздроблюється і викидається з великою швидкістю стисненим у компресорі повітрям. Пневматичні форсунки застосо­вують також для жорсткіших розчинів рухомістю до 7 см та центральною подачею повітря. Пневматичні форсунки поділяють на форсунки з центральною та кільцевою подачею повітря.

Форсунка з центральною подачею повітря (рис. 8.16, а) скла­дається з корпусу, повітряної трубки та змінного наконечника.

Змінний наконечник 1 приєднується до корпусу форсунки З за допомогою накидної гайки 2. До форсунки додають три змінні наконечники з діаметром вихідних отворів 12, 15 і 18 мм. У ро­бочу камеру форсунки заходить повітряна трубка 5, на одному з кінців якої є кран 6, призначений для регулювання кількості повітря, що надходить у форсунку. У робочому положенні трубка міцно затискується гвинтом 4. На цьому самому кінці трубки розміщується штуцер 7, до якого, монтуючи штукатурний агре­гат, приєднують повітряний шланг. Матеріальний шланг при­єднують до штуцера 5, що розміщується в нижній частині корпу­су форсунки.

Під час роботи агрегату розчин по матеріальному шлангу надходить усередину форсунки. Струмінь повітря, що виходить із повітряної трубки, розбризкує розчин і викидає його крізь ви­хідний отвір форсунки на поверхню. Положенням повітряної трубки відносно вихідного отвору форсунки регулюють товщину штукатурного шару на поверхні. Якщо повітряну трубку набли­жати до вихідного отвору, то конус факела розширюється, розчин більше подрібнюється і покриває більшу площу, але створюється шар меншої товщини. І відбувається навпаки, якщо повітряну трубку віддаляти від вихідного отвору форсунки, тобто ширина конуса факела зменшується і поверхня вкривається товстішим шаром розчину.

За допомогою цієї форсунки можна наносити вапняні та це­ментно-вапняні розчини. Форсунка працює, якщо тиск розчино­насоса становить 1...1Д МПа, а тиск повітря 0,04...0,05 МПа. Маса форсунки 2 кг.

Форсунка з кільцевою подачею повітря (рис. 8.16, б) склада­ється з корпусу зі штуцером для приєднання матеріального шланга, вигнутої повітряної трубки з краном та змінного гумово­го наконечника.

Змінний гумовий наконечник 1 з діаметром вихідного отвору 20 мм приєднують до корпусу форсунки 3 за допомогою накидної гайки 2. Повітря через вигнуту повітряну трубку 9 надходить у кільцевий простір, що є всередині форсунки. Розчин, що надхо дить до форсунки по матеріальному шлангу 5, потрапляє в робо­чу камеру трохи далі від кільцевого простору, підхоплюється струменем повітря, розбризкується і викидається крізь вихідний отвір гумового наконечника на поверхню.

Кількість повітря, що надходить у форсунку, регулюють за допомогою крана 8 та регулювальної муфти 10, що розміщується на кінці вигнутої повітряної трубки в місці її приєднання до кор­пусу форсунки. Маса форсунки 2 кг.

Пневматичні форсунки менш економічні порівняно з механіч­ними через необхідність експлуатації компресорних установок для одержання стисненого повітря, вартість яких висока. Шум, який виникає під час роботи пневматичних форсунок (понад 20 дБ), шкідливо впливає на органи слуху штукатурів. Маса пневматичної форсунки становить 15 кг разом із розчиновими і компресорними рукавами, що значно перевищує масу полегше­них механічних форсунок, з використанням алюмінієвих штуце­рів у них для кріплення соплових наконечників.