Особливості сортування хутрово-хутряного напівфабрикату

Сортування окремих видів напівфабрикатів може мати відмінні особлив від сировини. Так, за кряжами поділяються лише деякі види (білка, байбак, ховрашок та ін.) напівф-ів, які різко відр-ся за кольором, м’якістю, пухнастістю, довжиною волос покриву, розмірами За кожен з цих показників ставиться відповідний бал за шкалою нормативного документа, за підсумковим балом визначається сорт і маркування.

За кольорами поділ-ся шкурки норки, соболя, срібл-чорної і чорно-бурої лисиць, нутрії, видри, ондатри, каракуля. Лисиці чорно-бурі і срібл-чорні поділяються на групи сріблястості, які визначаються у % до довжини шкурки. Шкурки білки поділяються за чистотою забарвлення (горболисістю) на 5 груп. Деякі види напівф-ів (лисиця червона, байбак) поділяються за м’якістю. Розмір шкурок визначається в кв.см, незначна к-ть у кв. дм (соболь, заєць). Шкурки в основному поділ-ся на великі, середні, дрібні. При визначенні сорту не враховується, на відм від сировини, стан шкірної тканини, а тільки ступінь стиглості волос покриву. Як і в сировині, більшість напівф-ів поділ на 3 сорти, чорний каракуль – на 29; за групами дефектів більшість напівф-ів поділ на 4 групи, заєць-біляк – на 3, овчина хутряна – на 5. У процесі вичинки й обробки шкурок більшість дефектів видаляються, в результаті виникає так звана «зшитість», що може оцінюватись як дефект.

Класиф та а хутряних виробів

Класифікують ХВ за: 1)цільовим призначенням: верхній одяг; хутряні деталі для одягу з тканин і шкіри; головні убори; жіночі хутряні убори; хутряна галантерея; побутові хутр вироби; пластини і хутро. 2)статево-віковою ознакою: жіночі, чолов, дитячі і підліткові (головні убори). 3)видами: хутряний одяг (пальта, на півпальта, жакети, піджаки, жилети, куртки); хутряні деталі для одягу (коміри, підкладки, опуш, обробки, манжети); головні убори суцільнохутряні і комбіновані; жіночі хутряні убори (горжетки, пелерини, напівпелерини, шарфи, муфти); хутряна галантерея (рукавички, рукавиці); хутряне взуття (унти, туфлі кімнатні, черевики); побутові вироби (ковдри, пледи, килими, спальні мішки); пластини з різних видів хутра. 4)конструкцією: волосяним покривом назовні або всередину, на хутряній підкладці, з верхом і підкладкою з хутра). 5)фасонами. 6)розмірами 7)видом хутра. 8)обробкою волосяного покриву або шкірної тканини

Показники якості хутряного напівфабрикату

Властив. волосяного покриву. Висота і довжина волоса (5 груп – від особливо довговолосого (вовк, росомаха, єнот) до особливо коротковолосого (кріт, ховрашок); густота (5 груп – від особл густоволосого (видра, бобер) до особл рідковолосого (ведмідь, хом’як); пишність – х-ся величиною об’єму, заповненого волос покривом – від особливо пишного (песець, лисиця) до особл низькопишного (ховрашок, нерпа); остистість – к-ть пухового волоса на 1 волос криючого; м’якість – ступінь опору волоса при згинанні; муаристість – хвилястість волоса в різних напрямах, що утворює гарний малюнок шкурки; колір – залежить від сполучення різнозабарвленого волоса; х-ер розподілу забарвлення – рівномірно забарвлені шкурки (видра, норка), з плямистим малюнком чи смугами (рись, леопард), зонарно забарвлені (уссурійський єнот); блиск; світлостійкість; фіз.-мех власт (міцність волоса, міцн зв’язку волоса із шкірною тканиною, пружність).

Властив. шкірної тканини. Хімічний склад; товщина – від особливо тонкоміздрових (білка, тушканчик) до особл товстоміздрових (нерпа, ведмідь); щільність; міцність; подовження; пластичність; намокальність, гігроскопічність, водо- і повітропроникність.

Влас шкурки в цілому: теплозахисні (особливо високі вони у песця голубого, півн оленя, лисиці червоної; особл низькі – у крота, ховраха); зносост-ть (найвища у видри – 100%), маса (особл важкі – собака, вовк (до 3 кг/м²); легкі – ховрашок, ласка, кріт (0,2-0,6 кг/м²).