Лакофарбові товари.

Призначення – для одержання захисних і декоративних покриттів ЛФ покриттів. Серед усіх покриттів, які використовуються для захисту металів від корозії, ЛФ покриття – 90%. Також захищають деревину від гниття, надають багатьом виробам гарний зов вигляд, захищають їх від забрудн. і полегшують догляд за ними. Велика роль ЛФТ – у підвищенні естет властивостей багатьох непрод товарів, у поліпшенні сан-гіг стану житла, його декоративного оформлення.

Кл-я і ас-т. Основними ЛФТ є оліфи, лаки і фарби, до них входять також розчинники і розріджувачі (вони не тільки є складовими компонентами різних ЛФТ, а й мають окреме призначення – розведення лаків і фарб до необх консистенції). У основу класифікації ЛФТ покладена хімічна природа основної плівкоутворювальної речовини і призначення матеріалу відповідно до умов експлуатації.

Оліфи – перероблені рослинні олії. Застосовують для одерж. покриттів як самостійно (при ґрунтуванні), так і в суміші з пігментами (при виготовл. олійних фарб). Натуральні (в основному з висихаючих олій), напівнатуральні (термічно або хімічно оброблені) – ущільнені (околь), переетерифіковані (алкіні – гліфталеві і пентафталеві), комбіновані (найкращі власт).

Лаки – розчини смол в орг. Розчинниках. За признач – для зов робіт, для внутр оздоблення, для художніх робіт, стійкі до агресивних середовищ, термостійкі, спец призначення (оздобл шкіри). За природою плівкоутворюв речовини: олійні (олійно-смоляні), смоляні (алкіні, епоксидні, поліуретанові, поліакрилові), ефіроцелюлозні, асфальтобітумні.

Фарби – суспензії пігментів плівкоутворювальних речовин чи їх розчинів. Групи: олійні (суспензії пігментів у оліях); емалеві (суспензії пігментів у лаках) – олійні емалеві, алкідні, сечоалкідні, нітроемалі, кремнійорганічні емалі); водно-емульсійні (суспензії пігментів з наповнювачами у водних емульсіях плівкоутв речовин) – полівінілацетатні, поліакрилатні, стиролобутадієнові (латексні); клейові фарби (казеїнові та ін.); силікатні – для фарбування цементних, гіпсових, вапняних поверхонь.

Спож. властивості – в’язкість; концентрація; шв висихання; покривна здатність; токсичність; ступінь перетирання пігментів; механічна міцність (на удар, стирання), стійкість до впливу оточ середовища і зов вигляд покриття; адгезійна спроможність.

Клеї.

Кл-я і ас-т. За походженням клеючої речовини – природні (тваринні, рослинні, мінеральні) і синтетичні. Тваринні – міздровий, кістковий, казеїновий, альбуміновий, кератинів. Рослинні – крохмальний (клейстер) і декстриновий. Мінеральні – силікатні, асфальтобітумні.Синтетичні – на основі синт каучуків (гумові клеї) і смол.За характером склеювання – оборотні (склеювання при випаровув розчинника або при охолодженні) і необоротні (хім. Реакції у клейовій плівці). За відношенням до нагрівання синтетичні поділ на клеї холодного затвердіння і гарячого (тверднуть при нагріванні чи введенні спец добавок – в основному термореактивні). За водостійкістю клейового шва – висоководотривкі (фенолоформальдегідні, епоксидні), водотривкі (на осн сечоформальдегідних смол), неводотривкі (природні). За призначенням: конторські, або канцелярські (казеїновий, декстриновий), для шпалер (карбоксиметилцелюлозний – КМЦ, клейстер), склеюв деревини (столярний міздровий, синтетичний столярний), склеювання тканин (БФ-6), універсальні (БФ (бутварно-фенольні), епоксидні), для герметизації й ущільнення (побутові герм етики). За фіз. Станом і консистенцією: тверді плитки, куски, порошок; рідини і пасти; плівки (липкі стрічки).

Спож власт: адгезійна спроможність (оцінюється тривкістю з’єднання 2 зразків при зсуві, сколюванні, розшаровуванніповерхонь, що склеюються – в кгс/см), в’язкість, життєздатність – час, протягом якого клей придатний до застосув.; для окремих клеїв – стійкість до дії води, тепла, хім. реагентів.

Пігменти.

Кл-я. Пігменти – високодисперсні мін і орг сполуки, що мають певний колір і нерозчинні у воді, орг розчинниках і плівкоутв речовинах, забезпечують непрозорість і забарвлення покриття. За походженням – мінеральні й органічні. Мін: природні (охра) й штучні (кращі власт). Органічні – за світлостійкістю, хім. Стійкістю поступаються мін пігментам (за винятком монастралей (фталоціанінів міді), застос для внутр і декор робіт.

За кольором: ахроматичні (безбарвні, білі: цинкові, титанові білила, сірі, чорні: сажі) і хроматичні (жовті – охра, хромати свинцю і цинку; червоні – залізний сурик, марс, мумія; сині – ультрамарин, малярська лазур; зелені окис хрому, свинцева і цинкова зелень).

СВ: колір, щільність, фарбувальна спроможність (інтенсивність), покривна здатність, світлостійкість, хім. стійкість, токсичність дисперсність (ступінь здрібнювання порошку).

Пластмаси: + і –, заг властивості.

Властивості: легкість, достатня мех. тривкість, хімічна стійкість, мала теплопровідність, високі діелектричні властивості, гарний зов вигляд.

«+»: різноманітні фіз.-мех властивості, тому з них можуть виготовлятись як жорсткі і пружні, так і гнучкі шкіроподібні і каучукоподібні матеріали; висока стійкість до дії води і багатьох хім. реагентів (розчинів солей, к-т, лугів) – особливо фторопласти, ПВХ, полістирол (ПС); не потребують декор покриттів, бо мають гарну блискучу поверхню; можливість фарбувати в будь-який колір – широке застос у будівництві, для художніх робіт; висока термостійкість (поліакрилати, фторопласти); високі діелектричні властивості (ПЕ, ПС, політетрафторетилен); висока прозорість у деяких пластиків (ПС, полікарбонати, полі метилметакрилат); дешевизна і зручність технолог переробки

-: старіння під дією кисню повітря, вологи, світла, мех. і термічних впливів; недостатня теплостійкість деяких П при підвищених темп-ах; великий коефіцієнт теплового розширення, сильна електризованість.

Пластмаси на основі модифікованих природних полімерів: ас-т і властив

Це П на основі ефірів целюлози (найбільш поширені), білкових речовин, нафтових і природних бітумів і асфальтів, а також кам’яновугільних пеків. Найпоширенішими П на осн ефірів целюлози є целулоїд і ацетилцелюлозні пластики (плівки, волокна, литтєві матеріали – етроли).

Целулоїд – це колоксилін (продукт неповного нітрування целюлози), пластифікований спиртовим розчином камфори, дибутилфталатом, касторовою олією. Є технічний (прозорий, білий), галантерейний (прозорий, непрозорий), для прокладок при виготовленні безосколочного скла. Целулоїд термопластичний, розм’якшується при 80˚С, недостатньо хімічно стійкий, крихкий при знижених температурах, стійкий до дії ароматичних вуглеводнів і олій, сильно займистий, поступово розкладається під дією світла (жовтіє) і тепла.

Ацетилцелюлозні пластики: для упакув продуктів (плівки), вигот радіодет, ручок дверей і меблів, телефонної апаратури (етроли). Власт: досить висока теплостійкість, вища, ніж у нітроцелюлози світлостійкість, важка займистість, майже не горить; підвищена гігроскопічність, менш стійка до дії води, ніж нітроцелюлоза.