Класифікація та характеристика св побут пральних машин

Класифікація згідно з ДСТУ 2721-94: тип машини: 1)ПМ - пральна машина (ПМ) без віджимання 2)ПРМ – Пм з ручним віджим-м ?3)ПМА – ПМ з виконанням оп-цій прання і віджимання в одному бакові шляхом перемінної установки активатора чи корзини центрифуги на вал приводу; 4)ПМЦ-В – ПМ з вкладною автономною центр-гою, яка входить до комплекту машини 5)ПМС – прально-сушильна М з сушінням виробів гарячим повітрям 6)ПМН – ПМ напівавтоматична 7)ПМА – ПМ автоматична

За номінальним завантаженням сухою білизною: від 1 до 5кг

За кіль-тю баків: одно бакові, із сполученим баком і місткістю для зберігання мийного розчину – Е, дворакові – Д

За способом завантаження білизною: з верхнім та фронтальним (Ф) завантаженням

За способом активації мийного розчину: з лопатевим диском (активатором); барабанні (Б)

За способом керування: електромеханічне керування; електронне – Е

За наявністю підігрівання мийного розчину: з підігріванням (П) і без нього

Якість ПМ визнач-ся такими основними параметрами: 1)ефективністю прання; 2)розтягуванням текстильних матеріалів 3)ефективністю віджимання 4)питомими витратами електроенергії, води та мийних засобів 5)тривалістю прання за найскладнішою програмою (для ПМА).

Комплекс СВ, крім цього, склад-ся з вимог зручності експлуатації, ергономіки, дизайну, екологічної безпеки та ін. технічна досконалість ПМ вираж-ся рівнем фіз.-мех, електричних та ін показників, вимоги до яких зазначено у відпов нормат докум-х.

До фізико-механічних відносять властивості тканин, що характеризують їх відношення до дії різних сил – стискання, згинання, розтягнення тощо. Результатом дії сил розтягнення тканин може бути: а)повне руйнування (розрив); б) вияв здатності до деформації; в) зношування через утому. Якщо тканини розтягують до їх руйнування, випробування назив. напівцикловим. Отрим. при цьому такі хар-ки: Розривне навантаження – максимальне зусилля, яке витримує тканина до розриву (Н, кгс). Межа міцності – відношення розривного навантаження до площі поперечного перерізу смужки тканин (Н/мм²). Подовження абсолютне – збільшення довжини волокна внаслідок розтягнення до розриву (мм). Подовження відносне – відношення у відсотках приросту довжини тканини до її початкової довжини. Якщо тканину протягом певного часу навантажують зусиллям, меншим за розривне, а потім розвантажують і залишають у спокої, то такі випробування відносять до одноциклових. Визначають пок-ки: Повна абсолютна деформація – подовження, яке тканина отримує під дією зусилля. Пружна деформація – частина повної деформації, що зникає після розвантаження тканини за дуже короткий час. Еластична деформація – частина повної, що зникає в процесі релаксації протягом певного часу. Пластична деформація – частина повної деформації, що не зникає у тканині після закінчення експерименту. Якщо тканину розтягують багаторазово і прикладають зусилля, значно менші за розривне навантаження, то такі випробування назив. багаторазовими. Стійкість до багаторазових згинів оцінюють кількістю циклів випробувань і часом, які витримує зразок до руйнування.

При визначенні стійкості до стирання руйнується спочатку поверхневий шар тканини, а потім і вся її структура. Таке стирання ще називають абразивним. Розрізняють два способи випробування тканини на стирання: стирання за площею і стирання на згинах. Стирання оцінюють кількома характеристиками: число циклів стирання до повного руйнування тканини; зменшення міцності або розривного навантаження (%) після повного числа циклів; кількість циклів стирання до зникнення ворсу.

Зминальність тканини залежить від додавання до бавовни-волокна у пряжу інших волокон, структури тканини, наявності спеціального оброблення, зокрема протизминальної обробки. Для оцінювання ступеня зминання використовують такі показники, як кут зминання (поновлення) і коефіцієнт незминальності, які можуть розраховуватися як для основи, так і для утоку.

При визначенні стійкості тканини до роздирання зразок спочатку надривають, потім роздирають і визначають роздиральне зусилля.

За волокнистим складом трик полотна бувають однорідними (виготовлені з ниток і пряжі одного волокнистого складу) й неодноріднми (виготовлені із змішаної пряжі, комбінації різних видів ниток і пряжі.

За способами вир-ва бувають поперечнов’язаними (кулірними) і основов’язаними , які в свою чергу можуть бути одинарними чи подвіівйними. За видом переплетень – полотна головних, похідних, візерункових і комбінованих переплетень. За способом основної обробки – відварені, вибілені, гладко фарбовані, пістрявов’язані, вибивні і меланжеві. За схильністю до розпускання – розпуск альні (полотна головних кулірних переплетень), мало розпуск (більшість кулірних візерункових і комбін переплетень) і нерозпускальні (кулірні полотна формо стійких переплетень і основов’язані полотна).

Серед кулірних полотен головних переплетень відзначають схожість та відмітність гладі, ластикової гладі та двовиворітної гладі, а серед кулірних полотен похідних переплетень - похідної гладі та інтерлочної гладі. Серед груп кулірних платувальних полотен розрізняють полотна гладкі, а також з перемінним, перекидним, накладним та вишивним платуванням. Окремі види плюшевих та ворсових кулірних полотен розрізняють за висотою, щільністю та характером розміщення ворсу, особливостями їх колористичного оформлення. Гладкі та візерунчасті плюшеві полотна є з петельним і розрізним ворсом, односторонні та двосторонні. Серед кулірних пресових полотен розрізняють фанг, напівфанг, ластиковий фанг та напівфанг, двовиворітний фанг і напівфанг, інтерлочний фанг і напівфанг, а також різні види візерунчастих пресових полотен (ажурних, малорозпускальних та інших). У групі кулірних жакардових полотен е такі види: регулярний, нерегулярний, двоколірний і триколірний, відтінково-рельєфний, повний і неповний та накладний жаккард.

Основними видами основов’язаних полотен є платувальні, утокові, пресові, малорозтяжні, філейні, жаккардові та комбіновані полотна. За будовою ці полотна бувають одинарні та подвійні, двогребінкові та багатогребінкові. Найбільш поширені двогребінкові одинарні полотна (трико-сукно, трико-трико, сукно-сукно, трико-шарме та інші). Основов’язані утокові полотна, як і платувальні, можуть бути одинарними і подвійними, однокольоровими і різнокольоровими, а також з різноманітними зовнішніми ефектами (ворсовими, ажурними, рельєфними). Серед малорозтяжних полотен найбільше поширення мають утокові (ланцюжок-уток і трико-уток) та платувальні (ланцюжок-сукно, ланцюжок-шарме, трико-шарме) полотна.

При визначенні сортності трико полотен, на відм від сортування тканин, враховуються тільки дефекти зовнішнього вигляду (обумовлені дефектами сировини і вир-ва), а нормативи за показниками фіз.-мех і фіз.-хім властивостей є гарантованими. Залежно від наявності дефектів зов вигляду, трико полотна можуть бути віднесені до 1 чи 2 сорту.

Кл-я готових трикотажних виробів передбачена в ДСТУ3045-95 «Полотна і вироби трикотажні. Хутро штучне трикотажне. Кл-я та номенк-ра показників якості». Стандарт поділяє вироби на коди за загальним класифікатором продукції (ОКП): вироби білизняні, верхні, панчішно-шкарпеткові, рукавичні, головні убори і шарфи, полотна трикотажні (як товар), хутро штучне трикотажне, інші трикот вироби.

Стандарт класифікує вироби за призначенням: верхні, білизняні, спортивні, купальні, рукавичні, головні убори і шарфи. За статево-вік ознакою: дитячі вироби для новонароджених, для дітей ясельного віку, дошкільного, мол шкільного, підлітків (дівчаток і хлопчиків), дорослих (чол. І жін). За сезоном використання: літній, весняно-осінній, зимовий. За способом одержання: шиті (швейні – одерж після розкроювання і шиття з полотен), регулярні – отрим на в’язальних машинах у готовому стані, напіврегулярні – отрим методом в’язання окремих деталей з наступним з’єднанням.

Види трикот одягу: пальто, жакет, сукня, халат, кофточка (для новонароджених), джемпер, светр ,купальник, рукавиці, рукавички…

Якість оцінюють 1 і 2 сортами. Верхні трикот вироби – за ГОСТ 1115-81, білизняні – за ГОСТ 1136-81. сорт визнач за наявністю деф-ів зов вигляду і виробничо-швейних дефектів (у регулярних виробах вони відсутні). Стандарти обмежують к-ть деф-ів у 1 і 2 сорті. Крім того, деф-ти поділ на такі, що не допускаються; не враховуються; що знаходь на видимих і невидимих деталях.

Кл-я і ас-т верхнього одягу та порядок визначення сорту

Верхній одяг.

За національною класифікацією: за призначенням – 4 класи: побутовий, вихідний, спец( робочий), відомчий; за конструкцією – плечовий і поясний; залежно від фасону, матеріалу і оздоблення – національний і європейський.

До верхнього одягу відносять пальтові та костюмно-платтяні вироби. Асортимент пальтових виробів складається з пальто, напівпальто, пелерини, куртки, плащу, плащу-пальто та накидки. Пальто – виріб з наскрізною застібкою спереду, з рукавами та коміром. Напівпальто – як пальто, але коротше. Пелерина – плечовий виріб типу пальто без рукавів, з застібкою чи без неї, надівають зверху пальто. Куртка – плечовий виріб спортивного і «повседневного» призначення, вкорочений різновид напівпальто. Плащ, плащ-пальто, накидка представляють собою різновиди пальто, але їх виготовляють з плащових тканин.

Костюмно-платтяні вироби складають значну частину у асортименті верхнього одягу. Вони включають костюмні вироби – піджаки, жакети, куртки, блузи, брюки, спідниці, жилети; платтяні вироби – плаття, сарафани, халати, блузки, верхні сорочки, фартуки; верхні трикотажні вироби – джемпери, пуловери, светри, рейтузи.

Піджак – швейний чи трикотажний плечовий розпашний виріб із застібкою спереду, з довгими рукавами, коміром, карманами. Різновиди: блейзер, фрак, смокінг. Жакет – жіночий виріб, різновид піджаку. Штани – поясний виріб, що складється з двох передніх та двох задніх половинок, що зєднані боковими, кроковими та середніми швами. Різновиди: шорти, шаровари, бриджі, галіфе. Спідниця – швейний чи трикотажний поясний жіночий виріб, що складається з одного чи кількох полотнищ.

Костюми чоловічі та жіночі – комплектні вироби, що складаються з 2 предметів (костюм – двійка) – піджака та брюк (чоловічий) чи жакета та спідниці (жіночий). До костюму-трійки входить ще жилет.

Жилет – плечовий розпашний вкорочений виріб без рукавів. Може бути з коміром і без, із застібкою та без.

Сорт визнач за ГОСТ 12566-81. «Изделия швейные бытового назначения. Определение сортности». Сорт (1 або 2) визначається за наявністю дефектів матеріалу верху, а також дефектів швейно-виробничих (довжина, ширина, інші лінійні розміри). Стандарт передбачає поділ на сорти за категорією одягу. Для цього існує 7 таблиць для того чи іншого типу одягу. Той чи інший швейний виріб повинен відповідати зразку-еталону.