3.8. Сучасні засоби платежу, які обслуговують грошовий оборот

Грошовий оборот обслуговує готівкові гроші та гроші в безготівкових розрахунках. Для розрахунків готівкою використовують банкноти та розмінні монети.

Банкноти мають примусовий офіційний курс і не можуть не прийматися під час розрахунків. Монети використовують як засіб розмінювання невеликих сум, що перебувають в обігу, і тому їх сумарна вартість незначна порівняно з загальною масою грошей і обмежена потребами населення.

Гроші безготівкових розрахунків на відміну від готівкових не мають речового виразу і існують лише у вигляді депозитних грошей. В процесі безготівкових розрахунків клієнти банків України використовують такі форми розрахунків:

1. Платіжне доручення – це документ, який являє собою письмово оформлене доручення клієнта банку, що його обслуговує на перерахування визначеної суми коштів зі свого рахунку.

2. Платіжна вимога-доручення – це розрахунковий документ, який являє собою вимогу одержувача коштів до платника про сплату певної суми через банк.

3. Акредитив – це грошове зобов’язання банку за дорученням свого клієнта здійснити третій особі, безпосередньо або через інший уповноважений банк, платежі за поставлені товари, виконані роботи та надані послуги за умовами, передбаченими в акредитиві.

4. Вексель – письмове боргове зобов’язання, яке дає його власнику незаперечне право вимагати від боржника вказану в ньому суму платежу після закінчення вказаного строку.

5. Чек – письмовий наказ банку власника поточного рахунку про виплату певній особі, вказаної в ньому суми грошей.

Крім цих форм, ще використовують інкасові доручення та платіжні вимоги.

Досконалішим засобом обслуговування депозитних грошей на банківських рахунках стали пластикові платіжні картки. Платіжна картка є грошовим документом, що засвідчує наявність рахунку власника в кредитній установі. Якщо операції на банківських рахунках здійснюються за допомогою терміналів електронних платежів, то такі гроші називаються електронними.

Тема 4. Грошовий ринок

4.1. Суть і структура грошового ринку

Грошовий ринок – це сукупність всіх грошових ресурсів країни, що постійно переміщуються, розподіляються та перерозподіляються під впливом попиту та пропозиції зі сторони різних суб'єктів економіки.

Грошовий ринок складається з багатьох потоків, за якими грошові кошти переміщуються від власників заощаджень до позичальників та інвесторів. Канали фінансового (грошового) ринку, якими грошові кошти рухаються від власників заощаджень до позичальників, поділяються на дві основні групи: канали прямого та непрямого фінансування.

Як відомо, грошовий ринок має складний механізм функціонування. На ньому застосовуються різноманітні інструменти та методи управління грошовими потоками.

За видами інструментів грошовий ринок складається з ринку позичкових капіталів (охоплює відносини, що виникають з приводу акумуляції кредитними установами грошових коштів фізичних та юридичних осіб і їх надання у вигляді позик на умовах поворотності, строковості та платності) та ринку цінних паперів (охоплює як кредитні відносини, так і відносини співволодіння, які оформлюються цінними паперами, що можуть продаватися, купуватися і погашатися.

Залежно від призначення та ліквідності фінансових активів, що обертаються на грошовому ринку можна виділити два основних його сегменти: ринок грошей та ринок капіталів. На першому з них продаються і купуються грошові кошти у вигляді короткострокових позик та фінансових активів, на другому – грошові кошти у вигляді середньо- та довгострокових кредитів, фінансових активів та акції.

За функціональними ознаками грошовий ринок складається з двох секторів: міжбанківський ринок та відкритий ринок. Міжбанківський ринок обслуговує угоди з приводу короткострокових (незабезпечених) кредитів, за допомогою яких комерційні банки можуть балансувати поточну ліквідність. Крім цього операції на цьому дають змогу банкам отримувати додатковий прибуток, управляти процентами та банківськими ризиками. Відкритий ринок – це ринок, на якому відбувається купівля-продаж цінних паперів центральним банком.

Суб’єктами грошового ринку виступають: банки; держава; спеціалізовані фінансово-кредитні установи та інші посередницькі організації, котрі продають і купують, як правило, короткострокові боргові зобов’язання.