2. Інженерне обладнання районів

Інженерне устаткування зайнятого району та позиції полягає у встановлені фортифікаційних споруд та проведення маскування. Порядок інженерного устаткування встановлює командир підрозділу. Воно повинно починатись негайно після прибуття підрозділу в зазначений район та проводиться за максимально короткий термін з найбільшим напруженням сил.

В окремих випадках інженерне устаткування районів може проводитись заздалегідь, до прибуття в нього підрозділів. Таким чином, райони зосередження та очікування можуть устатковуватись з використанням інженерної техніки заздалегідь. В цих випадках за допомогою інженерно-дорожних машин можуть устатковуватись колонні шляхи, відкриватись котловани для окопів бойових машин піхоти (БТР) та танків, відкриті щілини для особового складу, командно-спостережні пункти та інші фортифікаційні споруди, а також майданчики для посадки та в зльоту вертольотів.

На обладнання окопів (укриттів) для кожної БМП (БТР) в відділеннях по 3-4 чоловіка, щілини – по 2-3 чоловіка та по одному чоловіку на обладнання командно-спостережного пункту командира взводу. Місця розміщення особового складу та бойової техніки пильно маскуються. В районі розташування обмежується рух, суворо притримуються маскування, ведеться спостереження за наземним та повітряним противником.

В гірській місцевості при інженерному устаткуванні позицій може використовуватись каміння, мішки з піском та землею. Інженерні споруди обладнуються так, щоб виключалось затікання туди вогнесумішей та води, а також скатування гранат.

На шляхах висування противника спеціально підготовлені групи можуть штучно створювати обвали та зсуви.

Вогневі позиції БМП (БТР) та танків вибирають в місцях, що забезпечують ведення вогню з граничних відстаней та приховане їх розташування. Позиції відділень вибираються в місцях, що виключають можливість обвалів, зсувів та затоплень.

При проведенні інженерного устаткування району в лісі створюються захисні смуги, запаси води, проводиться очистка лісу від сухого ламеню та сухостою. При високому рівні ґрунтовних вод щілини, бліндажі та схови для особового складу, окопи для укриття озброєння, бойової та іншої техніки можуть обладнуватись насипними або напівнасипними.

3. Організація сторожової та безпосередньої охорони

Війська при розташуванні на місці охороняються безпосередньою, а з-за загрози нападу противника й сторожовою охороною, що встановлюється на вказаних їм рубежах та в смугах (на позиціях). Сторожова охорона повинна бути круговою та перехоплювати усі основні дороги та підступи до району розташування. Виставляється, щоб не допустити проникнення розвідки противника та диверсійних груп в район розташування військ, виключити раптовий напад наземного противника, забезпечити час та вигідні умови для розгортання та введення в бій підрозділів, що охороняються.

Кількість та склад підрозділів, що виділяються для сторожової охорони, визначаються віддаленням частин та підрозділів, що охороняються, від противника та його можливостями, а також буде залежати від важливості напрямку, часу, необхідного для розгортання та введення в бій підрозділів, що охороняються, характеру місцевості та умов спостереження.

Сторожова охорона здійснюється – сторожовими загонами, сторожовими заставами, сторожовими постами, секретами. До складу сторожових загонів, як правило назначаються підсилені роти, до сторожової застави – підсилені взводи. Іноді при розташуванні на місці батальйону, від нього може виставлятись сторожова застава у складі підсиленого взводу.

Сторожовому загону (заставі) вказується рубіж охорони та смуга охорони по фронту для роти 5 км, для взвода–2км.

Віддалення сторожового загону (застави) від частин (підрозділів) – повинно забезпечуватись частинами (підрозділами), що охороняються, маневру, організованого введення в бій, та залежно від складу охорони може бути для роти – 10 км, для взводу – 5 км.

Рота (взвод), що назначені до сторожового загону, займає та готує для оборони вказаний рубіж, прикриваючи сторожовими заставами найбільш важливі напрямки. Рубіж, що займає сторожовий загін (застава) повинен бути зручним для оборони, забезпечувати гарний огляд в бік противника та обладнуватись в інженерному відношенні.

В смузі охорони сторожовий загін (застава) готує основні, а за наявності часу запасні позиції. Проміжки між сторожовими заставами та танконебезпечні напрямки повинні знаходитись під постійним наглядом та прикриватись вогнем артилерії та іншими вогневими засобами. За вказівкою командира сторожового загону між сторожовими заставами організовується патрулювання; вперед та в бік від сторожових застав можуть виставлятись сторожові пости, а на прихованих підступах секрети.

Резерв командира роти (взводу), що назначений до сторожового загону (застави) розташовуються в глибині оборони в готовності до маршу на загрозливий напрямок.

Для ведення розвідки перед фронтом та на флангах, командир роти (взводу), що назначений до сторожового загону (застави) організує нагляд та висилає розвідувальний (бойовий розвідувальний) дозор або дозорне відділення.

З отриманням даних щодо появи противника або застосування високоточної зброї, систем дистанційного мінування, командир сторожового загону (застави) доповідає про це командиру, що вислав охорону та інформує сусідів.

Дрібні групи противника, що намагаються проникнути до підрозділів (частин), що охороняються, сторожовий загін (застава) захоплює в полон або знищує.

При наступі переважаючих сил противника сторожовий загін (застава) упорно утримує рубіж, що займає та забезпечує розгортання та введення в бій військ, що охороняються.

У випадку висадки в смузі охорони повітряного десанту противника, командир сторожового загону (застави) доповідає командиру, що вислав, охорону та вживає заходи щодо знищення десанту.

Сторожова охорона батальйону здійснюється сторожовими постами у складі відділення, що виставляються за необхідності на загрожуючи напрямки на віддаленні до 1,5 км; на прихованих підступах – секретами у складі 2-3 чоловіка, що виставляються на віддаленні до 400 м від району розташування батальйону, а на межі розташування батальйону – безпосередньою охороною, що включає парні патрулі та постійне чергування на командно-спостережному пункті батальйону спостерігачів. Крім того в батальйоні назначається черговий підрозділ у складі взводу (розташовується недалеко від командно-спостережного пункту), для знищення диверсійно-розвідувальних груп противника та виконання інших бойових завдань, що виникають.

В роті організується безпосередня охорона, що здійснюється патрульними, що несуть службу шляхом обходу розташування роти, постійним чергуванням спостерігачів на командно-спостережному пункті роти, взводів. Крім того, для охорони особового складу, озброєння та техніки призначається добовий наряд.

При висиланні патрульних вказується маршрут руху, завдання, порядок несення служби, порядок дій при виявленні противника, пропуск (назва стрілецької зброї), відгук (назва міст, що починаються з тієї ж букви, що й зброя), дається на одну добу. Патрульні обходять район розташування за вказаним маршрутом та пильно оглядають місцевість. Окремих солдат противника вони захвачують в полон, або знищують.

На шляхах можливого руху противника інженерно-саперні підрозділи, що придані сторожовій охороні, готують до вибуху мости та прикривають мінно-вибуховими загородженнями фланги сторожового загону (застави).

Відділення хімічної розвідки, що придане сторожовій охороні веде розвідку зараження повітря та місцевості.

Управління командир сторожового загону здійснює з командно-спостережного пункту, що розташований за сторожовими заставами на найбільш важливому напрямку. До початку бою зв’язок підтримується рухомими та сигнальними засобами, а також короткими радіосигналами та по телефону. В ході бою – по радіо. Якщо батальйону, що призначений у сторожовий загін придається артилерійський підрозділ, то командно-спостережний пункт командира артилерійського підрозділу вибирається поблизу командно-спостережного пункту батальйону.

Організацію охорони начальник штабу здійснює на основі вказівок командира батальйону та старшого командира (начальника). Він організує суворий контроль за виконанням вказаних заходів. При організації охорони як правило враховують:

• напрямок, на якому треба зосередить особливу увагу;

• де і яку мати охорону та її склад;

• час висилання (виставлення) охорони та його завдання;

• перепустка та відгук.

За необхідності також визначається склад та завдання безпосередньої охорони та порядок організації нагляду в штатних та приданих підрозділах. Порядок організації охорони командиром роти є ідентичним батальйонному.

Порядок роботи командира взводу, що назначений до сторожової застави, у кожному конкретному випадку залежить від бойового завдання,

умов обставини та наявності часу.

Командир механізованого взводу, що виділений до сторожової застави, отримавши завдання, в зазначений час виводить взвод на вказаний рубіж, організує нагляд, проводить рекогносцирування, в ході якого приймає рішення, віддає бойовий наказ, організовує систему вогню, взаємодію, управління на інженерне устаткування позиції.

Командир взводу повинен організувати дбайливе несення служби, встановити порядок відпочинку особового складу та забезпечити постійну готовність сторожової застави.

ІІІ. Висновки - 5 хвилин

• нагадати тему та навчальну мету заняття

• підвести підсумок та зробити розбір заняття

• дати необхідні вказівки для самостійної роботи та підготовки до семінарського заняття.

Старший викладач кафедри тактики та оперативного мистецтва

С.В.МІРОШНІКОВ

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА

ВІЙСЬКОВИЙ ІНСТИТУТ

КАФЕДРА ТАКТИКИ ТА ОПЕРАТИВНОГО МИСТЕЦТВА

ЛЕКЦІЯ