Тема № 5

Тема №5. Інфекційні захворювання.

За останні десятиліття по світу прокотилися хвилі різних інфекційних захворювань, які охоплювали континенти, держави, мільйони людей та нанесли непоправну шкоду і велику смертність. Були не поодинокі випадки, коли грип в Україні змушував у великих містах припиняти заняття у школах на тривалий час (у місті Києві на два тижні), призводив до часткового порушення виробничої та іншої діяльності.

Інфекційні захворювання людей поділяться на:

• окремі випадки екзотичних та особливо небезпечних інфекційних хвороб;

• інфекційне захворювання людей хворобами невиявленого походження;

• епідемічний спалах небезпечних інфекційних хвороб;

• групові випадки небезпечних інфекційних хвороб;

• епідемії (грец. - поширений в народі) та пандемії (грец.- все населення.).

Для характеристик масових інфекційних захворювань серед населення прийнято використовувати наступні терміни і визначення.

Біологічно-соціальна надзвичайна ситуація - порушення нормальних умов життя і здоров'я людей, загроза існування сільськогосподарських тварин і рослин в результаті широкого розповсюдження інфекційних захворювань (виникнення джерела біологічно-соціальної надзвичайної ситуації).

Джерело біологічно-соціальної надзвичайної ситуації - особливо небезпечна або широко розповсюджена інфекційна захворюваність людей, сільськогосподарських тварин і рослин, в результаті яких на визначеній території виникла або може виникнути біологічно-соціальна надзвичайна ситуація.

Біологічна безпека - стан захисту людей, сільськогосподарських тварин і рослин, довкілля від небезпеки, що викликана або буде викликана джерелом біологічно-соціальної надзвичайної ситуації.

Особливо небезпечна інфекція - стан зараження організму людей або тварин, що проявляється в вигляді інфекційних захворювань, прогресуючий за часом і в просторі, що викликає тяжкі наслідки для здоров'я людей і сільськогосподарських тварин або їх загибель.

Збудник інфекційного захворювання – патогенний (хвороботворний) мікроорганізм, що має еволюційне пристосування до паразитування в організмі людини або тварини і потенційно здатний викликати захворювання інфекційною хворобою.

Джерело збудника інфекційної хвороби - організм зараженої людини або тварини, в якому іде природний процес зберігання, розмноження і виділення в зовнішнє середовище збудника інфекційної хвороби.

Епідемія - масове, прогресуюче за часом і в просторі в межах визначеного регіону розповсюдження інфекційної хвороби людей, яке значно перевищує звичайно зареєстрований на даній території рівень захворюваності.

Епідемічний осередок - місце зараження і перебування людей, що захворіли інфекційною хворобою або територія, в межах якої за певний відрізок часу можливе зараження людей і сільськогосподарських тварин збудниками інфекційної хвороби.

Розміри осередків зараження залежать від виду збудників інфекційних захворювань людей, масштабів і способів їх розповсюдження, метеорологічних умов і швидкості прийняття заходів з ліквідації джерел зараження.

Загальні відомості про інфекційні захворювання та характеристика деяких збудників хвороб.

Інфекційні хвороби людей - це захворюваність хвороботворними мікроорганізмами (бактеріями, вірусами, рикетсіями, грибками) та виробленими ними токсинами, яка передається від хворої людини або тварини здоровій людині. Інфекційні хвороби проявляються в вигляді епідемічних осередків.

Бактерії можна розглядати під мікроскопом. Вони розмножуються простим поділом. У сприятливих умовах через кожні ЗО хвилин виникають з однієї клітини 2 самостійні. Під дією прямих променів сонця дезинфікуючих речовин і температури більш ніж 60 градусів бактерії гинуть. До низьких температур малочутливі. Деякі види бактерій (збудники сибірки, газової гангрени, правця (рос. столбняк) можуть утворювати поза організмом людини чи тварини спори які дуже стійкі і зберігаються десятки років. Бактерії виділяють токсини, а деякі з них у невеликих кількостях можуть спричинити загибель людини чи тварини.

Грибки - це одно, або багатоклітинні організми, які відрізняються від бактерій складнішою будовою. Розмножуються простим поділом, спороутворенням, брунькуванням і статевим шляхом. Спори грибків стійкі до висушування, дії променів сонця і дезинфікуючих засобів. Захворювання, які виникають внаслідок дії грибків, характеризуються ураженням внутрішніх органів, важким і затяжним протіканням.

Рикетсії є однією із груп бактеріоподібних організмів, що паразитують в клітинах живої тварини. Розмножуються поперечним бінарним діленням. Не утворюють спор, достатньо стійкі до висушування, заморожування і дії "відносно високих температур" до 50 градусів. Рикетсії є причиною захворювання людей висипним тифом та інших.

Віруси - це велика група біологічних агентів, які не мають клітинної структури. Розвиваються і розмножуються тільки у живих клітинах, використовуючи для цього їх біосинтетичний апарат. Вони легко переносять низькі температури та температури до 60 градусів, але погано - висушування, ультрафіолетове випромінювання та дію дезинфікуючих засобів: формаліну, хлораміну та інших.

Патогенні віруси є причиною багатьох важких і небезпечних захворювань людей, тварин та рослин. До них відносяться віспа, ящур, тропічні пропасниці та інші.

Епідемічним процесом називають процес виникнення і розповсюдження інфекційних захворювань серед людей, що являє собою безперервну ланцюгову послідовність виникнення однорідних інфекційних захворювань людей. Він може проявлятися у формі епідемічної і екзотичної захворюваності.

Епідемічна захворюваність або епідемія - це постійна реєстрація на визначеній території захворюваності, яка властива даній місцевості. Екзотична захворюваність відмічається при завозі збудників на територію, яка вільна від даної інфекційної хвороби.

Спорадична захворюваність - це звичайний рівень захворюваності, який властивий відповідній хворобі в даній місцевості.

Епідемічним вибухом називають обмежений за часом і на визначеній території різкий підйом захворюваності, яка пов'язана з одночасним зараженням людей.

Захворюваність визначається відношенням числа захворювань за певний відрізок часу до числа жителів даного району, міста в той самий період.

Смертність - це число смертей від даного захворювання, яке визначено коефіцієнтом на 100 тисяч, 10 тисяч і 1000 чоловік, що охоплені епідемічним спостереженням.

Як уже зазначалося вище збудниками інфекційних захворювань є патогенні (від грец. пато - біль, страждання + ген – породжую, створюю) організми.

Особливостями дії мікроорганізмів є:

• висока ефективність зараження людей;

• здатність викликати захворювання внаслідок контакту здорової людини із хворою або з певними зараженими предметами;

• наявність певного інкубаційного періоду, тобто з моменту зараження до прояву повного захворювання (від декількох годин до десятків днів);

• певні труднощі з визначенням окремих видів збудників;

- здатність проникати в негерметичні приміщення, інженерні споруди і заражати в них людей.

В організм людини збудники інфекцій можуть потрапляти:

- через верхні дихальні шляхи (повітрям);

- через шлунково-кишковий тракт (повітряно-крапельним);

- через проникнення у кров (переважно кровососними паразитами);

- через шкіру та слизові оболонки.

Шляхи передачі збудника - це визначені елементи навколишнього середовища або їх комбінації, які забезпечують перенос збудника від джерела до оточуючих людей в конкретних епідемічних умовах.

Дуже велика кількість інфекційних захворювань передається через дихальні шляхи. Збудники цих захворювань паразитують на слизових оболонках носа, горла, гортані, тобто на слизових так званих верхніх дихальних шляхів. При спілкуванні хворого зі здоровою людиною збудник захворювання передається під час розмови з носа і рота, найдрібніші частки слизу розбризкуються і внаслідок цього відбувається ураження здорової людини. Патогенні мікроорганізми легко проникають у верхні дихальні шляхи здорової людини. Внаслідок цього відбувається поширення епідемій, особливо в місцях скупчення людей. Боротьба з цими захворюваннями ведеться ізоляцією хворих, за допомогою правил особистої гігієни та безпеки.

Основними інфекційними захворюваннями в наш час вважають: чуму, ♦ сибірку, ♦ сап, ♦холеру, ♦ лихоманку, ♦ віспу, ♦ ботулізм, грип тощо. Проникаючи у внутрішні органи людини, збудники інфек­ційних захворювань можуть викликати різні розлади, як клінічного, так і анатомічного характеру. Деякі із збудників захворювань можуть спричиняти інфекційні хвороби через харчі (вода, молоко, продукти), вжи­ваючи які, людина хворіє. Поширенню багатьох інфекцій сприяють комахи, а також недотримання правил особистої гігієни.

Розглянемо ряд збудників інфекційних захворювань та їх вплив на організм людини.

Таблиця № 1.

Збудник	Хвороба	Вплив на організм людини
Бактерії	Чума	Морозить, підвищується температура, сильні головні болі, втрата свідомості
	Сибірка	Підвищення температури, специфічні курбункули на шкірі та слизових оболонках, сепсис, смерть
	Холера	Дія на клітини слизової оболонки, втрата води та солей призводить до шоку
	Ботулізм	Зниження температури, нудота, блювота, в очах двоїться, порушується мова та дихання
Віруси	Натуральна віспа	Підвищення температури, сильний головний біль, блювота, набухання слизової оболонки очей та ротової порожнини, висип, гнійні пухирці
	Жовта лихоманка	Підвищення температури, сильний головний біль, біль у м'язах та кістках, біль у печінці, жовте забарвлення шкіри, кровотеча з носа, блювота, кривавий пронос
Рикетсії	Висипний тиф	Підвищення температури, сильний головний біль, морозить, непритомність, лихоманка
Грибки	Бластомікоз	Ураження шкіри та легень, кісток, внутрішніх органів, мозкової оболонки
	Кокцидіодомікоз	Нагадує грип, розповсюдження по всьому тілу, сухоти, вражає центральну нервову систему

Коротка характеристика основних інфекційних захворювань .

ЧЕРЕВНИЙ ТИФ. Збудником його є мікроб – брюшнотифозна паличка Эберта. Джерелом інфекції є хвора людина або бактероносій. Передача збудника відбувається через заражені фекаліями харчові продукти і воду. Інкубаційний період - 7 - 21 день. Захворювання поступове, температура піднімається повільно протягом 4-6 днів. 2-3 тижні тримається на високому рівні. Скарги на головний біль, язик обкладений, живіт роздутий, пульс уповільнений, - наприкінці 1 або 2 тижня на животі і грудях з'являється легка висипка.

ХАРЧОВІ ТОКСИКОІНФЕКЦІЇ. Захворювання викликається групою мікробів - сальмонелл. Джерелом інфекції є домашні тварини мишоподібні гризуни, гусаки, качки. Збудник передається через харчові продукти - м'ясо, особливо хворих тварин, качині яйця, молоко і молочні продукти. Інкубаційний період від 6 годин до 2 доби. Початок хвороби гострий: біль у верхній частині живота, нудота, багаторазова блювота, понос, судоми, слабкий пульс.

БОТУЛІЗМ, (від лат.botulus – кишка, ковбаса) - важке харчове отруєння, викликуване споживанням продуктів, заражених особливим мікробом. Для своєї життєдіяльності мікроб вимагає майже повної відсутності кисню. Мікроби містять спори, тобто мікроскопічні зачатки, що служать для розмноження, що при загибелі мікроба зберігають життєздатність.

Спори мікроба самі по собі в тих порівняно невеликих кількостях, у яких вони попадають у харчові продукти, звичайно не представляють небезпеки для людини. Однак у тих випадках, коли вони знаходять у продуктах сприятливі умови, то проростають, розмножуються й утворюють смертельно небезпечну отруту.

Для розмноження мікроба й утворення отрути необхідно одночасна наявність ряду умов:

- підходяще живильне середовище (харчові продукти, що швидко псуються);

- температура понад + 50° (особливо сприятлива температура 25 - 35°);

- відсутність кисню;

Тривале перебування мікроба в цих умовах сприяє тому, щоб він встигає рясно розмножитися й утворити токсин (затримка в збереженні, транспорті й обробці продукту).

Гинуть спори при температурі 120°С.

Джерелом інфекції є травоїдні тварини. Передача відбувається через харчові продукти: м'ясні й овочеві консерви, ковбасу, копченості, червону рибу. Паличка ботулізму живе в кишечнику тварин і риб, може знаходитися в ґрунті. Інкубаційний період триває від однієї години до декількох днів;, у середньому 10 - 12 годин. Захворювання починається болями в животі, кольками, однократною блювотою, завмиранням серця, сухістю в роті, двоїнням перед очима, пульс повільний, ковтання утруднене, голос беззвучний. Нерідко захворювання закінчується загибеллю хворого.

ДИЗЕНТЕРІЯ БАКТЕРІАЛЬНА. Джерелом служить хвора людина або бактероносій. Збудник передається через забруднені продукти і воду. Тривалість інкубаційного періоду 2 - 7 днів. Початок захворювання частіше раптовий: з'являються схваткоподібний біль у животі, понос зі слизом і кров'ю. Температура може підніматися до 39°С. Нерідко захворювання протікає легко, у зв'язку з чим, такі хворі, небезпечні для навколишніх, бо можуть не звертатися до лікаря.

ХОЛЕРА. Відноситься до особливо небезпечних інфекційних захворювань. Збудник - холерний вібріон. Джерелом зараження є хвора людина або вібріононосій. Інфекція передається через воду, їжу і предмети, забруднені виділеннями хворого. Велику роль у переносі вібріона грають мухи. Інкубаційний період може тривати від декількох годин до 5 днів, частіше 2 - 3 дні.

Захворювання починається раптово, супроводжується блювотою і поносом (20 - 30 разів на добу) у вигляді рисового відвару або м'ясних помиїв. Швидко настають зневоднення організму хворого, судоми, шкіра синюшна, в'яла, голос пропадає, температура знижується до 35 - 34°С, пульс падає, виникає задуха.

З метою запобігання поширення цієї хвороби потрібна негайна госпіталізація хворих і ізоляція осіб, що були з ними у контакті, проведення дезінфекційних заходів.

ГЕПАТИТ (від грец. - печінка) - запалення печінки, що викликається головним чином інфекцією. Інфекційні гепатити розрізняють первинні і вторинні - при сепсисі (гниття), малярії, сифілісі та ін. Причинами гепатиту можуть бути і різні гострі ураження печінки отрутами, що надходять у неї з кишечнику: при отруєнні миш'яком, отруйними грибами (бліда поганка, мухомор), деякими промисловими і побутовими отрутами в т.ч. і алкоголем.

Первинний гепатит називають ще жовтяницею (хвороба Боткіна).

Хвороба Боткіна - це заразне захворювання спричинене вірусом і характеризується запаленням печінки. Хворі жовтяницею виділяють вірус з випорожненнями, рідше із слиною і слизом з дихальних шляхів протягом перших 3 тижнів хвороби, а іноді ще якийсь час після видужання (вірусоносійство). Зараження відбувається при спілкуванні з хворими (через брудні руки, заражену їжу, молоко, воду). Найбільш сприйнятливі до хвороби діти до 2-х років, вагітні жінки, що страждають алкоголізмом, а також особи, які перехворіли інфекційними захворюваннями, що послабляють організм.

Хвороба розвивається через 2-5 тижнів після зараження і може протікати в двох формах з жовтяницею і без неї. Жовтянична форма характеризується трьома періодами: преджовтяничним, жовтяничним і періодом видужання.

У переджовтяничному періоді підвищується температура, з'являється загальна слабість, нудота, блювота, іноді понос, пропадає апетит. Рідше спостерігається катар верхніх дихальних шляхів, біль в м'язах, а в деяких випадках - біль в суглобах. Через 5-8 днів після початку хвороби з'являються болі, у правому підребер'ї, збільшується печінка, стає темною сеч, знебарвлюється кал, розвивається жовтяниця, що тримається в середньому 2-3 тижні. В цьому періоді хворих турбує шкірна сверблячка. У періоді видужання відбувається поступове зникнення жовтяниці і зменшення печінки до нормальних розмірів.

Звичайно хвороба Боткіна закінчується протягом 3-4 тижнів, рідше 6—8 тижнів; в окремих випадках хвороба може прийняти хронічний характер. Ускладнення частіше виникає в людей, що не дотримували постільного режиму і дієти, або вживали алкоголь на початку захворювання (у переджовтяничному періоді).

Лікування хвороби Боткіна повинне проводитися в лікарні. Основними лікувальними заходами є суворий постільний режим і дієта. Хворим призначається вуглеводиста їжа (цукор, мед, виноград) і тваринний білок (телятина, курка) до 70 - 100 гр. у день; дуже корисний сир. Призначаються вітаміни (С та групи В). Вершкове масло рекомендується не більш 20 - 30 гр. на день. Рекомендується питво (морси, соки, сиропи, солодкий чай, мінеральні води). З лікарських засобів застосовують препарати печінки. Люди, що перенесли хворобу Боткіна, здобувають стійкий імунітет; повторні захворювання зустрічаються вкрай рідко. Перехворілих виписують з лікарні не раніше 30 дня від початку хвороби, після чого вони протягом 6 місяців знаходяться під спостереженням.

Профілактика: якомога більш рання ізоляція хворих. До направлення в лікарню хворого треба помістити в окрему кімнату або відокремити його куток простирадлом, яку варто часто провітрювати, прати в гарячій мильно-содовій воді. Хворому виділяють посуд, який після кожного вживання необхідно кип'ятити; його білизну збирають в окрему наволочку або відро і заливають дезинфікуючими розчинами (2% - процентний розчин хлораміну) цими ж розчинами заливають на 2 години всі його виділення (сеч, кал, мокротиння) тільки після цього їх можна спустити в каналізацію. Після відправлення хворого в лікарню в кімнаті повинна бути проведена дезінфекція. З загальних профілактичних заходів велике значення має миття рук перед їдою, вживання кип'яченої води, обмивання овочів під струменем проточної води, знищення мух. Суспільна профілактика жовтяниці вимагає очищення всіх дворів, дотримання чистоти в громадських місцях, дотримання санітарно-гігієнічного режиму на всіх харчових підприємствах. Заняття фізичною культурою, загартовування, правильне і повноцінне харчування підвищують опірність організму проти хвороби.

МАЛЯРІЯ (італ. malaria, від malo - поганий і aria - повітря; за старих часів вважали, що малярія викликається нездоровим повітрям), болотна лихоманка - інфекційне захворювання, збудником якого є паразит - малярійний плазмодій, який має складний цикл розвитку, що протікає в організмі людини (безстатевий цикл, або так звана шизогонія) і в організмі комара (статевий цикл, або так звана спорогонія). Відомо 4 види плазмодіїв - збудників різних форм малярії людини: триденної малярії, тропічній малярії, чотириденній малярії і рідкісної форми малярії, що зустрічається в Африці.

Здорова людина заражається від хворого через переносник плазмодія - самку малярійного комара з роду анофелес (шкідливий).

Протягом перших 7 - 10 днів після зараження, поки паразит проходить цикл розвитку в печінці, ніяких ознак хвороби ще не буває - так називаний інкубаційний період, що при деяких формах малярії може затягуватися на багато місяців, людина що заразилася восени, занедужує тільки навесні наступного року.

Першою ознакою захворювання малярією є лихоманка, що виявляється серією малярійних ознак.

У розвитку малярійних приступів відіграє роль наявність у крові достатньої кількості плазмодіїв. У більшості випадків приступ починається ознобом (хворого кидає то в жар, то в холод), нерідко настільки сильним, що хворого трясе і йому не вдається зігрітися навіть під теплим одягом. Незабаром озноб змінюється жаром.. Температура поступово піднімається до 39 - 40°С; обличчя хворого червоніє, хворий важко і часто дихає, скаржиться на сильний головний біль. Температура потім швидко знижується, іноді нижче нормальної; хворий у цей час сильно упріває. Наступного дня він почуває себе майже здоровим, потім приступ повторюється: при триденній формі малярії - кожний третій день, при чотириденній - кожен четвертий, при тропічній формі - нерідко щодня.

В міру повторення приступів у хворих унаслідок руйнування паразитами червоних кров'яних тілець розвивається недокрів'я, збільшується селезінка і печінка, значно зменшується кількість білих кров'яних тілець.

Малярія виснажує сили хворого, знижує працездатність дорослих, сповільнює ріст і розвиток дітей.

При відсутності або несвоєчасності лікування малярія може протікати з ускладненнями (запалення нирок, малярійні набряки), а при тяжких формах тропічної малярії або при блискавичній триденній малярії дітей може закінчитися смертю.

Виявити малярію у хворого можна за характерною лихоманкою, збільшенням селезінки і болями у лівому підребер'ї, появі блідо-жовтяничного кольору шкіри.

З метою недопущення поширення хвороби органами медицини проводиться ретельне виявлення хворих, лікування і диспансерне спостереження за ними.

ДИФТЕРІЯ (від грец. – шкірочка, плівка) - гостре інфекційне захворювання, протікає з явищами плівкового запалення на місці впровадження збудника хвороби і важкого загального отруєння організму. Хворіють на дифтерію переважно діти до 10 років (частіше від 1-4 років), але можуть хворіти і дорослі.

Викликається дифтерія особливим мікробом - дифтерійною паличкою. Дифтерійна паличка досить стійка до холоду і висушування на предметах, що були у вживанні хворого (посудові, книгах, іграшках, білизні і т.д.). Вона може зберігатися протягом декількох тижнів у сухому стані, але під дією сонячних променів гине через кілька годин; дуже чуттєва дифтерійна паличка до дезинфікуючих засобів (сулема – хлорид ртуті, хлорамін, карболова кислота, формалін і т.ін.)

Джерелом дифтерійної інфекції в природі є хвора дифтерією людина, що видужує або бацилоносій. Хворий може передавати інфекцію й в останні дні прихованого (інкубаційного) періоду хвороби, протягом усього захворювання і протягом деякого, іноді тривалого, періоду видужування. При кашлі, чханні, розмові хворого крапельки слини, слизу, мокротиння, у яких містяться мікроби дифтерії, попадають у повітря (так звана краплинна інфекція), а також на предмети, що поруч з хворим (постіль, білизна, одяг, іграшки, книги, посуд, їжа і т.ін.). При вдиханні цього повітря або при користуванні речами можуть заражатися здорові люди, дифтерія передається і через осіб, що оточують хворого.

Зараження дифтерійними мікробами відбувається через слизові оболонки. Найчастіше спостерігається дифтерія ротової порожнини, на другому місці за частотою є дифтерія гортані, на третьому - дифтерія носа, зустрічається також дифтерія очей (надзвичайно рідко), статевих органів, пупка в немовляти (протікає дуже важко). Дифтерійна паличка розмножуючись на місці впровадження, виділяє отруту (токсин), що розноситься по лімфатичній і кровоносній системах. Токсин на місці впровадження і розмноження палички викликає запалення слизової оболонки з утворенням на ній щільного плівкового нальоту, міцно зв'язаного з підлягаючими тканинами. Надходячи в кров і розносячи по організму, токсин уражає м'яз серця, нервову систему, печінку, нирки.

Інкубаційний період для усіх форм дифтерії дорівнює 2-14 дням.

При дифтерії зіва після інкубаційного періоду починається повільно підвищуватися температура до 38 - 39°С, з'являється невеликий біль при ковтанні (менш різка ніж при звичайній ангіні). Підчелюстні лімфатичні вузли малоболісні. У ротової порожнини з'являється наліт, що поширюється у вигляді плівки на миндаленах.

Дифтерія зіва спостерігається в трьох формах:

1. Локалізована форма дифтерії характеризується плівковими нальотами на мигдалинах, що не переходять за їхні межі; при своєчасному початку лікування через 24 - 48 годин нальоти відшаровуються і починається видужання.

2. При розповсюдженій формі нальоти поширюються на слизову оболонку піднебінних дужок, язика, глотки, носоглотки, надгортанника; набряк навколишніх тканин різко виражений, ковтання різко утруднено, нальоти грязнозеленого кольору; загальнотоксичні явища настають з 5 - б дня хвороби і виражені різкіше, ніж при локалізованій формі, може появитися порушення ритму серцебиття, збільшення печінки, подвійний зір, запалення м'язів кінцівок;

3. Токсична форма, при якій, крім великих зеленуватих нальотів у зіві, набряк підшкірної клітковини і загальні явища важкої отруєності, характеризується швидким наростанням усіх проявів хвороби; при цій формі часті носові і носоглоткові. кровотечі, з перших же днів хвороби з'являються різка блідість, болі в животі, блювота, понос, що наростає, розлад кровообігу, спад температури; можлива смерть..

При дифтерії можуть бути ускладнення: Найбільш небезпечні ускладнення з боку нервової системи (паралічі м'якого неба, акомодації ока (порушується здатність ока пристосовуватися бачити предмети на різній відстані), загальні паралічі і поліневрити), серцево-судинної системи, а також легень. Нирки звичайно уражаються при важких і токсичних формах.