5. Ефект фінансового важелю: методика його розрахунку і фактори, що впливають на його рівень

Ефект фінансового важелю  це приріст рентабельності власних коштів, який з’являється завдяки використанню кредиту, не дивлячись на його платність. Розглянемо це на прикладі. Ми маємо два підприємства А і В з однаковим рівнем економічної рентабельності. Єдина різниця між ними  це різна структура пасивів. У підприємства А в активі 1000 тис. гривень; у пасиві теж 1000 тис. гривень власних коштів. У підприємства В актив складає теж 1000 тис. грн., а у пасиві 500 тис. грн. власних коштів і 500 тис. грн. позикових коштів (кредитів). Економічна рентабельність активів на обох підприємствах 20%. Якщо уявити, що ці підприємства не сплачують податків, то виявляється, що підприємство А отримало 200 тис. грн. доходу і працювало виключно на своїх коштах.

Рентабельність власних коштів склала 20% (200 : 1000 * 100).

Розглянемо тепер підприємство В. Воно теж отримало 200 тис. грн. доходу, однак йому спочатку слід покрити проценти по заборгованості, які складають 15%, або 75 тис. грн. (500*15 : 100). Таким чином, рентабельність власних коштів складає (200 - 75) : 500 * 100 = 25%. Наочно бачимо, що за рахунок іншої структури пасиву, тобто залучення позикових коштів, підприємство В має рентабельність власних коштів вищу за підприємство А на 5% (25 - 20). Дійсно, у підприємства В одна частина активу, що дає 20% доходу, фінансується ресурсами, які обходяться йому у 15%. Якщо врахувати, що оподаткування забирає 1/4 прибутку, то можна зробити попередні висновки:

1. Підприємство, яке використовує тільки власні кошти, обмежує їх рентабельність двома третинами економічної рентабельності:

,

2. Підприємство, що використовує кредит, збільшує або зменшує рентабельність власних коштів в залежності від співвідношення власних і позикових коштів у пасиві і від розміру процентної ставки. Тоді і виникає ефект фінансового важелю.

Як діє фінансовий важіль? Ми вже помітили, що його ефект виникає із різниці між економічною рентабельністю та ціною позикових коштів, або середньою ставкою процентів (СП). Іншими словами, підприємство повинно мати таку економічну рентабельність, щоб коштів було достатньо хоча б на сплату процентів за кредит. Враховуючи, що кредити можуть бути отримані у різних установах з різною процентною ставкою і кожний з них  на певний період часу, треба розрахувати середню ставку процентів (ССП).

Тепер ми можемо виділити першу складову ефекту фінансового важелю  це диференціал. Він дорівнює:

.

Інша складова ефекту фінансового важелю  це плече важелю, яке показує силу дії важелю.

Таким чином:

,

або:

Ефект важелю  це чудовий, але ризикований інструмент. Якщо диференціал стає меншим за нуль, тоді ефект фінансового важелю буде діяти на шкоду підприємству. Слід запам’ятати головний висновок: розумний фінансовий менеджер не буде збільшувати за будь-яку ціну плече важелю, а буде регулювати плече важелю в залежності від диференціалу.

В зв’язку з тим, що структура капіталу впливає на ризик, доход на акцію і оцінку фірми, відбувається фінансовий вплив змін у структурі капіталу на вартість фірми і її достаток. Якщо інвестори вважають, що у підприємства висока заборгованість, йому можуть не позичити на вигідних умовах. Фінансування за рахунок боргів  це добре, але до певної межі. Переваги фінансового левериджу зникають у підприємства, яке має у структурі капіталу занадто високу частку боргів. Забагато боргів посилює ризик і підвищує потенційну загрозу неплатоспроможності. Надмірне фінансування за рахунок випуску акцій  теж не краща політика. Вона повністю позбавляє підприємство переваг, які дає фінансовий леверидж, середньозважена вартість капіталу стає занадто високою. Більше того, у деяких випадках випуск надмірної кількості звичайних акцій може привести до втрати контролю під час голосування акціонерів. Як наслідок, незбалансованість у структурі капіталу (або дуже багато боргів, або дуже багато акцій) може зашкодити позиції підприємства на ринку.

Отже, головна мета фінансових менеджерів  вибрати таку структуру капіталу, яка за найнижчої вартості капіталу допомагатиме підтримувати стабільні дивіденди і доходи, збагачуватиме акціонерів. Іншими словами, оптимальна структура капіталу має зводити до мінімуму середньозважену вартість капіталу і водночас підтримувати кредитну репутацію підприємства на рівні, що дозволяє залучати нові капітали на прийнятних умовах. Мета фінансиста  добитись потрібної структури капіталу.