5. Дебіторська заборгованість підприємства, їх склад та класифікація

У процесі своєї діяльності кожне підприємство вступає в господарські відносини із постачальниками, працівниками, покупцями та іншими юридичними та фізичними особами. Ці відносини забезпечують нормальне функціонування підприємства. Господарські відносини регламентуються договорами. При встановленні господарських відносин між сторонами виникають певні права і зобов’язання. З юридичної точки зору ці права та зобов’язання виникають з моменту укладання договору. Виникнення зобов’язань однієї сторони перед іншою відображається після здійснення однією із сторін дій, передбачених у договорі. Виникнення заборгованості пояснюється тим, що оплата за продукцію майже ніколи не здійснюється в момент виконання зустрічних зобов’язань.

Як наслідок, в однієї сторони в складі господарських засобів виникає актив (тому, що існує ймовірність отримання майбутніх вигод) у вигляді дебіторської заборгованості, а в іншої – зобов’язання погасити цю заборгованість перед кредитором.

Довгостроковою дебіторською заборгованістю визначається та, яка не виникає у ході нормального операційного і буде погашена після дванадцяти місяців з дати балансу.

До цього випадку дебіторської заборгованості відносяться суми суми заборгованості, утворені через інвестиційну, фінансову діяльність підприємства, а також в наслідок надзвичайних подій. При цьому строк погашення заборгованості повинен становити більше двадцяти місяців. Якщо очікуваний строк погашений менше року. Ця заборгованість відноситься до поточної.

Поточна (короткострокова) заборгованість – це сума дебіторської заборгованості, яка виникає в ході нормального операційного циклу та буде погашена після 12 місяців з дати балансу.

Довгострокова дебіторська заборгованість – це сума дебіторської заборгованості, яка не виникає в ході нормального операційного циклу та буде погашена після 12 місяців з дати балансу.

Основним підходом до визначення поточної дебіторської заборгованості є розрахунок величини суми цих двох видів дебіторської заборгованості. У підприємствах, які займаються операційною діяльністю, як правило, заборгованість за реалізовану продукцію, роботи й послуги складає найбільшу частину всієї поточної дебіторської заборгованості. Виникнення іншої поточної дебіторської заборгованості пов’язане з діяльністю підприємства, яка забезпечує, або є наслідком операційної діяльності. Значну частину виробничої продукції підприємство реалізовує переважно покупцям і замовникам. Вони можуть розраховуватися з підприємством-постачальником за продукцію перед її отриманням (передплата) в момент отримання (розрахунок готівкою та після відвантаження (післяоплата). Підприємства, які випускають продукцію у великих обсягах і зацікавлені у швидкій реалізації або розширенні ринків збуту, можуть йти на поступки своїм покупцям щодо терміну оплати. Протягом терміну, початком виникнення якого вважається дата відпустки продукції, а кінцем дата оплати покупцем раніше отриманої продукції, на підприємстві-постачальнику на суму реалізованої продукції буде існувати дебіторська заборгованість.

Доходи від продажу визначаються отриманими в момент продажу, незалежно від дати оплати. За цією сумою доходів відображається первісна (історична) дебіторська заборгованість. Проте слід врахувати, що не всі доходи наберуть форму активів, тобто не вся заборгованість перед підприємством буде погашена. У зв’язку з цим, коли у підприємства виникає безнадійна заборгованість, то вона має бути вирахувана із складу доходу. Однак із способів зменшення доходу є віднесення на витрати суми безнадійної заборгованості.

Безнадійна дебіторська заборгованість – це така поточна дебіторська заборгованість щодо якої існує впевненість у її неповерненні боржником або позовний строк якої минув.

Базовий спосіб оцінки резерву сумнівних боргів стандартом не виділений, тому можна вважати, що обидва вони є рівноправними – вибір робить підприємство при визначенні своєї облікової політики. Незалежно від способу величина резерву сумнівних боргів визначається як добуток суми дебіторської заборгованості, заборгованість за продукцію на коефіцієнт сумнівності. Різниця у способах полягає лише у тому, які суми дебіторської заборгованості бере участь у розрахунку і як визначаються коефіцієнти сумнівності.

Коефіцієнт сумнівності показує частку дебіторської заборгованості за продукцію щодо повернення якої в підприємства є сумніви.

139