Групування обігових активів у відповідності до стратегічних цілей управління

Ознака класи-фікації	Види активів	Приклад (типовий)
1. Швидкість обігу	Активи, що мають високу швидкість обігу Активи, що мають середню швидкість обігу Активи, що мають низьку швидкість обігу	Запаси готової продукції підвищеного та сталого попиту, грошові кошти, що обслуговують господарський оборот. Запаси матеріальних активів у межах нормативу, короткострокові фінансові вкладення. Понаднормативні матеріальні запаси, дебіторська заборгованість.
2. Ліквідність	Прямі засоби розрахунку Платіжні резерви у швидколіквідних активах Слаболіквідні активи	Грошові кошти в усіх видах. Короткострокові фінансові вклади з наступаючим терміном платежу, надійна короткострокова дебіторська заборгованість, запаси готової продукції з високою швидкістю реалізації. Запаси готової продукції з низькою швидкістю реалізації, запаси інших матеріальних активів.
3. Доходність	Активи, що приносять прямий доход Активи, що не приносять прямого доходу, але обслуговують оборот підприємства. Активи, що приносять збитки	Короткострокові фінансові вкладення, депо-зити, валютні кошти (при зростанні курсу). Запаси товарно-матеріальних ресурсів, грошові кошти в національній валюті. Запаси товарів, якість та кількість яких у процесі зберігання зменшується, незахищена дебіторська заборгованість.

3. Показники стану та ефективності використання обігових активів

Стан обігових активів підприємства характеризується в першу чергу їх наявністю на певну дату. Для визначення загальної суми обігових активів з балансу слід вибрати суму розділів ІІ і ІІІ активу балансу. Ця інформація дозволить оцінити динаміку загальної суми обігових активів за період, що досліджується. Аналогічна операція може бути проведена по групах та окремих видах обігових активів підприємства. Для дослідження стану обігових активів велике значення має розрахунок власних обігових коштів, що вкладені в обігові активи. Для розрахунку суми власних обігових коштів слід з суми підсумку І розділу пасиву балансу “Власний капітал” (рядок 380) вирахувати підсумок І розділу активу балансу (рядок 080). Порівняння фактичної наявності власних обігових коштів з нормативом дає змогу визначити брак або надлишок власних обігових коштів у підприємства. Порівнюючи на певну дату різних періодів фактичну наявність власних обігових коштів можна судити про абсолютну зміну цієї величини.

До показників, що характеризують стан обігових активів можна віднести коефіцієнт реальної вартості обігових активів у майні підприємства. Цей показник визначається як відношення вартості обігових активів до вартості майна підприємства:

де ОА – фактична наявність обігових активів (грн);

Б – вартість майна підприємства (грн).

Цей коефіцієнт показує, яку частку в майні підприємства вони займають. Ця частка може бути різною в залежності від типу виробництва та інших чинників, але необхідно, щоб вона забезпечувала можливість регіонального виробництва і, у разі необхідності, швидкої ліквідності обігових активів.

Безпосередньо від наявності та складу обігових активів залежать показники платоспроможності підприємства, які розраховуються таким чином:

Цей коефіцієнт дає загальну оцінку ліквідності підприємства, його можливостей покриття короткострокових зобов’язань за рахунок усіх обігових коштів протягом року. Оптимальне значення показника в межі 1,0 – 3,0.

Цей коефіцієнт показує ступінь покриття короткострокових зобов’язань лише на рахунок грошових пасивів та дебіторської заборгованості, тобто без врахування матеріальних запасів, які не завжди високоліквідні.

Розрахунок коефіцієнта абсолютної ліквідності дозволяє дати оцінку можливостей розрахунку за короткотерміновими зобов’язаннями у найближчий час. Оптимальне значення 0,2 – 1,0. Оцінку “зв’язаності” обігових коштів в їх найменш ліквідній частині дає вирахування питомої ваги матеріальних обігових активів у їх загальній сумі.

Для оцінки можливості швидкого реагування на зміни в кон’юнктурі ринку, оцінки структури майна підприємства розраховується коефіцієнт маневреності.

Безпосередньо ефективність використання обігових активів підприємства характеризують показники їх оборотності. Найважливішим з них є швидкість обертання, тобто тривалість періоду, за який обігові активи проходять всі стадії обороту на підприємстві:

де Од – термін обертання обігових активів, дні;

С – середні залишки нормованих обігових активів, грн;

Т – тривалість періоду, за який обчислюється показник;

Р – обсяг реалізованої продукції, грн.

Середню вартість обігових активів можна розрахувати як середню арифметичну або середню хронологічну.

Формула, за якою визначається середня арифметична за рік, виглядає так:

де С₁, С₂,… С₁₂ – вартість обігових активів на початок кожного місяця року;

С₁₃ – вартість обігових активів на початок наступного року.

Більш точний розрахунок середньої суми обігових активів може бути проведений за середньою хронологічною величиною. Для цього використовується наступна формула:

Тривалість обертання можна розраховувати як за загальною сумою обігових активів, так і за сумами окремих її складових елементів. Порівнюючи фактичний час обертання обігових активів з плановим, визначають прискорення або сповільнення оборотності як щодо загальної суми обігових активів, так і щодо окремих їхніх статей. В результаті прискорення оборотності тобто зменшення показника тривалості обороту, вивільняється частина коштів, яка може бути визначена множенням фактичного одноденного обсягу реалізації продукції на час прискорення оборотності.

Для характеристики ефективності використання обігових активів також можна використовувати коефіцієнт обертання, який визначається за формулою:

де Ко – коефіцієнт обертання обігових активів.

Він показує кількість оборотів обігових активів за період, що реалізується. Позитивна тенденція змін показника у його зростанні.

Наступним коефіцієнтом, який також характеризує ефективність використання обігових активів, є коефіцієнт завантаження обігових коштів, який є оберненим до коефіцієнта обертання:

де Кз – коефіцієнт завантаження обігових коштів, коп.

Він характеризує скільки обігових коштів припадає на гривню реалізованої продукції. Позитивна тенденція змін полягає у зменшенні показника.

Для ефективного використання обігових активів також використовуються показники прибутковості обігових активів і їх рентабельність:

де Кп – коефіцієнт прибутковості обігових активів,

Р – рентабельність обігових активів, %;

П – прибуток від реалізації продукції.

Перший з цих показників показує скільки прибутку припадає на 1 грн. обігових активів, а другий є відносним виразом попереднього показника. Чим вищим є значення обох показників, тим ефективніше працюють обігові активи.

При зростанні ефективності використання обігових активів зменшується потреба в обігових коштах для їх формування. Таке збільшення обігових коштів може бути абсолютним і відносним.

Абсолютне вивільнення обігових коштів – це пряме скорочення потреби в обігових коштах проти попереднього періоду при одночасному зростанні обсягу виробництва.

Відносне вивільнення обігових коштів відбувається внаслідок підвищення ефективності їх використання і супроводжується зростанням обсягу виробництва при незмінній (або незначно змінній) сумі обігових коштів.