Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Tema 4_2.doc
Скачиваний:
2
Добавлен:
15.08.2019
Размер:
124.93 Кб
Скачать

4. Запаси підприємства, їх склад та структура

Одним з основних моментів обліку на підприємстві є облік операцій з товарно-матеріальними цінностями (запасами). Часто запаси є найбільш важливою і великою статтею активів підприємства.

Визначення запасів, порядок їх оцінки, визначення і відображення у звітності описуються у Положенні бухгалтерського обліку 9 “Запаси”.

Стандарт 9 “Запаси” дає таке визначення запасів. Запаси – це активи, які утримуються для подальшого продажу, використання у виробництві продукції або в адміністративних цілях, знаходяться у процесі виробництва з метою наступного продажу готової продукції.

До запасів відносять такі товарно-матеріальні цінності:

  • сировина, основні і допоміжні матеріали, комплектуючі вироби;

  • незавершене виробництво;

  • готова продукція;

  • товари;

  • МШП (які використовуються не більше одного року або операційного циклу);

  • молодняк тварин і тварини на відгодівлі, продукція сільського і лісового господарства.

Запаси товарно-матеріальних цінностей визначаються активами при дотриманні двох умов:

  1. Якщо існує ймовірність, що підприємство отримає в майбутньому економічні вигоди, пов’язані з використанням цих запасів.

  2. Якщо вартість запасів може бути достовірно визначена.

Оскільки формування собівартості реалізованих товарів впливає на величину прибутку підприємства, важливою є оцінка запасів. Оцінка запасів безпосередньо пов’язана з визначенням вартості продукції. Оцінка запасів можлива за різною вартістю.

Придбані або вироблені запаси зараховуються на баланс підприємства за первісною вартістю. Первісною вартістю запасів, що придбані за плату, є собівартість запасів, що складаються з таких витрат: суми, що сплачується за інформаційні, посередницькі та інші послуги; суми ввізного мита; суми непрямих податків; витрати на заготівлю, вантажно-розвантажувальні роботи, транспортування запасів до місця їх використання, та інші витрати пов’язані з придбанням запасів.

При виробництві запасів, їх вартість оцінюють за фактичною собівартістю. При віднесенні запасів до статутного капіталу, їх вартість узгоджується засновниками (учасниками) як справедлива вартість.

При одержанні запасів безоплатно – оцінюють за справедливою вартістю.

При обміні на подібні запаси – за балансовою вартістю. При обміні на неподібні запаси – справедлива вартість переданих запасів збільшена (зменшена) на суму грошових коштів або їх еквівалента, яка була передана в процесі обміну.

Стандарт 9 “Запаси” визначає шість методів оцінки запасів при їх вибутті:

  • метод ідентифікованої собівартості;

  • метод середньозваженої собівартості;

  • метод ФІФО;

  • метод ЛІФО;

  • метод нормативних затрат;

  • метод вартості реалізації.

Метод ідентифікованої собівартості передбачає облік фактичної собівартості за кожною конкретною одиницею товарів. Згідно з цим методом кожна одиниця товару повинна бути забезпечена табличкою із серійним номером. Цей метод зручно застосовувати до дорогих товарів.

Метод середньозваженої собівартості передбачає розрахунок вартості одиниці товару виходячи із середніх цін. Такий розрахунок проводиться за кожною одиницею запасів.

Оцінка запасів за методом ФІФО означає списання запасів в тій послідовності, в якій вони надходили на підприємство. Таким чином, при вибутті запасів будуть спочатку списуватися запаси, що надійшли раніше (за тією вартістю, за якою вони надійшли і відображені в обліку).

Оцінка запасів за методом ЛІФО передбачає, що першими будуть списуватись запаси, що надійшли останніми, тобто проводиться списання запасів у послідовності, зворотній їх надходженню.

Оцінка запасів за нормативними затратами полягає у застосуванні норм витрат на одиницю продукції, що встановлені підприємством з урахуванням нормативних рівнів використання запасів, праці, виробничих потужностей та діючих цін.

Оцінка за цінами реалізації застосовується, як і раніше, підприємствами роздрібної торгівлі з використанням середнього відсотка торговельної націнки товарів. Цей метод застосовується підприємствами, які мають значну номенклатуру товарів, яка змінюється, з приблизно однаковим рівнем торговельної націнки.

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]