3. Причини виникнення конфліктів. Учасники конфліктів

Аналіз конфліктної ситуації починається з визначення проблеми.

У найзагальнішому розумінні конфліктна проблема - це проблема узгодження інтересів, реалізація яких виявилася у вигляді конфлікту, "конфліктної хвороби". Проблема узгодження інтересів не обов'язково має бути конфліктною: щохвилини ми узгоджуємо свої інтереси без найменшого прояву конфліктності. Але "хворобливе зіткнення інтересів" завжди відчувається особливим чином; і це зіткнення з суб'єктивної точки зору, точки зору Я, можна охарактеризувати як усвідомлення перешкоди до досягнення своєї мети: цією перешкодою є інтерес іншої людини, ТИ. При цьому усвідомлюється також важливість реалізації свого (конфліктного) інтересу у спілкуванні саме з цією людиною.

Проблема - це перешкода при реалізації цілі, з проблемою пов'язані не тільки інтереси, а й побоювання. Перешкода виражає суть будь-якої проблеми; перешкода в конфлікті - проблема, пов'язана зі спілкуванням, тобто діяльність інших розглядається як перешкода.

Перешкода реалізації інтересів лежить в основі конфліктної проблеми, але щоб виник конфлікт, треба усвідомлено перешкоджати. Ціль конфліктного спілкування на розвинутій стадії - перешкоджати, протистояти інтересам опонента свідомо.

Якщо людина мимоволі стала на заваді іншому, вона звичайно виправдовується - і таким чином потенційний конфлікт нейтралізується.

Проблема - це дисонанс особистості і її оточення. Проблема розпочинається з відчуття небажання чогось, потім іде усвідомлення проблеми як того, що викликає дисонанс. Визначення проблеми - це вже уточнення того, чого хотілося б, щоб не було дисонансу. І насамкінець, вирішення проблеми - це знання того, як досягти бажаного чи уникнути небажаного. Усунення проблеми -це прийняття рішення діяти певним чином і реалізувати намічуване.

Як і будь-яка інша проблема, пов'язана з діяльністю, конфліктна проблема може бути визначена у вигляді питання "що робити, якщо ситуація така-то, а хотілося б того-то і не хотілося б того?".

На відміну від загальної проблеми (реалізація своїх інтересів), конкретна проблема пов'язана з появою специфічних "конфліктних" інтересів, бажанням змінити характеристики самого спілкування, усунути його ненормальність. Якщо когось влаштовують характеристики спілкування, то для нього конфлікту не існує. Наприклад, "насолода боротьбою" безконфліктна для того, хто "насолоджується" обміном ударами на рингу.

Відповідно до аспектів соціальної дії у конфліктній проблемі треба розрізняти три виміри:

1) проблему взаємопідтримки (ставлення іншого до твоїх інтересів);

2 ) проблему взаєморозуміння;

3) проблему легітимності.

Отже, проблема - питання типу "що робити...?", яке виникає у зв'язку з неузгодженістю інтересів у спілкуванні.

Щоб уточнити проблему, необхідно відповісти на три групи запитань:

1) як він ставиться до моїх інтересів? як я ставлюся до його інтересів? які інтереси впливають на наше спілкування, викривлюють його?

чи зрозумілі мені його інтереси і чи розуміє він мене? з чим ми не згодні?

що несправедливого бачить він у моїх діях? чому я обурююсь його поведінкою?

Якщо дехто відмовляє вам у допомозі, то це конфліктно за умови існування у вас відповідних очікувань (допомоги), спантеличеності відмовою і необхідності відповідати на поставлені вище три групи запитань. Відмова друга, якому довіряв і на якого сподівався, і відмова випадкового перехожого на вулиці- різні відмови.

У книзі Х.Корнеліуса і Ш.Фейра "Виграти може кожний. Як вирішувати конфлікти" яскраво описується стан учасника конфлікту, який прагне проаналізувати, у чому його проблема.

"Чи доводилося вам мати справу із проблемою, що викликала у вас такі почуття:

-Я збентежений. Я ніяк не можу розібратися в тому, що відбувається.

- Я застряв. Я не бачу жодного виходу із проблемної ситуації. -Тут занадто багато взаємодіючих факторів. З чого мені

розпочати?

Я відчував, що щось ще відбувалося, але не знав, що.

Ситуація безвихідна - ми просто не зійшлися!

-Яка неуважність! Як людина може поводити себе таким чином?".

Автори цієї книги пропонують метод аналізу конфлікту -складання карти (картографія конфлікту), цінність якої "полягає у впорядкованому, систематичному підході до проблеми".

Перший етап картографії конфлікту - фіксування конфліктної проблеми. Цей етап включає наступні кроки:

висловити проблему однією загальною фразою;

описати проблему в загальних рисах.

На цьому етапі не обов'язково глибоко занурюватися в проблему й прагнути знайти вихід із неї. Пропонується просто назвати проблему (визначити тему); наприклад, "розподіл навантаження", якщо на роботі хтось "не тягне лямку" разом з усіма; "недовіра" - за умови міжособистісного конфлікту на ранній стадії; "робота по дому", якщо в сім'ї виникла проблема з миттям посуду. Важливо визначити проблему як тему якомога ширше, щоб залишалася можливість віднайдення нових й оригінальних рішень.

Отже, з конфліктною проблемою пов'язані конфліктні інтереси, які визначаються не тільки особистими інтересами, а й інтересами спілкування. Однак раніше, ніж з'ясувати, які інтереси в інших, треба з'ясувати, хто ж ці інші, а це є не простим завданням.

Другий етап складання карти конфлікту - визначення головних учасників конфлікту.

Учасники конфлікту

Учасники конфлікту - люди, які не задоволені спілкуванням у зв'язку з його порушеннями. Учасники намагаються використати це спілкування для реалізації своїх інтересів. Вони згодні з іншими спільниками у тому, що вони учасники (внутрішня оцінка). Інші можуть вважати когось учасником, хоч він сам не заперечує (зовнішня оцінка).

Учасник актуальний - той, хто справляє вплив на позицію, хто прагне змінити конфліктну ситуацію, він робить усе, щоб її змінити.

Учасник потенційний оцінює ситуацію як таку, що зачіпає його інтереси, але не прагне справляти вплив на неї.

У випадку зі страйком водіїв тролейбусів службовець, якому потрібний тролейбус, - потенційний учасник, оскільки цей страйк зачіпає його інтереси (запізниться на роботу). Ми втягуємося в конфлікт, коли не тільки усвідомлюємо цю залежність, але й прагнемо вплинути на ситуацію.

Коли дехто "сторонній" побачить у цілому конфліктну ситуацію й оцінить її з погляду своїх інтересів, то спочатку він стає потенційним учасником, а потім, прагнучи (або втягуючись іншими) змінити ситуацію,- реальним учасником конфлікту. Так було в Першій світовій війні, яка розпочалася з пострілу студента; потім стали підключатися до війни одна за одною європейські країни. У Другій світовій війні США не були реальними учасниками, поки японці не розбомбили Пірл-Харбор.

Брати участь у конфлікті можна по-різному, й існують спеціальні слова-уточнення різних видів участі.

Опоненти - учасники конфлікту, які вважають свої інтереси неузгодженими.

Суперечник - опонент, який прагне реалізувати свої інтереси за рахунок нейтралізації інтересів іншого (агресивний стосовно інтересів опонента).

Агресор - противник, який виявляє агресивність.

Агресивність — намагання зробити зло іншому.

Ворог - противник, інтерес якого - знищити противника (не обов'язково фізичне знищення).

Прихильники- учасники, що зпівпрацюють з Я

Співчуваючий- той, хто бачить конфлікт з точки зору Я

Засуджуючий- той, хто бачить конфлікт з точки зору ТИ

Посередник- учасник, інтерес якого- ліквідувати конфлікт

Арбітр- учасник, мета якого проаналізувати конфлікт і дати рекомендації щодо його усунення.

План семінарського заняття

1. Визначення еристики й характеристика конфліктів

2. Шляхи подалання конфліктів.

3. Причини виникнення конфліктів. Учасники конфліктів