- •Тема: Введення в спеціальність
- •1. Клініко-діагностична лабораторія – структурний підрозділ лікувального закладу
- •2. Зміст предмету та цілі досліджень
- •3. Значення досліджень для діагностики, прогнозу та лікування захворювань
- •4. Обов’язки - лаборанта та техніка безпеки при роботі в кдл
- •Тема: Дослідження сечі. Теорія сечоутворення. Фізичні властивості сечі в нормі та при патології
- •1. Короткі відомості про будову нирок та сечовидільних шляхів
- •2. Фільтраційно-реабсорбційно-секреторна теорія сечоутворення
- •3. Сеча – біологічний матеріал. Правила збирання сечі для досліджень
- •4. Діагностичне значення дослідження сечі
- •5. Фізичні властивості сечі в нормі та їх патологічні зміни при захворюваннях нирок та інших органів та систем
- •6. Дослідження функціонального стану нирок: проба Зимницького
- •Тема: Хімічне дослідження сечі
- •1. Причини та види протеїнурій
- •2. Причини і види глюкозурій
- •3. Зв'язок вуглеводного обміну з жировим
- •4. Кетонемія і кетонурія
- •5. Пігменти сечі. Порушення пігментного обміну
- •6. Кров і кров’яні пігменти у сечі
- •Тема: Мікроскопічне дослідження сечі
- •1. Значення мікроскопічного дослідження сечових осадів
- •2. Характеристика елементів неорганізованого осаду кислої та лужної сечі
- •3. Характеристика елементів організованого осаду сечі
- •4. Орієнтовний і кількісний методи дослідження сечових осадів
- •5. Сеча при деяких захворюваннях нирок і сечових шляхів
- •Тема: Дослідження шлункового соку
- •1. Основні відомості про будову та функції травного каналу
- •2. Склад шлункового соку в нормі та його патологічні зміни
- •3. Методи отримання шлункового соку. Поняття про базальну та стимульовану секрецію
- •4. Фізико – хімічні властивості шлункового соку
- •5. Поняття про дебіт соляної кислоти
- •6. Мікроскопічне дослідження шлункового соку
- •Беззондові методи дослідження шлункової секреції
- •Тема: Дослідження дуоденального вмісту
- •1. Структура та функції жовчного міхура і жовчних шляхів
- •Отримання жовчі. Уявлення про трифазний метод зондування
- •Фракційний метод зондування: його переваги, методика, діагностична цінність
- •Фізичні властивості жовчі:кількість,колір, прозорість, консистенція,реакція,відносна густина
- •Мікроскопічне дослідження жовчі:елементи запального походження, кристалічні утворення, паразити
- •Тема: Копрологічне дослідження
- •1. Склад калу в нормі. Правила взяття матеріалу та доставки його в лабораторію
- •2. Макроскопічне дослідження калу: кількість, колір, консистенція, форма, запах, реакція, домішки
- •3. Хімічне дослідження калу: кров, стеркобілін, білірубін, білок і муцин
- •4. Мікроскопічне дослідження калу: залишки їжі,клітинні елементи, кристалічні утворення, флора, яйця гельмінтів
- •5. Копрологічні синдроми
- •Тема: Дослідження цереброспінальної рідини
- •Склад та фізіологічне значення спинномозкової рідини
- •2. Методи отримання спинномозкової рідини. Особливості дослідження
- •3. Фізичні властивості спинномозкової рідини: кількість,колір, прозорість, реакція, відносна густина; виявлення фібринозної плівки
- •4. Хімічне дослідження спинномозкової рідини
- •5. Мікроскопічне дослідження: підрахунок цитозу, морфологічна характеристика елементів спинномозкової рідини
- •Тема: Дослідження рідин із серозних порожнин
- •1. Характеристика серозних порожнин. Механізм утворення випоту
- •2. Фізико – хімічні властивості та клітинний склад випітних рідин
- •3. Загальна характеристика транссудату та різних видів ексудату
- •Диференціальна діагностика транссудату та ексудату
- •Тема: Гематологічні дослідження в кдл. Вчення про кровотворення
- •1. Склад і функції крові
- •Мал. 3.Формені елементи крові.
- •2. Загальні відомості про кровотворення
- •3. Унітарна теорія кровотворення
- •Мал. 4. Схема кровотворення
- •4. Принципи морфологічної диференціації клітин в забарвлених препаратах
- •5. Лейкопоез. Морфологія клітин гранулоцитарного і агранулоцитарного ряду
- •Тема: Еритропоез. Морфологічні зміни еритроцитів при анеміях
- •1. Розвиток клітин еритроцитарного ряду
- •2. Особливості розвитку клітин нормобластичного ростка
- •3. Морфологічна характеристика еритроцитів
- •4. Морфологічні зміни еритроцитів при анеміях
- •Тема: Тромбопоез і функції тромбоцитів. Тромбоцитопенії, тромбоцитопатії
- •1. Морфологія клітин тромбоцитарного ряду
- •2. Морфологічна характеристика тромбоцитів
- •3. Роль тромбоцитів в гемостазі
- •4. Тромбоцитопенії і тромбоцитопатії
- •Тема: Кількісні зміни лейкоцитів у периферичній крові. Лейкоцитарна формула
- •1. Кількісні зміни лейкоцитів: лейкоцитоз і лейкопенія
- •2. Лейкоцитарна формула. Абсолютна та відносна кількість лейкоцитів
- •3. Поняття про лейкемоїдні реакції
- •Дегенеративні зміни лейкоцитів
- •5. Вікові зміни складу крові
- •Тема: Анемії. Класифікація анемій. Характеристика та лабораторна діагностика різних видів анемій
- •1. Анемія – патологічний стан. Клініка анемій
- •2. Класифікація анемій
- •Гематологічна класифікація анемій
- •3. Лабораторна діагностика анемій
- •4. Характеристика гострої та хронічної постгеморагічної анемій
- •5. Залізодефіцитна анемія
- •7. Характеристика в12(фолієво)-дефіцитної анемії
- •8. Стисла характеристика гіпопластичних анемій. Лабораторна діагностика
- •9. Характеристика гемолітичних анемії
- •Тема: Гемобластози. Клонова теорія походження лейкозів. Характеристика та лабораторна діагностика гострих та хронічних лейкозів
- •Гемобластози. Лейкози. Етіологія, патогенез
- •Пухлинна прогресія в патогенезі гемобластозів
- •Класифікація лейкозів. Клінічна характеристика лейкозів
- •Класифікація гострих лейкозів
- •Класифікація хронічних лейкозів
- •4. Морфологічна і цитологічна характеристика лейкозних клітин
- •5. Гострий лейкоз. Стисла характеристика. Лабораторна діагностика
- •6. Хронічний мієлолейкоз. Стисла характеристика. Лабораторна діагностика
- •7. Хронічний моноцитарний лейкоз. Стисла характеристика. Лабораторна діагностика
- •8. Еритремія. Стисла характеристика. Лабораторна діагностика
- •Хронічний лімфолейкоз. Стисла характеристика. Лабораторна діагностика
- •10. Мієломна хвороба. Стисла характеристика. Лабораторна діагностика
- •11. Лімфогранулематоз. Стисла характеристика. Лабораторна діагностика
- •Тема: Геморагічні діатези. Дослідження системи гемостазу
- •Сучасні уявлення про загортальну систему крові. Поняття про гемостаз
- •Механізми гемостазу
- •Антизгортальна система крові
- •Судинно-тромбоцитарний гемостаз
- •Гемокоагуляційний гемостаз
- •Плазмові фактори зсідання крові
- •Геморагічні діатези. Класифікація
- •Стисла характеристика геморагічних діатезів. Лабораторна діагностика
- •Тема: Імунні властивості еритроцитів. Групи крові та резус-фактор
- •Антигени еритроцитів. Властивості а, в і Rh-антигенів
- •Антиеритроцитарні антитіла. Властивості
- •Групи крові. Діагностичне значення
- •Резус-фактор. Значення в медицині
- •Тема: Дослідження мокротиння. Диференціація елементів мокротиння
- •1. Анатомо-гістологічна характеристика дихальних шляхів і легень
- •2. Мокротиння – патологічний секрет. Правила відбору мокротиння
- •3. Фізичне дослідження мокротиння: кількість, запах, колір, характер, консистенція, форма, патологічні домішки
- •Мікроскопічне дослідження мокротиння: морфологія елементів мокротиння та діагностичне значення їх виявлення
- •Діагностична цінність дослідження мокротиння в разі захворювань легень і дихальних шляхів
- •Тема: Дослідження виділень зі статевих органів
- •1. Цитологічне дослідження мазка з піхви
- •2. Дослідження виділень піхви на ступінь чистоти. Характеристика ступенів чистоти піхви
- •3. Дослідження еякуляту. Отримання еякуляту. Фізичні властивості: колір, прозорість,в’язкість, реакція
- •4. Мікроскопічне дослідження. Морфологія елементів еякуляту.
- •5. Дослідження секрету передміхурової залози. Отримання, мікроскопічне дослідження, морфологія елементів. Діагностичне значення досліджень
- •6. Дослідження виділень зі статевих органів на трихомонади, гонококи, діагностичне значення дослідження
6. Дослідження функціонального стану нирок: проба Зимницького
У здорової людини нирки мають здатність до концентрації і розведення сечі. Методи функціональної діагностики дають змогу дослідити концентраційну здатність нирок. Для цього використовують пробу Зимницького. Проба фізіологічна: пацієнт залишається на звичайному харчовому та водному режимі і протягом доби збирає 8 порцій сечі через кожні 3 години. В кожній порції вимірюють кількість сечі та її відносну густину. Чим ширші межі коливання відносної густини і кількості сечі, тим краща концентраційна (адаптаційна, функціональна) здатність нирок.
При порушені концентраційної здатності нирок може спостерігатись гіпостенурія – виділення сечі протягом тривалого часу з низькою питомою вагою (1,007 – 1,015); гіперстенурія – виділення сечі з високою питомою вагою (1,030 і більше); ізостенурія – виділення сечі з питомою вагою, що дорівнює питомій вазі первинної сечі (1,010 – 1, 011).
Контрольні питання:
Що таке сеча? Де вона утворюється?
За рахунок яких процесів здійснюється утворення сечі?
Правила збирання сечі для досліджень.
Що таке діурез? Як змінюється діурез?
Які види досліджень включає загальний аналіз сечі?
Що входить у поняття "фізичні властивості сечі"?
Як змінюються фізичні властивості сечі?
Яку функцію нирок можна оцінити за дослідженням відносної густини сечі?
Дослідження сечі за пробою Зимницького та її діагностичне значення.
Тема: Хімічне дослідження сечі
Кількість годин – 4
План:
Причини та види протеїнурій.
Причини та види глюкозурій.
Зв'язок вуглеводного обміну з жировим.
Кетонемія і кетонурія.
Пігменти сечі. Порушення пігментного обміну.
Кров і кров’яні пігменти у сечі.
Діагностичне значення хімічного дослідження сечі.
Сеча – біологічна речовина, складна хімічна сполука, з якою виділяються органічні (до 40г) і неорганічні (до 25г) речовини (пігменти, мінеральні речовини, аміак, сечовина, гормони, ферменти).
Хімічне дослідження сечі є важливою складовою частиною при виконанні клінічного аналізу сечі і включає визначення білка, глюкози, кетонових тіл, жовчних та кров’яних пігментів.
Патологічними складовими частинами сечі є такі продукти обміну, які в нормі в ній не зустрічаються, а з’являються тільки при патологічних станах та захворюваннях нирок, печінки, нервової та ендокринної системи, при голодуванні, при лихоманці та інших станах.
1. Причини та види протеїнурій
В нормальній сечі міститься незначна кількість білку (до 0,002г/л – у вигляді слідів), яка не визначається звичайними якісними пробами на білок. Тому кажуть, що білка в сечі немає. Виділення великої кількості білка, який виявляється лабораторними методами (якісні проби стають позитивними), називається протеїнурія. Вміст білка потрібно визначати не лише у ранішній порції сечі(в г∕л), а й у сечі, зібраній за добу(г∕добу). Класифікація протеїнурій:
слаба – 0,1 – 0,5г/л
помірна – 0,5 – 4 г/л
значна – 4 – 10 г/л
масивна – більше 10 г/л.
Протеїнурії діляться на дві групи – ниркові (ренальні, істинні) і позаниркові (екстраренальні). Ренальна протеїнурія зустрічається частіше і ділиться на дві підгрупи – функціональна і органічна.
При функціональній протеїнурії не буває органічного враження ниркової паренхіми. Білок у сечі з’являється внаслідок підвищення проникності ниркового фільтра – як відповідь на сильні зовнішні подразнення. Серед функціональних протеїнурій виділяють фізіологічну короткочасну протеїнурію, яка виявляється після вживання великої кількості нативного (неденатурованого) білку – аліментарна протеїнурія; після м’язових навантажень та фізичної перевтоми – маршова протеїнурія; при переохолодженні - в результаті зниження проникливості ниркового порогу для білка; при стресових станах – емоційна протеїнурія; а також у немовлят у перші дні життя. Протеїнурії функціонального походження можуть бути наслідком перевищення порогу нормальної подразливості ниркового фільтру під впливом дії психічних, механічних, термічних, хімічних та інших чинників.
До функціональної відносять і ортостатичну протеїнурію, що, частіше, розвивається у дітей і пояснюється вазомоторними порушеннями у кровопостачанні нирок. Для цієї форми типова поява білку в сечі при вертикальному положенні тіла і відсутність білка в сечі в положенні лежачи.
Також, виділяють застійну протеїнурію, яка спостерігається у пацієнтів з серцево-судинними захворюваннями, при асцитах, пухлинах живота. В результаті уповільнення руху крові в судинних клубочках нефрона розвивається гіпоксія клубочків, що призводить до збільшення проникливості ниркового фільтру. Тривалий застій крові може зумовити органічне враження нирок і призвести до виникнення органічної протеїнурії.
Отже, причиною функціональних ренальних протеїнурій є збільшення проникливості ниркового фільтра (зокрема стінки судин клубочка), ураження ниркового фільтра не відбувається. Тому функціональні протеїнурії, як правило: слабо виражені (до1г/л); представлені низькомолекулярними білками (альбумінами); короткочасні (зникають після закінчення дії подразника на нирковий фільтр).
Органічна протеїнурія розвивається в результаті органічного враження нирок і збільшення проникливості клубочкових капілярів внаслідок запальних, дегенеративних та інших патологічних процесів і може бути клубочкового і канальцевого походження. Клубочкова протеїнурія спостерігається при всіх захворюваннях нирок, які пов’язані з враженням клубочків. В залежності від цілісності базальної мембрани і здатності пропускати білок в сечу, виділяють селективну і неселективну протеїнурію. Селективна протеїнурія характеризується здатністю базальної мембрани пропускати в сечу низькомолекулярні білки. При неселективній протеїнурії в сечу переходять не тільки низькомолекулярні білки, але і високомолекулярні білки. Тому в сечі знаходять всі білки плазми.
Такі протеїнурії спостерігаються при гострих і хронічних нефритах, нефрозах, нефросклерозах, інфекційних і токсичних враженнях нирок. Вираженість протеїнурії не завжди свідчить про тяжкість враження паренхіми нирок.
При гострому і хронічному гломерулонефриті протеїнурія виникає в результаті враження ниркового фільтра. Дія антитіл призводить до враження ниркового фільтру, підвищення його фільтраційної здатності, але оскільки канальцева реабсорбція не порушена, більша частина профільтрованого білка реабсорбується в кров під час проходження сечі через систему канальців. Таким чином, при гломерулонефриті протеїнурія явище постійне, рівень її помірний(до 5 г/л ).
При нефротичному синдромі протеїнурія виникає внаслідок порушення канальцевої реабсорбції профільтрованого білка, в результаті враження ниркових канальців.
Позаниркова протеїнурія спостерігається при захворюваннях сечовивідних шляхів і статевих органів (цистити, пієліти, простатити, уретрити тощо). При цих хворобах у сечу потрапляє рідина білкового характеру – ексудат. Кількість білку не перевищує, як правило, 1,0 г/л .
Кожний клінічний аналіз сечі включає визначення білка якісними пробами, які основані на коагуляції білка під дією кислоти, при цьому білок випадає в осад і утворюється каламуть, інтенсивність якої прямо пропорційна вмісту білка в сечі. Якщо якісна проба позитивна, то обов’язково в даній пробі визначають кількість білку в сечі.