![](/user_photo/2706_HbeT2.jpg)
- •Тема: Введення в спеціальність
- •1. Клініко-діагностична лабораторія – структурний підрозділ лікувального закладу
- •2. Зміст предмету та цілі досліджень
- •3. Значення досліджень для діагностики, прогнозу та лікування захворювань
- •4. Обов’язки - лаборанта та техніка безпеки при роботі в кдл
- •Тема: Дослідження сечі. Теорія сечоутворення. Фізичні властивості сечі в нормі та при патології
- •1. Короткі відомості про будову нирок та сечовидільних шляхів
- •2. Фільтраційно-реабсорбційно-секреторна теорія сечоутворення
- •3. Сеча – біологічний матеріал. Правила збирання сечі для досліджень
- •4. Діагностичне значення дослідження сечі
- •5. Фізичні властивості сечі в нормі та їх патологічні зміни при захворюваннях нирок та інших органів та систем
- •6. Дослідження функціонального стану нирок: проба Зимницького
- •Тема: Хімічне дослідження сечі
- •1. Причини та види протеїнурій
- •2. Причини і види глюкозурій
- •3. Зв'язок вуглеводного обміну з жировим
- •4. Кетонемія і кетонурія
- •5. Пігменти сечі. Порушення пігментного обміну
- •6. Кров і кров’яні пігменти у сечі
- •Тема: Мікроскопічне дослідження сечі
- •1. Значення мікроскопічного дослідження сечових осадів
- •2. Характеристика елементів неорганізованого осаду кислої та лужної сечі
- •3. Характеристика елементів організованого осаду сечі
- •4. Орієнтовний і кількісний методи дослідження сечових осадів
- •5. Сеча при деяких захворюваннях нирок і сечових шляхів
- •Тема: Дослідження шлункового соку
- •1. Основні відомості про будову та функції травного каналу
- •2. Склад шлункового соку в нормі та його патологічні зміни
- •3. Методи отримання шлункового соку. Поняття про базальну та стимульовану секрецію
- •4. Фізико – хімічні властивості шлункового соку
- •5. Поняття про дебіт соляної кислоти
- •6. Мікроскопічне дослідження шлункового соку
- •Беззондові методи дослідження шлункової секреції
- •Тема: Дослідження дуоденального вмісту
- •1. Структура та функції жовчного міхура і жовчних шляхів
- •Отримання жовчі. Уявлення про трифазний метод зондування
- •Фракційний метод зондування: його переваги, методика, діагностична цінність
- •Фізичні властивості жовчі:кількість,колір, прозорість, консистенція,реакція,відносна густина
- •Мікроскопічне дослідження жовчі:елементи запального походження, кристалічні утворення, паразити
- •Тема: Копрологічне дослідження
- •1. Склад калу в нормі. Правила взяття матеріалу та доставки його в лабораторію
- •2. Макроскопічне дослідження калу: кількість, колір, консистенція, форма, запах, реакція, домішки
- •3. Хімічне дослідження калу: кров, стеркобілін, білірубін, білок і муцин
- •4. Мікроскопічне дослідження калу: залишки їжі,клітинні елементи, кристалічні утворення, флора, яйця гельмінтів
- •5. Копрологічні синдроми
- •Тема: Дослідження цереброспінальної рідини
- •Склад та фізіологічне значення спинномозкової рідини
- •2. Методи отримання спинномозкової рідини. Особливості дослідження
- •3. Фізичні властивості спинномозкової рідини: кількість,колір, прозорість, реакція, відносна густина; виявлення фібринозної плівки
- •4. Хімічне дослідження спинномозкової рідини
- •5. Мікроскопічне дослідження: підрахунок цитозу, морфологічна характеристика елементів спинномозкової рідини
- •Тема: Дослідження рідин із серозних порожнин
- •1. Характеристика серозних порожнин. Механізм утворення випоту
- •2. Фізико – хімічні властивості та клітинний склад випітних рідин
- •3. Загальна характеристика транссудату та різних видів ексудату
- •Диференціальна діагностика транссудату та ексудату
- •Тема: Гематологічні дослідження в кдл. Вчення про кровотворення
- •1. Склад і функції крові
- •Мал. 3.Формені елементи крові.
- •2. Загальні відомості про кровотворення
- •3. Унітарна теорія кровотворення
- •Мал. 4. Схема кровотворення
- •4. Принципи морфологічної диференціації клітин в забарвлених препаратах
- •5. Лейкопоез. Морфологія клітин гранулоцитарного і агранулоцитарного ряду
- •Тема: Еритропоез. Морфологічні зміни еритроцитів при анеміях
- •1. Розвиток клітин еритроцитарного ряду
- •2. Особливості розвитку клітин нормобластичного ростка
- •3. Морфологічна характеристика еритроцитів
- •4. Морфологічні зміни еритроцитів при анеміях
- •Тема: Тромбопоез і функції тромбоцитів. Тромбоцитопенії, тромбоцитопатії
- •1. Морфологія клітин тромбоцитарного ряду
- •2. Морфологічна характеристика тромбоцитів
- •3. Роль тромбоцитів в гемостазі
- •4. Тромбоцитопенії і тромбоцитопатії
- •Тема: Кількісні зміни лейкоцитів у периферичній крові. Лейкоцитарна формула
- •1. Кількісні зміни лейкоцитів: лейкоцитоз і лейкопенія
- •2. Лейкоцитарна формула. Абсолютна та відносна кількість лейкоцитів
- •3. Поняття про лейкемоїдні реакції
- •Дегенеративні зміни лейкоцитів
- •5. Вікові зміни складу крові
- •Тема: Анемії. Класифікація анемій. Характеристика та лабораторна діагностика різних видів анемій
- •1. Анемія – патологічний стан. Клініка анемій
- •2. Класифікація анемій
- •Гематологічна класифікація анемій
- •3. Лабораторна діагностика анемій
- •4. Характеристика гострої та хронічної постгеморагічної анемій
- •5. Залізодефіцитна анемія
- •7. Характеристика в12(фолієво)-дефіцитної анемії
- •8. Стисла характеристика гіпопластичних анемій. Лабораторна діагностика
- •9. Характеристика гемолітичних анемії
- •Тема: Гемобластози. Клонова теорія походження лейкозів. Характеристика та лабораторна діагностика гострих та хронічних лейкозів
- •Гемобластози. Лейкози. Етіологія, патогенез
- •Пухлинна прогресія в патогенезі гемобластозів
- •Класифікація лейкозів. Клінічна характеристика лейкозів
- •Класифікація гострих лейкозів
- •Класифікація хронічних лейкозів
- •4. Морфологічна і цитологічна характеристика лейкозних клітин
- •5. Гострий лейкоз. Стисла характеристика. Лабораторна діагностика
- •6. Хронічний мієлолейкоз. Стисла характеристика. Лабораторна діагностика
- •7. Хронічний моноцитарний лейкоз. Стисла характеристика. Лабораторна діагностика
- •8. Еритремія. Стисла характеристика. Лабораторна діагностика
- •Хронічний лімфолейкоз. Стисла характеристика. Лабораторна діагностика
- •10. Мієломна хвороба. Стисла характеристика. Лабораторна діагностика
- •11. Лімфогранулематоз. Стисла характеристика. Лабораторна діагностика
- •Тема: Геморагічні діатези. Дослідження системи гемостазу
- •Сучасні уявлення про загортальну систему крові. Поняття про гемостаз
- •Механізми гемостазу
- •Антизгортальна система крові
- •Судинно-тромбоцитарний гемостаз
- •Гемокоагуляційний гемостаз
- •Плазмові фактори зсідання крові
- •Геморагічні діатези. Класифікація
- •Стисла характеристика геморагічних діатезів. Лабораторна діагностика
- •Тема: Імунні властивості еритроцитів. Групи крові та резус-фактор
- •Антигени еритроцитів. Властивості а, в і Rh-антигенів
- •Антиеритроцитарні антитіла. Властивості
- •Групи крові. Діагностичне значення
- •Резус-фактор. Значення в медицині
- •Тема: Дослідження мокротиння. Диференціація елементів мокротиння
- •1. Анатомо-гістологічна характеристика дихальних шляхів і легень
- •2. Мокротиння – патологічний секрет. Правила відбору мокротиння
- •3. Фізичне дослідження мокротиння: кількість, запах, колір, характер, консистенція, форма, патологічні домішки
- •Мікроскопічне дослідження мокротиння: морфологія елементів мокротиння та діагностичне значення їх виявлення
- •Діагностична цінність дослідження мокротиння в разі захворювань легень і дихальних шляхів
- •Тема: Дослідження виділень зі статевих органів
- •1. Цитологічне дослідження мазка з піхви
- •2. Дослідження виділень піхви на ступінь чистоти. Характеристика ступенів чистоти піхви
- •3. Дослідження еякуляту. Отримання еякуляту. Фізичні властивості: колір, прозорість,в’язкість, реакція
- •4. Мікроскопічне дослідження. Морфологія елементів еякуляту.
- •5. Дослідження секрету передміхурової залози. Отримання, мікроскопічне дослідження, морфологія елементів. Діагностичне значення досліджень
- •6. Дослідження виділень зі статевих органів на трихомонади, гонококи, діагностичне значення дослідження
Тема: Імунні властивості еритроцитів. Групи крові та резус-фактор
Кількість годин – 2
План:
Антигени еритроцитів. Властивості А, В і Rh-антигенів.
Антиеритроцитарні антитіла. Властивості.
Групи крові. Діагностичне значення.
Резус-фактор. Значення в медицині.
Вчення про групи крові за останні десятиліття виокремилось в великий розділ науки біологічної антигенної індивідуальності людини. Кожна людина має свій власний неповторний антигенний набір. Антигенні фактори крові мають велике значення в розвитку імунних реакцій при вагітності, переливанні крові, трансплантації органів і тканин, а також ауто імунних захворюваннях.
Наука про переливання крові – гемотрансфузіологія. Переливання крові як терапевтичний засіб широко застосовується в медицині. Але при цьому можливі ускладнення, що проявляються у вигляді гемолітичних реакцій. Це може привести до загибелі хворого в результаті масивного руйнування еритроцитів донора антитілами реципієнта – людини, якій переливають кров. Для того, щоб запобігти цим ускладненням, потрібно знати групу крові, резус-фактор донора та реципієнта. Визначення групи крові та резус-фактора робить переливання крові безпечним.
Антигени еритроцитів. Властивості а, в і Rh-антигенів
Антигени АВО складають триалельну систему антигенів людини. Уявлення про групи крові базуються на наявності в еритроцитах групових специфічних антигенів (О,А,В), а в сироватці антитіла α і β.
На поверхні еритроцитів – велика кількість різноманітних агентів. Під дією антигенів В-лімфоцити виробляють антитіла. Антиген складається з двох частин: високомолекулярного білка, що несе антигенні властивості, і небілкової групи – гаптену, який зумовлює специфічність антигену. По хімічній структурі білкова частина антигену представляє собою поліпептид. Властивості амінокислот, що входять до складу поліпептиду, визначають вид антигену.
Розрізнюють три основні групи антигенів, які розміщені на еритроцитах: гетерофільні, видові та специфічні.
Поширені в природі гетерофільні антигени, які відрізняються від антигенів людини. Вони трапляються на клітинах деяких тварин, наприклад, на еритроцитах барана, мавпи макаки-резус. У крові інших тварин,наприклад у кролів, вони відсутні. До гетерофільних (″чужих″) антигенів належать деякі лікарські засоби (сульфаніламіди, антибіотики) та віруси, які, фіксуючись на поверхні еритроцитів, зумовлюють вироблення антитіл.
Видові, або неспецифічні, антигени містяться в крові людини. Вони є у всіх без винятку людей, тобто властиві для людства як виду.
Специфічні антигени зустрічаються лише в обмеженої кількості людей. До них належать групові антигени.
У 1900 р. австрієць К.Ландштейнер встановив, що при змішуванні еритроцитів однієї людини з сироваткою іншої часто відбувається аглютинація еритроцитів. Проводячи перехресні реакції між еритроцитами та сироваткою різних людей, він виявив, що одні еритроцити аглютинуються певними сироватками, а інші ні. Це спостереження привело до відкриття специфічних антигенів еритроцитів, які Ландштейнер позначив латинськими літерами ″А″ і ″В″. Залежно від наявності або відсутності цих антигенів на еритроцитах кров всіх людей поділяється на чотири групи. Групові антигени еритроцитів мають назву аглютиногенів, тому що вони здатні аглютинуватися (склеюватися) антитілами – аглютинінами, що містяться в сироватці.
Аглютиногени А і В за хімічним складом є мукополісахаридами. Вони містяться не лише на еритроцитах,але й майже в усіх тканинах і секретах організму.
Аглютиноген А має більшу антигену силу: з антитілами анти-А він дає різко виражену реакцію аглютинації. Він неоднорідний за своїм складом. Різновиди антигену А – А2, А3, А4, - мають більш слабкі антигені властивості.
Аглютиноген В менш складний ніж аглютиноген А, і здатність до аглютинації сироватками анти-В у нього менш виражена.
У 1940 р. Ландштейнер і Вінер відкрили ще один антиген еритроцитів, який назвали резус-антигеном і позначили ″Rh″ (від назви мавпи macacus rhesus). Вчені імунізували еритроцитами мавп кролів, після чого сироватка крові кролів набувала здатності аглютинувати еритроцити макак. Потім виявилось, що сироватка імузованих кролів зумовлює склеювання не лише еритроцитів мавп , але й еритроцитів більшості людей. Таким чином було відкрито новий антиген. Резус-антиген міститься в крові 85% людей. Наявність його в крові позначають як Rh + (резус-позитивна кров). Кров 15% людей резус-антигену не містить. Така кров позначається як Rh-(резус-негативна).
Резус-антиген неоднорідний. Частіше трапляється D-антиген, рідше C, E та інші антигени системи резус.
Антигені властивості крові передаються спадково і протягом життя не змінюються.